З кожним днем все більше громадян України вступає до лав партії «Відродження». Соціологічні опитування свідчать: однаковою мірою їх приваблюють особистості лідерів партії – людей, добре відомих у країні, а також і їхнє вміння реалізовувати потрібні для держави та її громадян проекти.
За списками «Відродження» до рад всіх рівнів ідуть популярні у регіонах люди – люди діла. Сьогодні – наша розповідь про них та їхні плани, інтерв’ю з лідером парламентської фракції партії «Відродження» народним депутатом Антоном Кіссе, а також – перший з серії матеріалів про допомогу «Відродження» дитячому відділенню обласної клінічної психіатричної лікарні № 1, яке опинилося у тяжкому становищі. Все це – лише штрихи до бурхливої і насиченої діяльності партії, мета якої - всебічна соціальна захищеність громадян України, зростання авторитету нашої країни в усьому світі.
Антон КІССЕ: «ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УНИКАТИ НЕ МОЖНА»
Нардеп Антон Іванович Кіссе приїхав до «Палладіуму», де відбувалося святкування Дня святого Валентина, організоване цим престижним клубом за сприяння партії «Відродження», після чергового відрядження. Менше ніж через годину – київський потяг. У залі – юрба журналістів із відеокамерами, мікрофонами та диктофонами. Усіх цікавлять результати засідання політради партії, на якому ухвалювалося рішення про те, хто із представників «Відродження» буде боротися за посади мерів у різних містах України.
– Я бажаю всім присутнім на святі здоров'я, любові і гарного настрою – випереджає всі політичні питання Антон Іванович. – Доброзичливість і гарний настрій – риси, завжди властиві Одесі. Саме завдяки любові, доброзичливості і доброму ставленню до оточення, ми можемо побудувати міцну державу і змінити життя на краще.
– Сьогодні відбулося засідання політради партії «Відродження». У ньому затверджувалися кандидати від партії на вибори в мери міст України. Ухвалювалося рішення і по Одесі. Ви будете балотуватися в мери?
– Я одержав рішення по факсу і потім переговорив із лідером нашої партії Василем Івановичем Гладких. Члени політради одностайно проголосували за те, що я маю й надалі очолювати виборчий штаб політичної партії «Відродження» і, відповідно, у мери Одеси не балотуюся. Сьогодні стоїть таке завдання: зробити все можливе для того, щоб партія «Відродження» була представлена і на рівні місцевого самоврядування, й у Верховній Раді.
– Ви не шкодуєте про те, що політрада ухвалила таке рішення, адже багато хто хотів бачити Вас на посаді мера Одеси?
– З одного боку, дуже радісно, що мені довірили продовжувати керівництво виборчою кампанією партії. З другого боку, у мене є своє бачення розвитку міста, бажання реалізувати багато проектів, вкрай необхідних для Одеси. Я впевнений що у майбутньому втілю їх у життя через наших представників, які будуть обрані до міської та обласної ради, Верховної Ради.
Дякую усім тим, хто мене підтримував у період висування, на зустрічах із виборцями. Наша спільна робота тільки починається. Продовжують діяти громадські приймальні, виконуються всі обіцянки. «Відродження» й надалі буде захищати інтереси одеситів.
– Ви повернулися із Алчевська. Оцініть ситуацію там з погляду господарника.
– Це в цілому крах житлово-комунальної системи України. Сьогодні тільки через реформи, підтримані серйозними матеріальними вкладами, можна вирішити цю ситуацію. Вважаю, що підхід до кожного міста України, його проблем має бути індивідуальним. Основна концепція – загальнодержавна, а індивідуальні моменти, орієнтовані на конкретну ситуацію, мають бути розробленими для кожного населеного пункту. Приклад – Одеса. Почали реформу ЖКГ два роки тому без підтримки центру. Результат бачать усі. Створили приватні жеки – вони розвалилися, сьогодні створюють жеки – комунальні підприємства. А мешканці залишилися практично між небом і землею, цілі будинки не знають, куди йти і де оформляти платежі за обслуговування. Втрачено кадри професіоналів, які працювали не один рік. Сантехніки, теплотехніки, пічники повернулися й пішли, тому що постійні зміни ситуації, зміни керівництва і невизначеність витримати дуже нелегко. Професіоналам це набридло. Тим більше, ніхто не піклувався про вирішення їхніх соціальних проблем, наданні житла, хоч службового.
