Однією з найактивніших серед ветеранських організацій області цілком справедливо вважають Білгород-Дністровську міську раду ветеранів війни і праці. Не випадково у листопаді минулого року на її базі було проведено семінар первинних ветеранських організацій міста Іллічівська, Роздільнянського, Овідіопольського, Білгород-Дністровського і Саратського районів. У підсумку за 2005 рік до багаторічних нагород Білгород-Дністровської міськради ветеранів додалася ще одна – грамота обласної ради ветеранів.
Штурвал ветеранського руху Білгорода-Дністровського ось вже протягом 18 років перебуває в надійних руках голови Бориса Микитовича Ставрова. Честь, гідність, мужність, вірна служба Батьківщині – притаманні цій заслуженій і дуже шанованій жителями міста людині. Близько півтора десятка років Борис Микитович носить звання Почесного громадянина міста Білгорода-Дністровського.
Вчора, 27 лютого учасник бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної, депутат Білгород-Дністров¬ської міської ради чотирьох скликань Борис Микитович Ставров відзначив свій 80-й день народження.
Він добровільно пішов на фронт 19-річним, залишивши навчання в Московському автошляховому інституті, після одержання похоронок на двох братів і повідомлення про батька, який пропав безвісти при обороні Севастополя. Солдатом, сержантом, старшиною воював у складі першого і другого Прибалтійських фронтів, на Ленінградському фронті, брав участь у визволенні Прибалтики і штурмі Кенігсберга.
Після закінчення війни, як молодий комуніст, був направлений на навчання до військового училища. У Збройних силах – на заході, сході, півночі і півдні Радянського Союзу, а також за кордоном. У восьми військових округах залишив про себе добру славу.
Професійним військовиком був і його дід. Тому особливою гордістю для потомственого офіцера Бориса Микитовича Ставрова є і те, що сини його теж стали офіцерами. Нині ратною службою тішить діда і онук, старший лейтенант. Підростає правнук Єгорка, який, сподіваються в родині, продовжить армійську династію Ставрових.
На мундирі Бориса Микитовича красуються 5 орденів і 35 медалей, серед яких – орден Вітчизняної війни І ступеня, два ордени Червоної Зірки, ордени Богдана Хмельницького ІІ і ІІІ ступеня, бойові медалі «За отвагу» і три медалі «За боевые заслуги».
Почесна, шляхетна і досить важка робота на посаді голови міськради ветеранів потребує багато часу і зусиль. До скромної приймальні міської ветеранської організації приходять з горем, нещастям, нестатками, скаргами іноді по 8 – 10 чоловік на день. Журнал відвідувань за 2005 довершено відміткою 1,5 тисячного відвідувача-ветерана. А телефонних дзвінків, що надходять за день, від тих, хто за станом здоров'я не може добратися особисто, і не порахувати.
Голові міськради ветеранів значно допомагає його чотирирічний досвід роботи за¬ступника голови міськради і депутата міської ради. У депутат¬ському корпусі його заслужено вважають патріархом. Його слово на по¬стійних комісіях і пленарних засіданнях – вагоме, авторитет – незаперечний. Причому, балотуючись зі скликання до скликання по тому самому окрузі, Борис Микитович не докладає особливих агітаційних зусиль у період передвиборних перегонів. Люди, оцінюючи свого депутата за вищим балом, незмінно віддають йому перевагу.
Особисте кредо Бориса Микитовича відоме багатьом:
– Служба Батьківщині і людям – головне в моєму житті, говорить він. – Таким був завжди, таким є, таким залишаюся.
