Наше село не на кожній карті знайдеш. Воно за південними бессарабськими мірками зовсім маленьке – всього 1100 жителів. А заснували його німці-переселенці ще 1834 року. І називалося воно тоді – Гамбургом, а пізніше – Деневіца.
Історія села відображена в експонатах музею, розташованого в Будинку культури, та і в спеціальному буклеті.
Великі зміни, що відбулися і відбуваються за останні роки, пов'язані з місцевим дослідно-виробничим підприємством з вирощування насіння зернових і зернобобових культур ім. Кутузова Одеського селекційного-генетичного інституту, який очолює А.З. Челак.
Саме в результаті спільних зусиль сільської ради і трудівників господарства, вдалося цілком змінити зовнішній вигляд села, розширити його інфраструктуру, створити багато об'єктів соціального призначення.
Навіть одне їхнє перерахування займе чимало місця. Назву лише типову загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, дитячий сад на 80 місць, Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, аптеку, хлібопекарню, два млини, їдальню на 100 посадкових місць, водопровід довжиною в 2 кілометри, стадіон, ринкова площа, православний храм Покрови. І дуже хочеться до цього списку долучити ще один скромний об'єкт – постійну виставку художньої вишивки сільської майстрині Т.І. Тукусер.
В останні роки ми, депутати, узялися за наведення санітарного ладу на вулицях. Треба сказати, що німецькі села будувалися дуже своєрідно: будинки розташовувалися далеко один від одного, не особливо дотримуючись «червоної лінії» прямих вулиць.
Наше село теж розкинулося по двох берегах глибокої балки, а центр «прикрашав» великий пустир, який служив багато років місцем скупчення сміття.
Сьогодні на цьому місці закладено великий парк зі стадіоном. Щорічно висаджуємо велику кількість дерев, кущів і розбиваємо квітники.
Депутати разом з населенням, провадять санітарні дні, суботники і недільники.
Особливо стараються діти місцевої школи на чолі зі своєю директоркою М.І. Казановою. Приклад показують депутат райради, завідувачка ФАПу Т.А. Вознюк, депутати сільської ради – О.Г. Черкеса і В.М. Ілієва. А особливе слово подяки - великому ентузіасту і патріоту села – будівельнику І.І. Стрезеву.
Звичайно, ми мало б що зробили без постійної допомоги місцевого господарства. Його директор, депутат райради А.З. Челак допомагає вирішувати багато соціальних проблем. Тільки в поточному році на ці потреби було виділено 200 тисяч гривень, а до кінця року буде ще 90.
В результаті сьогодні усі вулиці села заасфальтовані, триває будівництво водоводу на 3,5 кілометра, відремонтовано багато громадських будинків. У ФАПі з'явився процедурний кабінет, діти відвідують гуртки художньої самодіяльності, інші позашкільні заняття.
Хоча і проблем, як і в кожного мого колеги, ще вистачає. Але перелом відбувся. І ми зробили своє село чистим і охайним. Зізнаюся, наш успіх дуже багатьох здивував навіть деяких моїх колег в районі, адже нам присудили перше місце серед сільських рад південної групи районів.