Реформа – це гроші та кадри. Немає кадрів – немає грошей. Усе інше – порожні слова.
Я уважно слухав виступ Президента. Слово «реформа» він повторив неймовірну кількість разів. Але якщо його слова не будуть підтверджені реальними фахівцями-теоретиками, практиками та фінансуванням, усе не тільки залишиться, як і раніше, а стане ще гірше. Адже житлово-комунальна система – одна з найскладніших ланок у кожній пострадянській державі. Це перше.
А друге, і теж дуже важливе: ми повинні змінювати психологію людей. Сьогодні з ними ніхто не працює, немає нормального діалогу. Але ж формат сприйняття у тих, хто живе в елітному будинку і у хрущовці з вікнами, що загороджені свіжопобудованим офісом, і неможливістю вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям, різний. Звідси і зневажливе ставлення, приниження гідності людей, з одного боку, а з другого боку – невдоволення тим, що хтось живе краще. Хто винен у цьому? Я вважаю, що держава. Вона не захищає людей, не надає соціальне житло. Однак, держава – це поняття не абстрактне. Це і ми, депутати Верховної Ради, які несуть відповідальність за все, що відбувається в країні.
– Яким Ви бачите вихід з цієї ситуації?
– Я пропоную відкриті аукціони щодо будівництва і розподілу житла, громадські слухання. Щоб одесити знали, кому виділено майданчик, хто будує будинок, кому і скільки квартир у цьому будинку дістанеться і на яких умовах.
– Кажуть, що в кожному регіоні України є свій Алчевськ. У нас – Вилкове і Кілія...
– Нам ще пощастило, що на Одещині немає дуже низьких температур, а в Алчевську такі кліматичні умови, що Указ Президента просто не може бути виконано. У будинки, де змонтовано систему опалення, потрібно запустити теплоносій. Це не просто зробити технічно. Якби це було легко, то люди б не роз'їжджалися по санаторіях, дітей би не відправляли до Артека...
Наша ситуація з Вилковим і Кілією – це недоробки щодо підготовки до зими. Притому не потрібно звинувачувати тільки владу на місцях. А куди дивиться центральна влада? Потрібно було раніше контролювати, примушувати, переконувати. У вашій газеті раніше писали про те, що Вилкове не готове до зими? Усе було тихо, спокійно. За принципом: а раптом пронесе і погода буде добра?
Сьогодні кожен громадянин повинен знати роль і функції людини, за яку він голосував – депутата, міського голови. Якщо щось не так зроблено, про це повинно говоритися широко і привселюдно. І тут роль ЗМІ важко переоцінити!
– Мойсей 40 років водив народ по пустелі, щоб люди забули про рабські звички. Як бути нам? Часу-то немає...
– Через острах людей захистити себе і своїх близьких, висунути претензії до влади, ми, як кажуть: маємо те, що маємо. Якщо і далі будемо жити за принципом: либонь, пронесе, либонь, хтось за мене скаже і зробить, так і буде все йти далі. Потрібно брати ініціативу на себе: у мікрорайоні, на роботі, в аудиторії вузу, у гуртожитку, у районі, місті і країні. Звичайно, людина, яка бере на себе відповідальність, приречена на проблеми. Але відповідальності уникати не можна, інакше життя ніколи не зміниться на краще.
