– Так, друга палата, ось меню. Хто сьогодні що буде їсти? Швиденько визначайтесь, мені треба нести заявки на кухню.

– Сестричко, я сьогодні буду тільки снідати. В обід дружина приїде, то привезе щось домашнього, – першим обізвався чоловік з крайнього ліжка.

– А в мене залишилася ще вчорашня передача, так що тільки вечерятиму, – сказав юнак.

– Вас сьогодні виписують, – звернулася медичка до третього пацієнта, то я записую вас тільки на сніданок.

Ось такий незвичний обхід у всіх відділеннях Ширяївської ЦРЛ роблять щоранку.

– Що це значить? У вас приймають замовлення, як в ресторані? – звертаюся по пояснення до головного лікаря цього медичного закладу О.М. Харковенко.

Ольга Миколаївна усміхається своєю добродушною посмішкою і починає розповідати:

– Наша дієтсестра Тетяна Нетьосова складає меню на три дні наперед. З ним ознайомлюють стаціонарних хворих всіх відділень. А потім щоранку середній чи молодший медперсонал збирає ось такі заявки і подає їх на кухню.

– І що, це вам дає?

– Таким чином економимо продукти. Їжа, яка готується, вся споживається, а не викидається в помиї. Всі ж розуміють: якщо хворому принесли з дому чогось смачненького, то він не їстиме лікарняної каші чи супу. То навіщо на нього готувати?

– А як це сприймають самі хворі?

– До цього всі звикли.

– І що, економія виправдовує такий клопіт?

– Судіть самі. У нас на стаціонарі 120 ліжок, а в окремі дні харчуються лише 60 хворих. Скажімо, у четвер, коли в Ширяєвому базар, люди приїздять з усіх сіл району. Майже до всіх приходять відвідувачі.

– І як ви до цього додумались?

– Життя заставило. Нам на харчування стаціонарних хворих з бюджету виділяється 70 тисяч гривень на рік. Якщо ж щоденно готувати на всі 120, та ще й все купувати, то, зрозуміло, що цих коштів не вистачить. А ми в них вкладаємось. Я навіть при плануванні на наступний рік, хоч ціни дещо зросли, заклала таку ж суму.

– Як же ви ними розпоряджаєтесь?

– За ці кошти ми купуємо крупи, макарони, олію, цукор, сіль, молоко, овочі в зимовий період. А ще забезпечуємо дітей до року і тих, які знаходяться в пологовому та дитячому відділеннях, спеціальними дитячими сумішами.

Скажу зразу, що м’ясо і риба бувають дуже рідко. Та, щоб харчування було ситнішим, часто готуємо блинчики, пиріжки, вареники, вертути.

– А як бути тим, хто на дієті?

– Це святе. Як би не було важко, але для хворих на цукровий діабет, гастроентерологічної групи і для пацієнтів пологового та інфекційного відділень обов’язково готуються дієтичні страви.

– Ви сказали, що овочі купуєте взимку, а влітку що?

– У нас в районі є два господарства – ПП “Світанок”, яке очолює Віктор Федорович Маймескул, та СТОВ “Новоандріївське”, де керівником Анатолій Васильович Ткач, – які вирощують овочі. От вони впродовж літа забезпечують лікарню всією городиною безкоштовно. Так би мовити, своєрідні благодійні внески. А ще ми багато заощаджуємо на тому, що робимо чимало заготівель на зиму. Щорічно ми консервуємо, принаймні, 1000 банок огірків, помідорів, кабачків, джемів, з яких потім і печемо пиріжки. Сушимо фрукти на компоти. Ось буквально ціими днями фермер М. Сірко привіз близько двох тонн яблук. Їх перебрали. Прибиті переробили на джем, зробили сушню, а хороші залишили так. А фермер В. Остапчук дав нам пізніх помідорів. Стиглі законсервували, бурі заквасили. Зелень маємо із власного городу. Чимало економимо на тому, що самі робимо томатний сік, а не купуємо пасту чи соус. Вони тепер досить дорого коштують. Ось так і живемо.

– Скільки разів харчуєте хворих?

– Три. На сніданок в основному каша або вермішель з маслом чи маргарином і чай з цукром. На обід – перші страви (борщ, супи, капусняк, розсольник), на друге – картопля, овочеве рагу, макарони з підливою. Саме в обід даємо вареники, пиріжки, оладки. І на третє – компот. Вечеря теж проста, але наїстись можна: каші або макарони, чай чи молоко. Звичайно, меню у нас не ресторанне, але люди не голодні.

– Мучні вироби – це ж зайвий клопіт кухарям?

– Так. Варто відзначити, що це дуже старанні і совісні люди. У нас позмінно працюють два кухарі – Ніна Оніщенко та Тетяна Мелешко і дві помічниці – Галина Соломикіна і Тетяна Тригуба. Всі вони дуже відповідально ставляться до своєї роботи, розуміючи, що готують для хворих, одужання яких в значній мірі залежить і від їхньої праці.

Ситуація з харчуванням у Ширяївській ЦРЛ ще раз переконала в тому, що не завжди гроші вирішують все. Головне все ж таки люди, їхнє ставлення до своєї справи.