Невже вимикання електрики стануть нормою нашого життя?
Принаймні в центральній частині міста вони стаються занадто вже часто. Так, у районі Куликового поля, зокрема корпус Одеської облдержадміністрації №2 на Канатній, 83, де десятки офісів, за останні півтора місяці був без світла 5 разів. Причому ці перебої в електропостачанні тривали по 6 – 10 годин. Важко полічити, яких втрат у роботі це завдає! Уявіть моральний стан працівника: раптово, обриваючи думку, гасне екран комп’ютера. Набраний матеріал, часто документального значення, виявляється автоматично видаленим внаслідок некоректного вимкнення машини. Тут же розташована редакція газети «Одеські вісті». Її вчасний вихід був кілька разів зірваний з вищезазначеної технічної причини. Врешті тисячі передплатників виявлялися обмеженими в гарантованому їм праві на одержання інформації. Потім, відповідаючи на численні здивовані дзвінки читачів, їм доводилося пояснювати, що ні ми, ні інші відділи, управління й організації, розташовані в корпусі №2, у зриві планових заходів не винні. І в такий спосіб захищати свою репутацію.
І ось цими днями!.. Знову раптово погасли лампи. Залишаються без світла розташовані через дорогу госпіталь, дитяча лікарня та поліклініка! У тринадцятиповерховому будинку зупиняються ліфти, з яких іще належить вибиратися. Припиняється подавання води, зупиняються насоси в котельні, а в кабінетах – електрокалорифери. І поверхи поринають у холодні сутінки. Тимчасом, будинок – категорійний, і при відключенні його від електроживлення на час понад 15 хвилин, його належить приєднувати до резервного джерела.
Аби з’ясувати ситуацію, я поїхав до Центрального РЕМ на Краснова, 2-а, що здійснює подавання електроенергії в квадрат від Пересипу до Артилерійської в одному напрямку і від Ленселища до прибережної зони в іншому.
У цьому районі і вулиця Успенська, де зараз робиться реконструкція проїзної частини. Старша диспетчерка Лідія Решетняк пов’язує аварії на лінії з виконуваними тут будівельними роботами щодо розширення дороги. Саме під нею по всій довжині, починаючи від Кіровського садка, тягнеться головний фідерний високовольтний кабель від підстанції, що розподіляє електроживлення по сектору, що нас цікавить.
Кажуть, його прокладено ще в минулому столітті бельгійцями. І якщо він відповідав технічним параметрам того часу, то за сьогоднішніми мірками він пролягає недосить глибоко. Тому причинами пошкоджень лінії в згаданих п’ятьох випадках були то ківш екскаватора, що зачепив кабель, то глибоко загнаний у землю лом.
– Насамперед, задля профілактики, ми намагаємося направляти на “розкопки” своїх спостерігачів. Але від усіх пригод застрахуватися не можна, – говорить Л. Решетняк. – Довжина лінії близько 5 тисяч метрів. На РЕМ є пересувна лабораторія, що виїздить за найпершим сигналом, і починаються пошуки місця пошкодження.
Виявляється, це процедура не скора. Як з’ясувалося, на лінії немає датчиків, які б одразу посилали імпульс на центральний пульт чергового диспетчера, у якій точці перебито кабель. Така дивина є тільки в розвинутих європейських країнах. У нас же особи, відповідальні за стан електромереж, дізнаються про те, що стався перебій у постачанні електроенергії, від мешканців міста. Буквально за дзвінком якоїсь одеситки, переповненої емоціями через те, що їй не дали додивитися серіал. За визнанням Лідії Григорівни, за 35 років її роботи на РЕМ система сповіщення про аварії не змінювалася. Схоже, вона такою ж була й перед війною.
– Скільки часу потрібно, щоб знайти місце пошкодження та ліквідувати аварію?
– Пошук може тривати іноді й півдня, – відповідає Л. Решетняк. – Потрібно пройти по всьому п’ятикілометровому маршруту. Саме пішки! Монтер вдягає навушники і з визначником прослуховує кожен метр кабелю. Зовні прилад нагадує міношукач. За інструкцією рух починається з початку, тобто від сквера, де стоїть пам’ятник отаманові Головатому. Потім викликається бригада районно-кабельних мереж. Для ремонту їм потрібно зробити траншею й заглибитися в ґрунт. На усунення обриву звичайно потрібно принаймні 4 години. Нерідко доводиться відкачувати воду. Відтинається намокла частина кабелю з того й другого боку, ретельно протираються волокна. Сполучна муфта виявляється довжиною 5 і більше метрів. Після ремонту робиться перевірка. Іспит полягає в подаванні напруги 30 кіловольт, що в п’ять разів перевищує звичайну робочу. При цьому також можуть бути виявлені “слабкі” місця. Потім робиться спробний пуск, з метою встановити, чи не переплутані фази. Інакше двигуни обертатимуться в зворотний бік. І потім, нарешті, починається експлуатація в стандартному режимі. Годин 10 це й забирає. До того ж, уночі ми не працюємо…
– Хіба в таких екстрених випадках, як обрив основного кабелю, не використовуються аварійні бригади?
– Цілодобово при РЕМ працює тільки диспетчерська служба. Умови цілодобової роботи для ремонтників штатним розкладом не передбачені. І це – по всій Україні. Для членів рембригади встановлено звичайну п’ятиденку. Якщо аварія трапляється після восьмої вечора, то заходи щодо її усунення не вживаються до ранку. А що діяти: якщо люди працюватимуть ночами, то як вони вийдуть на роботу, коли їм запропоновано – тобто наступного ранку?
– Чому ж ви не залучаєте аварійників з міської системи обслуговування електромереж?
– Ніяк не можна! Вони відносяться до міськжитлоуправління і працюють на мережах із напругою 220 вольт. Вони ремонтують пошкодження тільки всередині будинків. Допуску до робіт під такою високою напругою, як у нас, вони не мають. У них інші клас і група техніки безпеки.
На жаль, заручниками залізної аргументації відомчих розпоряджень і службових графіків залишаються громадяни. РЕМ, звичайно, тут ні при чому. Але об’єктивно виходить, що їхній добробут поставлено в залежність від необережного руху екскаваторника, від ґрунтових вод, що підмивають ґрунт під кабелем, від випадкового землекопа, що не там тицьнув лопатою... І спитати немає з кого! Що думають про це в Міністерстві енергетики й електрифікації України?