На знімках: на запитання журналістів відповідає Антон Кіссе;
вечірка у клубі “Палладіум”, організована за сприяння партії “Відродження”, зібрала сотні одеських студентів. Молоді люди чудово відсвяткували День святого Валентина, у найпрестижнішому концертно-розважальному комплексі Одеси, слухаючи виступи сучасних естрадних виконавців і танцюючи до ранку, як це і заведено у студентів.
НА ОКОЛИЦІ – НЕ ОЗНАЧАЄ ЗАБУТІ
Про перебування в цій лікарні не заведено розповідати друзям та знайомим. Розташована на околиці Одеси, обласна клінічна психіатрична лікарня № 1 – далеко не найрадісніше місце у нашому місті. Старі корпуси (їм майже 120 років), які давно не бачили ремонту, розташовані на великій території на Слобідці. В одному з корпусів розмістилося дитяче відділення. Так, як це не незвично і дивно звучить, діти теж тут лікуються, і досить успішно.
Для багатьох малюків і підлітків дитяче відділення психіатричної лікарні стало, як це не страшно, першим місцем у житті, де до них поставилися по-людському, пожаліли.
Адже потрапляють частіше всього сюди діти з дуже складних сімей, найчастіше малозабезпечених, неблагополучних. Часто хвора дитина стає тягарем для надміру питущих батьків і її викидають на вулицю. А часом діток відправляють просити милостиню, і на шляху з притулку до інтернату вони обов'язково потрапляють на обстеження до дитячого відділення. Долі в усіх маленьких пацієнтів різні, але образа на несправедливе життя, а часом, що приховувати, і жорстокість оселилися у їхніх маленьких сердечках майже з самого народження. Щоб відігріти душі цих дітей, потрібно чимало сил і величезна любов до них. А ще чималу роль відіграють ті побутові умови, у яких діти будуть перебувати під час лікування.
– Ми збираємо допомогу з миру по нитці, – розповідає завідувачка відділення, дитячий психіатр вищої категорії Ірина Бітенська. – Добрі люди допомогли облицювати вагонкою стелю у двох приміщеннях, укласти недорогу плитку у ванній, придбати водонагрівач, щоб купати дітей у теплій воді. Буквально по листу фарбували матеріал для заміни старого дірявого даху. Укотре – по фрагментах збираємо вікна, які буквально розвалюються на частини...
Проте ще одна виникла у дитячому відділенні проблема виявилася не під силу навіть для звиклої оббивати пороги у випрошуванні нехай копійчаної допомоги завідувачки відділення.
Потекли комунікації, а в ігровій кімнаті і дитячих спальнях кілька батарей опалення остаточно відмовилися працювати. Відновити їх неможливо: потрібно замінювати непрацюючі стояки. На неестетичні розводи від патьоків води з трубопроводів опалення, що прорвали, на стелях кабінетів завідувачки відділення, кімнат для занять, медики вже готові не звертати уваги, але холодні батареї нинішньої не дуже теплої зими у приміщеннях, де перебувають діти – це погано. Проте подивимося правді в очі: знайти гроші на такий ремонт бюджетної лікувальної установи сьогодні просто нереально: слава Богу, що харчування і медикаменти держава оплачує...
– Я довго думала, до кого звернутися по допомогу, – розповідає завідувачка відділення. – Скажу чесно, листа з проханнями підтримати відділення розіслала до відомих не лише в Одесі підприємств, фірм. Проте (і не вперше) відповіді не одержала.
Згадала про те, що колись головою Іллічівської райадміністрації був Антон Іванович Кіссе, активно працював у районі, допомагав людям. В одній з газет прочитала його депутатський звіт за минулий рік, де було названа кількість людей, яких він прийняв, розказано про допомогу, надану виборцям.
Підготувала листа і передала до громадської приймальні народного депутата Кіссе. Описала всі наші митарства, проблеми, розповіла про відділення, про те, які діти у нас проходять лікування. Скажу вам чесно: такої швидкої реакції на наше прохання я не очікувала.
