В Одеському художньому музеї (вул. Софіївська, 5) відкрилася П’ята Бієннале художньої фотографії, орга¬нізована Одеською обласною організацією Національної спілки фотохудожників України. Цього року у конкурсі взяли участь майже сто авторів з України і Молдови. Журі, яке очолив фотохудожник Вищої майстерності Міжнародної федерації Фотомистецтва (FIAP) В. Гайдаш з Молдови, відібрало для експозиції понад сто робіт, і з них одинадцять відзначило нагородами. Першу премію присуджено О. Швецю зі Львова («Дитинство»), дві другі – І. Зеніну з Молдови («Осінь»), А. Дьогтеву з Одеси («Міські хроніки. Варшава»), треті – М. Потирніке з Молдови («Портрети Землі»), І. Пехтєрєву з Одеси («Лінія життя»), О. Огороднику зі Львова («Кожному – своє»), кілька робіт відзначено заохочувальними преміями.
У конкурсі брали участь кольорові і чорно-білі фотографії, зроблені як плівковим фотоапаратом, так і «цифрою». Нові технології все більше і більше захоплюють фотохудожників. Журі визначило переможців «взагалі» – не було розмежувань ні за технікою виконання, ні за жанрами. Отже, призові місця «взяли»: груповий портрет, міський пейзаж, концептуальна фотографія, жанр... Можливо, у своїх оцінках, журі керувалося критеріями особистого ставлення авторів до обраного сюжету, художнім осмисленням його?.. Інакше нелегко зрозуміти, чим «Лінія життя» «гірша» за «Варшаву», а «Кожному – своє» – за «Осінь».
Як уявляється «на погляд дилетанта», градація, хоча б, за жанрами, могла б внести велику ясність у визначення найкращих. Що ж стосується традиційної фотографії і цифрової... На одному із серпневих Міжнародних фотосалонів вже виникали дискусії з цього приводу... Не можна не робити відмінностей між ними з точки зору технології, розподіляючи місця.
Ну, а якщо відволіктися від критеріїв і різного достоїнства місць, то про експонентів Бієннале можна сказати таке. Погляд, яким дивляться на світ фотохудожники – пильний, уважний і добрий, хочеться зафіксувати все – і осіннє листя, і вечірній пейзаж, і наших сучасників. Хочеться знімати більше – і краще.
