У народі кажуть: «Розділене горе – наполовину горе, розділена радість – радість подвійна». Горя в нас сьогодні вистачає, а от радості – обмаль. А тому, вибачайте, що і свою подвоїти хочу, і вас, можливо, порадувати.
Ах, який це був вечір! Стовпчик термометра зненацька і міцно сів біля двадцятиградусної позначки нижче нуля, замітає поземка, оголюючи ожеледь проїзної частини доріг і, напевно, – "упорядкованих" тротуарів у центрі Одеси. "Охота тобі перевіряти очевидне своїми боками?" – сердиться син, не відпускаючи мене з "Черемушок". Але...
Але – у Центрі болгарської культури – вечір театру камерної музики "Ренесанс": у концертному виконанні перше відділення опери Джузеппе Верді "Набукко" ("Навуходоносор")! Особливої, яка колись відродила молодого її творця після втрати двох дітей, коханої дружини, провалу другої з 26 опер генія! Не будь її, могло б не бути ані "Риголетто" і "Трубадура", ані "Травіати" і "Дон Карлоса", ані "Аїди" і "Отелло" – усіх 23! Мало хто навіть з оперних колективів сьогодні береться її ставити – тяжка, потребує не лише значних вокальних даних, але і дуже серйозної роботи!
Порадій нашій радості, друже, засоромся,"розсудливий", своїх сумнівів, а, можливо, й інших, не дуже гідних почуттів: "Ренесанс" знову – на висоті!
Багата палітра "Ренесансу": від програм духовної музики Середньовіччя – до пісень Великої Вітчизняної і комсомольської пісні; від російської та іноземної музичної класики – до нескінченно зворушливої "Однозвучно гремит колокольчик", циклу "Ямщицької пісні". Сьогодні ось – опера Верді.
Так, поки що тільки перше відділення, але яка, браття, музика! Яке виконання наших улюбленців: Ігоря Свиридова (Захарія, першосвященик) – у Ігоря, до речі, був день народження, ювілей! Віктора Обертуна (Навуходоносор), Жанни Свиридової (Абігайль), Юрія Бондаря (Ізмаїл), Аліни Калустової (Анна), заслуженої артистки України Надії Шакун (Фенена)! А партія фортепіано у виконанні Неллі Зайцевої! А най-най – винятковіше багатоголосся хору, і усього-то – 11 чоловік! І яка за всім цим величезна, трудомістка робота!
Згадую: 18 квітня 1880 року в Милані, у Ла Скала, було вперше виконано вердіївські "Патер ностер" і "Аве, Марія". Верді скромно повідомляє другу: "Виконання було добрим, і був успіх. У хорі було 370 чоловік, в оркестрі – 130..."
Згадую: перші програми "Ренесансу" – в Одесі вперше звучить у концертному виконанні духовна музика. І як звучить! Відтепер і назавжди – серця наші віддані цьому невеликому колективу, його керівниці Галині Захарівні Захаровій.
Ось і зараз одна зі слухачок у привітальному слові пожартувала, звичайно, але відобразила настрій зали, що стрясається оплесками: "Ла Скала відпочиває..."
Важкий і тривалий був шлях. У 1991 році юний тоді колектив "Ренесансу" взяв участь у фестивалі греко-католицької музики в Словаччині, виконав кілька творів духовної музики. Наступний, 1992-й, був ювілейним: 9 березня – 150 років з часу першого виконання опери "Набукко" (1842). І нашому колективу – не комусь! – було запропоновано підготувати її в концертному виконанні і привезти до Словаччини. На жаль, на жаль...
Чимало труднощів пережив (і переживає!) колектив. Не варто сьогодні про це. Серед втрат – тяжка, непоправна: пішла з життя прекрасна людина, людина високої культури, щирого добра – Валерій Максимович Мазурин, що зірко роздивився потенційні можливості колективу, його керівника. Пам'яті Валерія Максимовича щорічно присвячує свої програми "Ренесанс". І цей вечір був присвячений йому.
"Дай Боже на честь та у радість, у лад та у насолоду" підготувати і показати нам – і не тільки нам! – усього "Набукко"! Оперу, цікаву не тільки своїм біблійним сюжетом, прекрасною музикою, але і тим, що написана в гірку годину роздробленості Італії, приниженої, яка стогне під іноземним ярмом; у горду годину Рисорджименто (Відродження)! "Ми повинні бути італійцями, а не ломбардцями, неаполітанцями, тосканцями, якщо ми не хочемо перестати бути людьми", – услід прогресивному миланському журналу стверджувала опера Верді.
Народна опера! Тому що головна дійова особа її – народ, найдужчі, величні мелодії – хорові, тісно пов'язані з італійським народно-пісенним мистецтвом. Урочисто-суворі, пророчо-грізні, повні сили, енергії, скорботно-проникливі хори "Набукко", пророцтва Захарії з захватом сприймалися італійцями як відображення своїх думок і почуттів, як глибоко сучасні; розспівувалися на вулицях і площах, ставали революційними піснями. Спасибі, "Ренесанс", що і ми можемо прилучитися до твору, з якого, як він сам зізнавався, і почався власне Верді!
В другому відділенні "Ренесанс" порадував аріями і аріозо, дуетами, романсами з опер Чайковського, Верді, Доніцетті, Перселла, вокальними творами Россіні, Штрауса. Тепло вітала зала і улюблених, відомих солістів – засл. арт. України Надію Шакун і Марину Годулян, і новачка – Григорія Ткаченка; Владиславу Вдовиченко і Жанну Свиридову і Аліну Калустову, які прекрасно виконали "Сказки Венского леса" Штрауса, викликали овації. Чарівними п'єсами Россіні "Гребные гонки в Венеции" і Штрауса "Голубой Дунай" закінчив ансамбль свій концерт.
Відплескавши долоні, ледь охрипнувши від "Браво!", "Дя-ку-є-мо!", "Viva "Ренесанс"!", ми розходилися, безмежно вдячні колективу, його керівнику і диригенту, щирому подвижнику Галині Захаровій, концертмейстеру Неллі Зайцевій, авторці проекту Діані Овсянниковій. Несучи в серці тепло, якому не страшний ніякий мороз!
І, чи то здалося, чи то і справді – потеплішало! А довгоочікуваний густий сніг не тільки прикрив небезпечні плитки, але і підсилив святковий, співучий настрій! Як же радісно звучала в душі улюблена музика! Якою вдячністю повнилося серце!
Viva "Ренесанс"!