Помічники нардепа приїхали до відділення буквально наступного дня після одержання листа. Оглянули приміщення, поговорили з персоналом, подивилися на наших маленьких пацієнтів – а на них без сліз дивитися важко – гарні дітки, але як їм потрібні батьківська турбота, любов і ласка!
Після візиту до лікарні помічників народного депутата відлік часу пішов буквально по годинах. До відділення приїхали сантехніки, було складено кошторис всіх необхідних робіт, які, і це особливо підкреслено, потрібно проводити із застосуванням сучасних матеріалів, щоб через рік-два не довелося все робити заново.
– Я звернувся до бізнесменів з проханням допомогти відділенню, – розповідає А.І. Кіссе. – Адже нічийних дітей не буває. Тим більше дітлахи, що перебувають тут на лікуванні, більше, ніж звичайні діти з благополучних сімей, потребують турботи, любові і ласки.
Антон Іванович, батько трьох дітей, чудово знає, про що говорить. Адже серце розривається, коли до кожного, хто зайшов, з посмішкою підбігає маленький Толя – улюбленець всього відділення, який прижився тут, залишений на лікування матір'ю сім місяців тому. Жінка за дитиною так і не приїхала... Життєва історія іншого малюка склалася після перебування у цьому відділенні так, як ніхто і не очікував. Дитина надійшла на обстеження з метою її наступного направлення до інтернату для розумово відсталих дітей. Проте виявилося, що він просто... погано чує. Але ж могли перекреслити ціле людське життя.
У відділенні – персонал висококваліфікований, люди працюють десятиріччями, а от інтер'єр – те, що називається, «бідненько, але чистенько».
– Якби ми не підфарбовували, не підмазували, – відверто розповідають працівники, – то не було б на що дивитися.
Підфарбовують і підмазують зі своїх грошей. Як і приносять з дому діткам солодощі, дитячі речі. Адже мами немає, а хто їх, сердешних, пожаліє, відігріє душевним теплом?
А тепер тут буде тепло по-справжньому. Хоча... Якщо вже говорити відверто, то якби потрапила до цього відділення хоч одна дитина «крутих» батьків, то все вже давно було б у порядку...
– Те, що відділення розташоване на околиці Одеси, не означає, що воно забуте, – говорить А.І. Кіссе. – Я впевнений, світ не без добрих людей. Зараз зроблю все можливе, щоб розв’язати найневідкладніші проблеми, а потім почнемо думати про постійну серйозну допомогу дитячому відділенню. Адже партію «Відродження», лідером парламентської фракції якої я є, недарма називають партією діла. Тому що ми розв’язуємо проблеми важливі для суспільства. Розв’яжемо і цю.
ЛЮДИ СПРАВИ
Як ми вже писали, партія «Відродження» надала унікальну можливість висування в органи влади під прапорами і від імені «Відродження» гідних і шанованих місцевими громадами людей. Вони не обов'язково повинні бути членами партії. Головне – наявність конструктивних ідей, бажання та вміння працювати.
Пропозиція «Відродження» була прийнята з ентузіазмом і, як з'ясувалося, виявилася досить своєчасною. В результаті, від партії до місцевих та Одеської обласної ради йдуть не просто відомі в регіоні люди, але і професіонали, які успішно реалізували себе і в роботі, і в житті. Вони дуже різні – люди, які репрезентують партію: студенти і вузівські професори, виробничники, медики і педагоги. Але всіх їх об’єднує одне: бажання та вміння працювати на благо рідної країни.
У сьогоднішньому номері ми відрекомендуємо вам декого із тих, хто уособлює «Відродження» на майбутніх виборах до Одеської міської та обласної рад.
ПРОФЕСОР, ДОКТОР НАУК, РЕКТОР
Це все про одну людину – милу інтелігентну жінку. Ірина Морозова, ректор Одеського національного морського університету, йде у політику за переконанням. Вона знає: саме активність у цій сфері допоможе вирішити багато проблем, що стоять перед Одесою і Україною – насамперед проблеми відродження морської галузі.
