На нафтогавані Одеського морського торговельного порту поперек причалу № 7 була протягнена червона стрічечка. Все було готове до церемонії відкриття додаткового виробничого комплексу з переробки скрапленого газу. Честь відкрити об’єкт було надано міністрові транспорту та зв’язку Віктору Бондарю, що прибув до Одеси.
Ідея створення цього причалу виникла не випадково. Економічною прелюдією стало випадіння з номенклатурного списку вантажів значних обсягів російської нафти. Здійснюване сьогодні перевалювання казахської нафти відбувається в невеликих кількостях. Перевалювання цього вантажу 2005 року порівняно з 2004 знизилося на 5 млн тонн. Процес убування не зупиняється. Так, за перший квартал цього року обсяги переробки нафти стали менше на 1 млн тонн порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Зрештою завантаження нафторайону зменшилося майже на третину.
Компенсацією цієї втрати вантажопотоку стало помітне збільшення перевалювання скрапленого газу. Якщо торік його було перероблено 300 тис. тонн, то тепер потужність комплексу розрахована на 400 тис. тонн. З урахуванням того, що потреба в газі як паливі майбутнього постійно зростає, у перспективі вона може бути доведена до 700 тис. тонн. У будь-якому разі, причал №7 створювався під конкретні перспективи: будівельні роботи випередили декілька вже укладених генеральних угод на постачання з виробниками газу з Казахстану та Росії.
Колись цей причал був побудований на замовлення ЧМП як бункерувальний. Коли потреба щодо цієї функції відпала, його передали на баланс порту в недобудованому стані. Тепер він відкрився, переживши етап реконструкції. Проектантом спорудження виступив “ЧорноморНДІпроект”. Практичне втілення інженерних ідей здійснив “Чорноморгідробуд”. Фінансування виходило від Одеського порту в розмірі 10 млн гривень і ТОВ “Ексімнафтопродукт”, з чийого боку було виділено 5 млн гривень, спрямованих на реконструкцію гідротехнічної частини причалу. Це дозволить швартуватися до нього суднам-газовозам довжиною до 140 м. В разі потреби можна без великих витрат змінити призначення причалу.
Таким чином, партнерство показало, наскільки позитивно доцільне поєднання державної власності та приватної структури. Міністр навів дані про те, що за 15 років незалежності країни від її портів загалом надійшло до бюджету 11,3 млрд доларів прибутку. Назад же у вигляді відрахувань на розвиток – менше 100 млн доларів.
В. Бондар також наголосив на значенні концепції розвитку, запропонованої одеськими портовиками, до якої належить і таке перетворення нафтогавані. Він висловив упевненість у тому, що вдасться й задумане будівництво нових контейнерних терміналів на намивних територіях.
- Здійснення цих генеральних планів буде в історії розвитку портового господарства класичним зразком того, як в умовах напруженої економічної ситуації можна не просто мріяти про прибуток, а реально його одержувати, - сказав він.
Сьогодні вже є міністерська програма щодо залучення в порти інвесторів. З ними прийдуть і вантажопотоки. Відповідно до цієї моделі, надається можливість власникам грошей укласти свої кошти в порти. Таким чином, приватні капітали допоможуть створювати складські приміщення, залізничні колії, купувати нові крани й перевантажувальну техніку. Реалізація тільки державної форми власності не результативна. Одночасно повернуться потоки, що пішли до Румунії, Прибалтики, Росії.
Розвиваючи далі думку про відповідність міжнародним тенденціям, В. Бондар сказав, що додаткові вантажопотоки закріплять за Україною титул транзитної морської держави. Є намір створити на базі трьох портів – Одеського, Іллічівського та Південного офшорні зони, куди не матимуть доступ люди в кашкетах. Це будуть території спрощеного митного контролю. Там не буде ні імпортного, ні експортного товару, а винятково транзит. Це обіцяє нам незвичайно високі прибутки. І переконає інвесторів, що нашою державою знімаються перешкоди для спільної діяльності з іноземними компаніями. Ці зони також стануть серцем транспортних коридорів. Таку пропозицію буде винесено на розгляд нового парламенту.
Негативно ставиться міністр і до процедури оформлення вантажів, товарів і пасажирів у наших портах. Виконання належних формальностей мусить бути зведене до 15-хвилинної процедури. Представники влади: митники, прикордонники, санепідеміологи мають бути об’єднані в одну команду, що перевіряє супровідні документи, додані до вантажів, в електронному вигляді. Вони, власне, мусять зустріти судно з уже підготовленими бланками. І воно відразу по приході має стати під вантажні операції.
На завершення В. Бондар сказав, що, хоча минулий рік був роком політики на шкоду економіці, транспортна галузь усе-таки вийшла на високі результати. Міністерський фінзвіт показав, що за надходженнями до бюджету галузь вийшла з перевищенням попередніх показників у 1,7 раза. У цьому значна заслуга і портів.
Згідно з іншими новинами, що виходять від Мінтрансзв’язку України, було сказано, що нас чекає поступове підвищення тарифів на пасажирські перевезення, добудування автобану, можливе будівництво прямої за¬лізничної вітки Рені – Ізмаїл, що зніме проблему провезення вантажів по молдовській території.
У бюджеті також передбачені кошти на підтримку каналу Дунай – Чорне море на рівні забезпечення судноплавства. Річні збори, що ним поки що даються, не виправдовують витрат на його будування. Далі треба буде з’ясувати, чи має судновий хід економічне значення, або тільки політичне, щоб не залежати від Румунії. Звідси вирішиться, чи закладатиметься до бюджету дотаційна сума на його утримання, і висітиме на ньому, як ярмо. І чи варто вдатися до пошуку альтернативного шляху.
Це – наміри. А реконструйований газоперевантажувальний комплекс – уже реальність. Його довжина 177 м, глибина біля кордону – 9 м. За словами начальника Одеського порту Миколи Павлюка, причал №7 став порогом нових господарських подій.
