Будь-яка держава може вважатися правовою тільки тоді, коли в ній налагоджено надійну систему правового захисту громадян, починаючи від запобігання правопорушень і до їх судового розгляду та відбуття винними покарання. Але діяльність такої системи може стати ефективною лише в тому разі, коли держава постійно дбатиме про надійний правовий та соціальний захист самих охоронців порядку.
На жаль, Україна поки що не належить до тих держав, у яких міліціонери (поліцейські) отримують гідну винагороду за свою смертельно ризиковану працю. Щоб переконатися у цьому, досить з’ясувати, що грошове забезпечення рядового постового міліціонера складає всього 372 гривні. І це з усіма можливими надбавками. І що оперуповноважений у званні лейтенанта заробляє лише 503, а начальник відділу карного розшуку у званні майора – 616 гривень!
Згоден, у діяльності правоохоронних органів усе ще залишається чимало організаційних недоліків, трапляються й люди, які дискредитували себе, дискредитують саму ідею правозахисту. Але, щоб викорінити ці недоліки, самих лише дисциплінарних заходів замало. Навряд чи наші правоохоронні органи можуть нормально функціонувати, якщо їх відомче фінансове забезпечення таке ж благеньке, як і персональне. Чи ж мало ми знаємо фактів, коли оперативним працівникам доводиться виїжджати на завдання на старих, мало придатних для погонь машинах; коли міліціонерам доводиться витрачати власні гроші для придбання пального та оплату засобів зв’язку? А зваб багато, і людина залишається людиною. Ось і доводиться час від часу пригадувати вислів давніх римлян: “Бідний правоохоронець страшніший за розбійника”.
Навесні 2005 року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко ухвалив поліпшити грошове забезпечення співробітників міліції, встановивши мінімальну зарплату в розмірі 750 гривень. І, наскільки нам відомо, в Києві працівників міліції це підвищення вже торкнулося, от тільки до Одеси подібні накази чомусь доходять з великим запізненням. Ось чому нинішнього року кількість правоохоронців, які звільнилися за власним бажанням, значно перевищила подібні показники минулого року.
Прикрий факт: серед громадян, які звертаються по допомогу до Одеської обласної організації ветеранів спецпідрозділів “Центр”, виявилося чимало родичів працівників органів внутрішніх справ. І то не лише рядового складу, але й керівників середньої ланки. Зрозуміло, що такі скарги залишати поза увагою не можна. Я змушений був звернутися до начальника УМВС України в Одеській області полковника міліції Михайла Івановича Вершняка з проханням вивчити ситуацію, яка склалася в області із заробітною платою правоохоронців, їх забезпеченістю житлом та соціальним захистом, не забуваючи при цьому й молодих співробітників міліції.
Водночас я звернувся з листом і до міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка з проханням проконтролювати виконання статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб керівного та рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб”. Річ у тім, що, згідно з статтею третьої даного закону, офіцерам, а також прапорщикам та мічманам, що служать за контрактом, як і членам їх родин, пенсії нараховуються у відповідності з грошовим забезпеченням на останній перед звільненням штатній посаді. Так от, враховуючи відповідні посадові оклади та доплати за військове (спеціальне) звання, вислугу літ, щомісячні додаткові доплати та премії.., пенсії, призначені до 2005 року, повинні були зрівнятися з пенсіями, які призначаються особам, що звільнилися за пенсійним віком цього року. Але цього, на жаль, не сталося.
Як засвідчує практика, при нарахуванні пенсії у відповідності з цим законом, до розрахунку залучаються не всі щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а лише 25 – 50-процентна пенсія, яка нараховується особам, вислуга років яких сягає понад двадцяти років, та ще надбавка за секретність (від 10 до 20%). Відтак розмір пенсій осіб, що звільнилися в минулі роки, в два і більше разів менше, ніж у тих, що стали пенсіонерами цього року. Така неповага до законних прав пенсіонерів з боку чиновників МВС призвела до того, що заборгованість перед пенсіонерами по виплаті пенсій у повному розмірі сягає 20 тисяч гривень на кожного.
Проаналізувавши стан справ із соціальним захистом ветеранів правоохоронних органів, наша Асоціація ветеранів спецпідрозділів “Центр”, спільно з Українською Партією Честі, ухвалила рішуче стати на їх захист. Я звернувся до міністра внутрішніх справ з проханням не лише дати лад у пенсійних відділах міністерства, але й апелювати до Кабінету Міністрів та Верховної Ради з вимогою усунути наявні диспропорції при призначенні пенсій ветеранам МВС. Хочеться вірити, що обидва мої прохання – і до Михайла Вершняка, і до Юрія Луценка – будуть почуті. І взагалі, це справа честі – домогтися, щоб кожен правоохоронець, і кожен ветеран органів МВС мав гідну платню або пенсію. Та за будь-яких життєвих ситуацій міг розраховувати на соціальний захист і дієву допомогу з боку міністерства і держави.