– Моя згода балотуватися як кандидата в депутати Одеської обласної ради за списками «Відродження» – це насамперед пам'ять про Георгія Миколайовича Кірпу, який у моїх очах був справжнім політиком і господарником. Це – один з чинників, який привернув мою увагу до цієї партії.
Другий і дуже важливий чинник – те, що «Відродження» – партія молода, її назва обіцяє, що вона доможеться багато чого, якщо буде керуватися ідеалами відродження, які написані на її прапорах.
Політикою я раніше не займалася, однак вирішила: треба спробувати. Це повинно допомогти в роботі, якою я займаюся. Я не кажу, що буду займатися вирішенням усіх питань, я буду займатися тим, що я знаю. Це – проблеми вищої школи, морського транспорту. Це – ті завдання, які я буду допомагати вирішувати завдяки наявним у мене знанням. Я і далі залишаюся оптимісткою і впевнена, що в Україні відродиться морський флот, бо чудово пам'ятаю, як під час Радянського Союзу відчувала гордість за свою країну, бачачи на морях судна під радянським прапором, я сподіваюся, що судна під українським прапором теж будуть відроджувати повагу до України у світі і приносити великий прибуток, що дозволить їй вийти із сьогоднішнього складного економічного становища.
У програмі «Відродження» дуже приваблює соціальний аспект. Мене постійно хвилюють проблеми студентів, тому я вважаю, що студент, який живе у поганому гуртожитку, в умовах, які не варті людини, не може вирости в справжнього фахівця, людину, яка поважає себе, з розвинутим почуттям власної гідності. Це – питання, якому я постійно приділяю велику увагу.
Впевнена, що за допомогою «Відродження» вдасться змінити ситуацію на краще.
КАНДИДАТ ВІД ЗАЛІЗНИЧНИКІВ
Перший заступник начальника Одеської залізниці Віктор Карпенко відомий далеко за межами регіону. Чудовий фахівець, досвідчений керівник, який не звик кидати слова на вітер – такий один з тих, кого партія «Відродження» висунула за списками як кандидата в депутати Одеської міськради.
– Наша партія від самого початку залучала до себе увагу не тільки представників транспортного відомства, хоча її кістяк склали залізничники. Справа в тому, що одна із основних ідей «Відродження» – стабільність. А це те, чого хочуть усі розумні люди, незважаючи на професійну приналежність. Сьогодні нашу партію називають багатонаціональною та багатопрофільною. Вважаю, що це абсолютно правильно. Адже ми прагнемо поєднувати, а не роз'єднувати людей.
Я виробничник. Вирішив зайнятися політикою, тому що люди чекають від нас реальних справ. А «Відродження» – це реальні справи.
Коли наш лідер партії та генеральний директор “Укрзалізниці” Василь Гладких виступав в Одесі, він сказав: наш шлях – від економіки до політики через реальні справи. А на залізниці саме така робота – працювати доводиться постійно, без перерви, щодня займаючись реальною справою.
Говорячи про депутатську діяльність, я на перше місце ставлю ту роботу, яка буде приносити людям користь і в місті, й в області, й в країні. Це – якісне обслуговування пасажирів, перевезення вантажів, створення додаткових транспортних коридорів. Вважаю, що виробничі питання взаємозалежні із соціальними. Власне кажучи, у програмі нашої партії це позначено чітко. Саме тому, я впевнений, до неї вступають і лікарі, й вчителі, і працівники культури. Нові дороги і вокзали, відновлення Одеського оперного – це реальні справи членів нашої партії. Крім того, залізничники, які складають кістяк «Відродження», постійно працюють у ситуаціях складних, часом екстремальних. Це формує такі риси характеру, як надійність, вміння своєчасне підставити плече, подати руку допомоги. Люди це бачать і знають.
