Мені пощастило – прийшовши до ГУ МНС України в Одеській області, я одразу ж потрапила на пожежу. Палав “Промзв’язок”. Відповідно, працівниці оперативно-координаційного центру від пультів не відривалися ані на секунду.
Суворо контролювалося все: кількість техніки, яка виїхала на об’єкт, і ті лічені секунди, в які приймалося рішення про її виїзд, швидкість та правильне проведення усіх необхідних робіт щодо ліквідації пожежі. Інформація постійно надходила до керівництва.
Хід усіх робіт щодо ліквідації пожежі на пульті контролювала (або, як кажуть, “вела пожежу”) в.о. старшого диспетчера прапорщик внутрішньої служби Лариса Камєнна.
Відповідно, 10 ліній “01” по місту обслуговували прапорщик внутрішньої служби Ірина Веремєєнко та сержант внутрішньої служби Тетяна Чубатинська.
Пожежа, судячи з усього, була досить серйозною. На пульт час від часу надходили інформації від одеситів, які помітили клуби диму на досить великій відстані від місця пригоди. Але один дзвінок примусив диспетчерів насторожитися: начебто із району, що близький до пожежі, але із тієї вулиці, де знаходиться пильний громадянин, палаючий завод ніяк не роздивитися.
Ось тут і стало у пригоді диспетчерам відмінне знання міста. Досить чітко визначивши можливе місце загоряння, диспетчерська передала повідомлення до прилеглої до місця можливої НП пожежної частини. Через декілька хвилин від здоровенної палаючої купи всілякого сміття, що лежала у небезпечній близькості до гаражів, практично нічого, крім залитих водою шматків тканини, не залишилося.
А на палаючому заводі тривала нелегка робота з гасіння пожежі. Відповідно, не спадала напруга і в оперативно-координаційному центрі. Товсте скло надійно перепиняло шлях палючим сонячним променям, і в приміщенні було прохолодно. Однак напруга відчувалася дуже явно. Жінки-диспетчери буквально ані на секунду не могли відірватися від пульту, на якому час від часу спалахували кольорові лампочки, які означають надходження чергового дзвінка. Із чим звертаються до служби “01”?
Це передбачити просто неможливо. Від найпростішого “Я – приїжджий, стою на Дерибасівській, треба проїхати на Колонтаївську. Дівчино, поясніть, чим туди дістатися”, до проблемного “На дерево залізло кошеня, і ми усім двором не можемо зняти його звідти три дні. Допоможіть, будь ласка!” Тут нікому не відмовляють. І котів із дерев знімають, і собак із люків дістають, і нерідко виступають у ролі довідкової служби. Адже недарма в МНС про диспетчерську службу жартують: “Дівчата наші на вагу золота”.
Справді, співробітників оперативно-координаційного центру готують індивідуально. Набрати й підготувати групу – це нереально. Справа навіть не в досить високих вимогах до технічної підготовки потенційного диспетчера: необхідне знання комп’ютера, вміння працювати із різними системами зв’язку. Найголовніше тут вміння грамотно вести себе у екстремальній ситуації. Це виявляється і за допомогою психологічного тестування, і під час навчання, але остаточно усі крапки над “і” розставляють у перші дні роботи. Багато хто не витримує і йдуть геть. Адже такі споконвічні жіночі якості, як співчуття та жалість, у роботі оперативно-координаційного центру можуть тільки завадити.
Вміння зосередитися за частки секунди і прийняти правильне рішення – саме цього вимагають від диспетчера. Адже кожна секунда на пожежі – це ціна врятованого людського життя.
Усі переговори, які тривають у оперативно-координаційному центрі ГУ МНС України в Одеській області, записуються на цифрові носії. Потім аналізуються прийняті рішення, правильність дій диспетчерів та підрозділів на місцях. Якщо щось було зроблено неправильно або із запізненням, починається серйозне службове розслідування. Дії диспетчера чітко перевіряються на відповідність численним нормативним документам, у яких передбачено абсолютно всі нюанси рішень при виникненні тієї або іншої надзвичайної ситуації.
Хоча зі слів Юрія Антипова, керівника ГУ МНС України в Одеській області, до жінок-диспетчерів претензій немає.
– Їхній професіоналізм вищий за всілякі похвали, – говорить Юрій Федорович. – Без перебільшення можу сказати, що чарівними працівницями оперативно-координаційного центру в управлінні пишаються. Їхня робота за рівнем психологічного навантаження не під силу кожному чоловіку. А правильні рішення, які вони приймають у екстремальних ситуаціях, допомагають значно зменшити збиток від пожеж та інших НП.
Власне кажучи, із пожежею на “Промзв’язку”, про яку розповідалося вище, сталося саме так. Правильні, своєчасні рішення диспетчера допомогли мінімізувати збиток і виключити необоротні наслідки під час ліквідації цієї НП.
Хоча черговій бригаді оперативно-координаційного центру того дня розслабитися не вдалося: до кінця зміни було ще немало часу і десятків дзвінків від людей, яким можуть допомогти тільки працівники служби цивільного захисту.
