Ситуація в охороні здоров'я вимагає кардинальних змін. Але, як максимально ефективно провести необхідні реформи, виключаючи фактор випадковості або експерименту, знають не всі. При цьому досвід лікаря або фельдшера із глибинки, які добре розуміють, почому фунт лиха у медичному обслуговуванні на селі, забутому Богом, може послужити незамінимим інструменту.
Взяти, наприклад, горезвісну передачу в селах ФАПів на баланс сільських рад. Багато хто, переважно працівники охорони здоров'я, образно охрестили дане явище “медициною – розірваною по-живому”. Життя підтвердило справедливість цих слів. І з наступного року багатостраждальні ФАПи повертаються до вертикалі системи охорони здоров'я – у підпорядкування ЦРЛ з фінансуванням із райбюджету. Це вселяє надію й оптимізм не тільки працівникам охорони здоров'я, але й населенню.
Мережа медичних установ Тарутинського району (52 населених пункти) нараховує дві великі лікарні – Тарутинську центральну районну та Бородінську, а також 33 ФАПи і 5 амбулаторій, які все ще перебувають в управлінні сільських та селищних рад. Напередодні майбутньої зими багатостраждальні ФАПи та амбулаторії, які опинилися в ролі пасербиць, ще зажадають найпильнішої уваги, оскільки ступінь їхньої підготовки до роботи в осінньо-зимових умовах змушує бажати кращого.
Напередодні останньої сесії райради в районі працювала спеціальна комісія з чітко поставленою метою: визначити справжній стан, у якому перебувають лікувальні установи, дитячі садки, школи, бібліотеки. На превеликий жаль, в умовах фінансування сільськими та селищними радами, багато ФАПів до роботи виявилися готовими не цілком.
Перелік недоліків з підготовки до зими по ФАПах у селах Калачівка, Красне, Лужанка, Петросталь, Ламбрівка, Слобідка, Нове Тарутине, Весела Долина та інших, включає дахи, які протікають, виламані двері, не ремонтовані печі, аварійний стан туалетів, несправність водопроводу, відсутність вугілля, холодильників для збереження медикаментів. Інакше кажучи, у селах ФАПи ремонтуються або за залишковим принципом, або їх зовсім не ремонтують!
Що стосується телефонів, то тут окрема історія. Із 33 ФАПів у 19-ти або телефонів немає, або вони не працюють! На відновлення зв'язку із 19 ФАПами потрібно близько 30 тисяч гривень. І доки гроші не знайдуться, серед першорядних завдань фельдшера, за надання екстреної допомоги хворому, залишається необхідність відшукати працюючий телефон, скажімо, у сусідів або сільського голови.
Довезти хворого до центральної лікарні ще складніше. Раніше, коли на селі було одне базове господарство та обов'язкова наявність 20 «чергових» літрів бензину, проблем не виникало. Сьогодні на селі 3 або 4 господарі, а то й більше. Тому часом принцип колективної безвідповідальності спрацьовує безвідмовно.
Під час ділових візитів губернатор області Василь Цушко щоразу нагадує керівникам, щоб питання наявності чергового автомобіля та бензину в кожнім селі було цілком налагоджено.
Ці, як і багато інших додаткових питань, вирішувати доведеться із початку наступного року головному лікарю Тарутинської ЦМЛ Михайлу Петровичу Бартку. Відлік почнеться з часу передачі медустанов у підпорядкування ЦРЛ. З 25 років роботи лікарем, 20 років Михайло Петрович відпрацював на посаді головного лікаря району. Його медична компетенція, виняткова ерудиція та вмілий менеджмент склали досить вагомий авторитет. Як неодноразово підкреслює сам головний лікар, райрада та райдержадміністрація приділяють величезну увагу роботі ЦРЛ щодо поліпшення матеріально-технічної бази лікарні та якості надання медичної допомоги населенню району. При цьому явно скромничає, оскільки дипломатія Бартка, його гострий розум здатні переконати у співпраці будь-якого співрозмовника, та й заслуги головного лікаря, як грамотного господарника, явно незаперечні.
З року в рік фонд зарплати Тарутинської ЦРЛ складає 60 – 64% від коштів, які виділяються бюджетом. Це один із кращих показників в Україні, що наближається до європейського. Для порівняння – у деяких інших аналогічних лікарнях дана цифра перевищує 80%. Адміністрація лікарні пишається й тим, що комунальні послуги складають всього 5-6% від загального обсягу витрат. П'ять років тому, попередньо «вклавши» близько 500 тисяч гривень, тут газифікували все можливе: центральне опалення й гаряче водопостачання, пральню, харчоблок, включаючи готування їжі на газі. По-господарськи ставляться до економії електроенергії, заощаджуючи пристойні суми. Всі ці моменти дозволяють вивільняти гроші на ремонти та поліпшення умов перебування хворих. Раціональний підхід до розподілу коштів дозволив нинішнього року тільки на медикаменти виділити 481 тисячу гривень, на продукти харчування 175 тисяч, транспорт 120 тисяч, поточний ремонт 150 тисяч. У порівнянні з іншими районами області це справді величезні можливості. Для порівняння: на медикаменти для одного хворого на добу тут виділяють по 3 гривні 20 копійок, у той час, коли є райони, де з цією метою відраховують всього по 20 – 30 копійок. Хворих тут також годують прекрасно: до меню входять гречка, рис, макарони – 7-8 найменувань, чай, цукор, хліб, овочі. У ЦРЛ наквасили капусти, засолили огірки та помідори, що дозволяє значно поліпшити харчування хворих.
Тільки в 2005 році у ЦРЛ створено три санпропускники: у приймальній палаті, інфекційному та дитячому відділеннях, хоча дане «казенне» слово явне не відповідає пишноті прекрасного приміщення, яке до стелі облицьоване імпортною плиткою, оснащене ванною та душем із гарячою водою й іншими принадностями цивілізації. Також проведено великий ремонт інфекційного відділення, перекрили дах головного лікувального корпусу. Придбано велику кількість необхідного м'якого інвентарю. Каналізаційна система інфекційного відділення автономна, усі води знезаражуються перед надходженням до русла загальних стоків. До кінця року буде побудовано морг із морозильною камерою та ритуальним відділенням.
Головний лікар Бартко цілком чітко уявляє складнощі майбутнього періоду: із п'яти районних амбулаторій тільки три укомплектовано лікарями. Причому ідею впровадження посади сімейного лікаря вважає дуже корисною, але тільки в селах із чисельністю від трьох до п'яти тисяч населення. У свою чергу, до значного скорочення центральних районних лікарень ставиться із великою обережністю, оскільки хірургічна, травматологічна, гінекологічна допомога, та медична порада, наприклад, тямущого гастроентеролога, у важкому випадку, вкрай необхідні сільським жителям.
Ось коротенько думка про головного лікаря району:
– Знаєте, скільки заступників тримають інші головні лікарі? По п'ять, а то й шість. А в Бартка всього два, і прекрасно із усім справляються.
– Як гадаєте, швидко вдасться головному лікарю дати лад в ФАПах після їхньої передачі на райбюджет?
– Це навіть без коментарів!
Тарутинський район