Крім того, дуже велику роль відіграє тут авторитет Антона Івановича Кіссе, його активна життєва позиція, відома далеко за межами регіону депутатська діяльність. Те, що у «Відродженні» люди гідні, сумнівів не викликає.
НАЙМОЛОДШИЙ ДИРЕКТОР
Ігор Стеценко мало схожий на директора школи. Швидше, на популярного спортсмена або успішного бізнесмена з глянсової обкладинки модного журналу. Проте щоранку цей красивий молодий чоловік входить до директорського кабінету одеської школи № 90 (з німецькою мовою навчання), і починається довгий клопітний день, який триває часто до самого пізнього вечора. Ігор Іванович Стеценко – з сім’ї потомствених педагогів. І наймолодший директор школи в Одесі.
– Мене висунули кандидатом у депутати Одеської міськради від партії «Відродження». На той час я був безпартійним. Але ознайомившись докладніше з програмою партії, написав заяву про вступ до неї. Це – усвідомлений вибір. Адже відродження – це те, чого не вистачає нашій країні. Притому не вистачає відродження у дуже широкому значенні. Відродження багатовікових традицій культури, милосердя, моральності, відродження в сфері духовності. Це не лише моя точка зору. Оточуючі мене люди – вчителі, батьки учнів, самі учні постійно говорять про це. Тобто, необхідність відродження – це те, що усвідомили всі громадяни нашої держави.
Вважаю, що потрібно велику увагу приділити не тільки відродженню традицій, але і сили і слави нашої країни України. Нічого нового будувати не потрібно. Досить згадати про те, що було, про наших батьків і дідів, їхні звершення і примножити зроблене ними.
Школа, у якій я працюю – це держава в мініатюрі. У ній є президент, парламент народ, є свої проблеми – такі ж, як у будь-якій державі, тільки у меншому масштабі. Тобто питання постачання, навчання, виховання, лікування і багато іншого, які потрібно вирішувати постійно в країні у цілому.
Якщо я прийду у владу, то проблеми, як представник сфери освіти, прагнутиму розв’язувати такі: масштабна допомога дітям-сиротам, з незаможних і неблагополучних сімей, підтримка матерів-одиначок у плані надання можливості їхнім дітям одержати якісну освіту, виховання дітей у школах-інтернатах.
Я впевнений, що «Відродженню» вдасться не лише порушити ці проблеми, але і розв’язати. Запорука успіху – особистість лідера парламентської фракції нашої партії. Антон Іванович Кіссе – людина діла. Якщо він обіцяє, то виконує обіцянки, завжди вірний даному слову. Це – основна якість для лідера.
ЛІКАР З МОЛДАВАНКИ
Ірина Соколова, головлікар дитячої поліклініки № 7 міста Одеси – не член партії «Відродження». Добрий лікар і чарівна жінка, вона не приховує: партію підтримує, тому що багато років пропрацювала в Іллічівському районі і знає, наскільки порядний, професійний і затребуваний Антон Іванович Кіссе.
– На партійних зборах мене, хоча і безпартійну, рекомендували кандидатом у депутати Одеської міської ради. Головне питання, яким я хочу і можу займатися в міському парламенті – це координація дій усіх бюджетних служб споживачів бюджетних коштів у вирішенні проблем дітей, людей похилого віку, оптимізації бюджетних коштів на рівні медичних послуг і медичної допомоги.
Скажу без удаваної скромності: більшість партій мені пропонували йти за їхніми списками до рад різних рівнів. Я ставлюся до таких пропозицій вкрай обережно. Справа в тому, що багато програм сьогодні схожі, та й людина, яка уособлює партію в очах електорату, її моральне обличчя дуже важливі.
