Відсутність вже понад 10 років чітко прописаних нормативних документів, які б регулювали роботу морських портів, давно переросла у парадоксальну ситуацію. На жаль, все ще ніяк не розв’язану. Справді: порти є, вони працюють і дають прибуток. А відповідного закону немає! Чи робиться щось у цьому напрямі?
Як повідомив начальник Одеського морського торговельного порту Микола Павлюк, нещодавно проект цього закону було підготовлено вже у дев’ятій редакції. Як не дивно, на початковому етапі його написання серед міністерських працівників було кілька опонентів. Їхня протидія виражалася у тому, що вони не хотіли визнавати необхідність цього правового акту. Вони вважали достатнім обмежитися внесенням низки доповнень і змін до Кодексу торговельного мореплавства. Їхні пропозиції не зачіпали принципових питань, але стосувалися, наприклад, таких другорядних, як висновок капітанії з-під юрисдикції портів.
Тим часом галузь розвивалася, і в міру розвитку, все більше ставала відмінною від тієї, якою була за радянської планової системи. Сьогодні, коли економіка країни повернулася лицем до ринку, коли морегосподарський комплекс почав входити до сфер міжнародного бізнесу, і з'явилося багато договорів про співпрацю з інвесторами, обсяг КТМ став не здатний вмістити в себе всі виниклі форми нових відносин. Та до того ж, Кодекс давно застарів, і робота з його коригування теж провадиться майже 10 років.
М. Павлюк також пояснив, у чому функціональне розходження між КТМ і очікуваним законом. У полі дії першого документа лежать відносини судновласника з перевізниками, у тому числі – частково і з портами. Другий же охоплює зовсім інший тип відносин портів з їхньою клієнтурою. Проте стопором у підготовці проекту закону стала думка, яка згодом переросла ніби в офіційну, що багато державних портів хочуть перейти до розряду приватних. Приватний бізнес в сучасній морській економіці України відіграє велику роль. Тому його вплив повинен бути врахований.
Крім розробки варіанту закону, важкою виявилася процедура узгодження його з міністерськими інстанціями. Нарешті, за день до винесення на слухання колишній міністр ухвалює рішення утриматися від розгляду проекту. Проблема висить у повітрі...
Як вдалося довідатися у телефонному режимі у прес-секретаря ДП "Укрморпорт", юристи цього центру, який координує і спрямовує діяльність всіх українських портів, зараз зайняті черговим доопрацюванням закону. При нинішньому міністрі транспорту і зв'язку Вікторі Бондарі, який приступив до своїх обов'язків понад місяць тому, розглянути проект закону просто не було ще можливості. Дату наступного слухання у Мінтрансзв’язку України поки що точно не називають.
Тим часом назріло ще одне питання, яке потребує законодавчого оформлення. Воно пов'язане з появою у нашій країні приватних причалів. Вони є у Скадовську, Миколаєві, Маріуполі, тепер їхнє будівництво розгорнулося у Южному. За 8 місяців цього року вони відтягнули на себе 9% (тобто один мільйон тонн) металовантажів з тих, котрі могли бути переробленими державними портами. Частково переводять стрілки вантажопотоків на себе рибні порти, переважно завдяки бездоглядному демпінгу. Будувати приватні причали з дозвільної точки зору зовсім нескладно: досить домовитися з місцевою владою про землевідведення. Більше ніяких заборон немає. За акваторію, яка використовуватиметься для вантажного судноплавства, платити не потрібно, тому що держава не охоплює законом її розподіл. Тому автори проекту заклали до нього пункт про необхідність одержувати на будівництво та експлуатацію таких великих промислових об'єктів, як причали і термінали, дозвіл від Кабінету Міністрів України. І лише після вивчення впливу комплексу на морську економіку, давати добро. Одночасно над приватними терміналами буде встановлено держконтроль, що виключить анархію виробництва. Але! – спочатку потрібен закон...
