Існує версія, що вислів “професійна армія” з’явився у зв’язку із неправильним перекладом книги Шарля де Голя “Vers I armee de metier”. Насправді назва мала звучати так: “До армії, як до найсерйознішої і найвідповідальнішої справи” або “До кадрової армії”. У французькій мові досить широко використовується прикметник “професійний” – professionalle – і якби Ш. де Голь хотів назвати свою книгу “До професійної армії”, він, мабуть, так прямо й написав би: “Vers I armee professionalle”. Але видатний французький політик залишив саме першу назву. І це не стало випадковістю. Адже поняття “професійна армія” виділяє за основу саме професіоналізм.
Напевно, нинішній процес, який триває в Українській армії, було б правильніше назвати переходом до контрактної, або, інакше кажучи, добровольчої армії. Не дивно, що це питання має так багато як своїх прихильників, так і опонентів. Останніх навіть більше, і це зрозуміло. Серед них ті, хто займається призовом. Запитань багато: а якщо до армії піде лише мала, досить специфічна частина нашого суспільства? Чи не буде це її найбіднішим прошарком, який більше ніде не має шансів на працевлаштування? Чи вдасться нам залучити необхідну кількість людей? Адже одна справа працювати із призовниками, які зобов’язані служити, і зовсім інша – знайти бажаючих.
А тим часом нова система комплектування армії вперто стукає в двері. Як не згадати з цього приводу епізод із одного старого французького фільму “Фан-Фан Тюльпан”. Королю не вистачає декількох чоловік для створення війська чисельністю у 47 тисяч, і вербувальники, щоб заманити майбутніх солдатів вдаються при цьому до всіляких хитрощів. Навіть красуня циганка використовує свої жіночі чари і ворожінням пророчить юнакам блискучу військову кар’єру. Словом, всі – до війська! У фільмі це спрацювало. Але коли ж це було! Ми вже живемо у XXI столітті. Перехід до комплектування нашої армії військовослужбовцями служби за контрактом вже почався. Нині їх понад 25%. Сьогодні створюється модель майбутньої професійної армії. У кожному виді Збройних сил України вже існують бригади, які незабаром будуть укомплектовані на 100% контрактниками.
Все для тебе, солдате. Саме так можна охарактеризувати те, що зараз відбувається у цих елітних з’єднаннях. Для майбутніх “профі” створюються відповідні умови помешкання, створюється ціла інфраструктура, яка дозволить забезпечити необхідні стандарти життя й побуту військовослужбовців. До речі, з 1 вересня 2002-го по 23 грудня 2003 року подібний експеримент провадився на базі Псковської 76-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії в Росії, після якого міністр оборони Російської Федерації Сергій Іванов відзвітував про успішне його завершення.
Аналогічно може виникнути питання, яке зробило військову службу ще привабливішою: як досягти того, щоб військовослужбовець боявся її втратити? Якщо сьогодні солдату “строковику” сказати: “Ти непотрібний армії”, він неодмінно відповість: “От і добре. Із задоволенням поїду додому”. А контрактник – зовсім інша справа. Для нього ці слова можуть бути прямо-таки жахливим вироком. Така оцінка приналежності до служби існує і в країнах НАТО. Щоб досягти подібного в Українській армії, вже сьогодні необхідні перетворення. І деякі кроки у цьому напрямі робляться. Наприклад, усі бажаючі підписати контракт із армією, зможуть у подальшому безкоштовно навчатися у вищих навчальних закладах, навіть на заочній формі, одержуючи при цьому цивільну освіту. Крім того, з літа цього року набрала чинності законодавча база, згідно з якою призов на контрактну службу можливий без проходження строкової служби.
Процес переходу до контрактної армії важкий і тривалий, безперечно він вимагає значних матеріальних витрат. Очевидно, що, поквапившись, можна лише йому зашкодити, а в разі невдачі – дискредитувати і саму ідею добровільної армії. Армії, яка колись обов’язково стане по-справжньому професійною. Тому всі рішення приймаються зважено, і в їхньому виконанні не допускається поспіху.