Я знаю Антона Івановича Кіссе багато років: з тих пір, як він прийшов працювати до Іллічівського району. Як лікар-педіатр я дуже добре знайома з його родиною і тим, що, як кажуть, «відбувається між кухнею і кімнатою» тобто рівнем виховання, взаємин у сім’ї. Отож, ця сім’я завжди мені дуже подобалась, там не було ніякої зарозумілості, а дуже глибока повага один до одного.
Такий Антон Іванович і в роботі: не пан, а роботяга. Він завжди дуже позитивно сприймає будь-яку ідею у роботі тієї чи іншої установи, і якщо вона приносить користь людям, то обов'язково втілює її в життя. Далеко не всі чиновники сьогодні володіють тим інтелектом, організаторськими здібностями, якими володіє Антон Іванович Кіссе. Скажу без перебільшення: усе у своєму районі: кожен кран, кожен двір, кожен дитячий садок, кожну вулицю він знає досконально. Часом здається, що він знає абсолютно всіх жителів району – а те, що всі його знають, напевно.
Я упевнена, що керівником парламентської фракції партії «Відродження» Антон Іванович Кіссе став не випадково. Адже саме ця партія обрала дуже правильний напрям: головна умова для процвітання держави – це розвиток сім’ї, відродження зворушливих ніжних взаємин між бабусями і онуками, дітьми і батьками, відсутність як такого поняття «чужа дитина», «чужа літня людина». Як медику, мені це дуже близько і зрозуміло. Я упевнена, що після божевільного періоду так званого первинного накопичення капіталу нинішня держава має потребу в тому, щоб усіляко зміцнювалася родина. Упевнена, що й у боротьбі з бідністю, проголошеною як загальнодержавна політика, саме відродження сімейних традицій зіграє визначальну роль.
СЕНАТОР З ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Студенту Одеського державного економічного університету Дмитру Степанову 19 років. Він – сенатор, який репрезентує інтереси свого вузу в Молодіжній раді при Одеській міській раді.
– У мене вже є досвід громадської діяльності. Адже молодіжна рада – дорадчий орган, який ухвалює рішення про те, як мають здійснюватися ті або інші проекти, що захищають інтереси молоді. Скажу чесно: раніше на нас не звертали особливої уваги, вважали молодіжну раду черговою дитячою іграшкою. Зараз почали прислухатися, тому що нам вдалося довести, що молодь добре знає шляхи розв’язання молодіжних проблем.
Простий приклад: у нас, сенаторів від різних вузів, була приблизно однакова проблема: не виділялися приміщення, у яких ми б вели прийом, куди б зверталися студенти по допомогу, пораду, консультацію. На сесії молодіжної ради було прийнято це рішення, і тепер можна й просити, і вимагати в ректорів вузів виділяти приміщення для сенаторів і конгресменів.
Приємно, що багато викладачів з повагою ставляться до моєї громадської активності. Буває часом, для вирішення тієї або іншої проблеми студентів мого вузу доводиться пропускати пару (звичайно, потім я відпрацьовую), однак викладачі ставляться до цього із розумінням.
Зараз я висунутий за списком партії «Відродження» до Одеської міської ради. Обрав її тому, що саме ця партія справді підтримує молодь, розуміє, що молодь – це наше сьогодення і за нею майбутнє.
Саме виходячи з цього я визначив коло проблем, якими буду займатися, якщо стану депутатом міськради. Це – працевлаштування молодих фахівців, пільгове або безвідсоткове кредитування молодих сімей, вирішення проблем безпритульних дітей шляхом відновлення і приведення до цивілізованих норм шкіл-інтернатів.
Ми намагаємося порушувати ці питання й зараз, але їхнє вирішення триває дуже повільно, тому що, якщо ти не займаєш якоїсь посади, до тебе мало прислухаються. Я прийшов до «Відродження», попрацювавши в молодіжній раді. Це колосальний досвід і розуміння того, що в справжній політиці потрібно постійно йти вперед, щоб вирішувати проблеми людей, які повірили в тебе.
