За оцінками фахівців, екологічна загибель відділеного від Чорного моря піщаною косою Шаболатського (Будацького) лиману, що сталася в червні 1992 року, була зокрема наслідком багаторічного нагромадження критичної маси “відпочинку й оздоровлення” людей на його берегах. Лише до певного часу відходи життєдіяльності баз відпочинку Затоки та Сергіївки, стоки племінних заводів, свиноферм Біленького та Курортного безкарно надходили в цю колись криштально чисту водойму, а потім перетворили її на помийну яму з каламутним вмістом!
Влітку цього року, особливо в спекотні дні, Шаболатський лиман знову вивергав тяжкий сморід… У зв’язку з цим, фахівці-екологи посилаються на наслідки екологічної катастрофи, що сталася тринадцять років тому. В офіційних документах зазначено: лиман, гадають, “загинув” внаслідок могутнього одноразового промислового або хімічного скиду. Тоді протягом тижня в південно-західній частині водойми загинуло близько 90% усіх представників донної фауни, у південній частині за два тижні практично не залишилося зоопланктону…
Чому й сьогодні тяжко дихається лиманові? Пропонований читачам знімок “водостоку”, відведеного у води Шаболатського (Будацького) лиману від однієї з баз відпочинку в Затоці – тільки ще один прикрий факт тривання споживацького ставлення до екології. Оскільки ніхто не знає, в яких обсягах продукти людської життєдіяльності можуть скидатися в лиман, поки дрімає далеко не всевидюче око чиновників від екології.
На сьогодні споживацьке ставлення деяких бізнесменів, що успішно просувають “курортну” справу, потьмарило їхній зір і розум. Місцеві знавці охоче вказують місця на березі Шаболату, де в прибережні надра вриті величезні цистерни для збору каналізаційних вод, що мають пряме сполучення з лиманом...
Поняття “вкладання грошей у власний бізнес” і “використання наявних природних потужностей”, мають на увазі якусь екологічну культуру, дотримання найелементарніших правил співіснування з довкіллям. На жаль, найчастіше вони зневажаються досить цинічно.
Говорити про те, що про чинений безлад не мають уявлення екологічні служби, було б наївно. Чудово поінформовані чиновники від екології, що відкриття деяких баз відпочинку напередодні літнього сезону, скажімо, на території Затоки, – неприпустиме! Цивілізовані умови для прийому незліченних відпочивальників створені лише позірно: загальна чисельність населення селища Затока в літній період сягає 200 тисяч відпочивальників, у курортній Сергіївці ця кількість дещо скромніша. На жаль, не всі бази відпочинку використовують з екологічних заслонів від забруднення довкілля у вигляді очисних споруд. Відомості про те, що більшість зібраних нечистот, з урахуванням економії дорогого автомобільного палива, зливаються буквально поруч, у Будацький лиман, не приховуються ні власниками баз відпочинку, ні водіями автомобілів з цистернами, що нерідко “партизанять” на територіях місцевих комунальних служб. Чи можна говорити без сумніву про дотримання екологічної совісті господарів територій, які впритул прилягають до берега лиману?
Одеська область за своїм туристичним і рекреаційним потенціалом посідає одне з провідних місць в Україні. Багато які економічні та географічні чинники, низка унікальних особливостей, серед яких наявність цілющих грязей і джерел мінеральних вод, створюють сприятливі умови для формування високорентабельної туристично-рекреаційної галузі. Такими благодатними місцями, де на березі лиманів і моря розташовані кліматичні та грязьові курорти, є Лебедівка, Миколаївка, Курортне, Приморське, Сергіївка, а в пониззі Дністровського лиману – Затока та Кароліно-Бугаз. Проте ера безґлуздого використання природних ресурсів, що одночасно збіглася за часом із загибеллю Шаболатського лиману, триває!
Висновки, що природна екосистема Шаболатського лиману зруйнована, і серйозного грошового прибутку від неї одержати вже неможливо, наводять на сумні думки. Чи можна нині сподіватися на солідні інвестиції з урахуванням можливостей цієї території? Адже, на перший погляд, досить успішно організований відпочинок виявляється з неабиякою гнилизною, у чому можна переконатися, лише злегка колупнувши проблему. І тільки кардинально її переверставши, можна переконливо говорити про довгострокову перспективу екологічного здоров’я цього краю.
Водне дзеркало Шаболата, довжина якого від Сасика до Дністровського лиману – 55 км, з’єднує водною артерією унікальні рекреаційні селища Затока, Сергіївка, інші прибережні населені пункти. Мілководний лиман, максимальна глибина якого сягає ледь більше двох метрів, а середня – близько метра – замкнута солона водойма. Вода лиману за своїм складом є хлоридно-натрієво-магнієвою і відноситься до мінеральних вод. У поєднанні з лікувальними грязями, поклади яких успішно використовуються в цій місцевості з кінця ХІХ століття, вона поки що все ще має цілющі властивості. Про те, що шаболатські грязі здатні чинити справжні дива, можна переконатися лише звернувшись до досвіду роботи санаторію, а нині реабілітаційного центру “Вікторія”, в якому ця методика лікування використовується понад тридцять років!
Багато років лиман мав важливе рибогосподарське, лікувальне та рекреаційне значення. Наприклад, іхтіокомплекс Шаболатського лиману в 60-ті роки минулого століття включав 29 видів морських і прісноводних риб. Проте сьогодні “поділ гнилої води” між рибодобувними організаціями можна назвати лише екологічним божевіллям! Одним із розв’язань проблеми, з погляду екології, може послугувати сполучення Шаболатського лиману широкими та глибокими каналами з морем у найпридатніших і найвужчих місцях піщаної коси. Тоді, припускають фахівці, відбудеться природне очищення, Шаболат здобуде реальний шанс повернутися до свого природного стану. Проте на правах власності рибальські структури, що облаштувалися на його берегах, всіляко перешкоджають, прагнуть відгородити мертвий лиман від моря, інакше їхня риба безповоротно спливе!
Навколо тяжко дихаючого лиману зібралося багато організацій, що форсують знищення його залишкових ресурсів. Але вони, на жаль, настільки загрузли у вузьковласницьких інтересах і настільки роз’єднані, що досі неспроможні збагнути й домовитися: єдиним порятунком із кризового стану регіону є відродження природної системи Шаболатського лиману!
Незважаючи на пишні екологічні проекти відродження природи, погубленої людиною, різні програми розвитку курортної галузі, розраховані на кілька років, на жаль, ні в держави, ні в організацій, що паразитують на природному потенціалі, для їхньої реалізації грошей не знаходиться. Хоча на так зване освоєння, а по суті руйнування унікальних природних можливостей, витрачаються мільйони!
Проблеми сучасного екологічного стану Шаболатського лиману вимагають термінових вирішень, про це неодноразово заявляє держінспекція охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України. Дивує інше: багато які чиновники обласного та районного рівня, що зі службового обов’язку повинні контролювати стан і використання довкілля, вдають, що нічого загрозливого для лиману не діється!
Наша Земля – істота жива, і вона своєрідно реагує на вияви життєдіяльності людства. Причому зв’язок макро– і мікрокосмосу незаперечний не тільки в середовищі філософських міркувань. Досить лише глянути на світ і події, що відбуваються в ньому, широко розкритими очима. На власному досвіді кожен із нас добре розуміє, що злочинне ставлення до власного організму неминуче призведе його до хвороби, можливо й загибелі... Чи можна тоді говорити, що згубні сліди втручання в довкілля минають без наслідку? Особливо, коли йдеться про такі унікальні території рекреаційного та лікувального значення, як Шаболат?
Білгород-Дністровський район
