День міжнародного експедитора, проведений в Одесі, виявився для наших транспортників логічним кроком на шляху реалізації Закону України «Про комплексну програму утвердження України як транспортної держави у 2002 – 2010 роках». Майбутнє нашої країни, як транзитної, збігається і з установками програми Кабінету Міністрів України про розвиток міжнародних транспортних коридорів. За багатьма оцінками, Україна має великий транспортний потенціал. У кожному разі, транспортна галузь займає найбільшу частку у загальному списку послуг, з якими ми можемо виходити на європейський ринок.
Захід відбувався під егідою і за участі представників Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA) та Європейської асоціації експедирування, транспорту, логістики та митних послуг (CLECAT). На професійне свято прибуло понад 50 представників експедиторського співтовариства з Німеччини, Болгарії, Італії, Казахстану, Росії, Туреччини і Сингапура.
Характеризуючи сьогоднішні обставини на ринку перевезень, доповідачі дійшли висновку, що найактуальнішою є доставляння вантажів комбінованим способом – так званим мультимодальним. Головна його особливість у тому, що транспортування товару здійснюється декількома видами транспорту, наприклад, морським, потім залізничним, а після – автомобільним. При цьому виявляються задіяними відносини з брокерами, митницею, службами збе¬рігання вантажів на складах, проміжного перевалювання вантажів. Словом, охоплюється вся гама операцій, що виникають на дистанції між відправником і одержувачем. Президент Національної Болгарської експедиторської асоціації Іван Петров наголосив на точності часу доставляння, тому що від цього залежить швидкість подачі заліз¬ничних вагонів для розвантаження судна, а також сказав про впровадження нових тарифів на перевезення. Наприклад, у країнах ЄС залізничні служби підвищили тариф на 30%. Всі, хто хоче брати участь у європейському ринку, повинні відповідати цьому рівневі. Він також додав, що принципи комплексної взаємодії між учасниками транспортного процесу можуть бути характерно проявлені при використанні схеми транзиту. Тому статус транзитної держави не зашкодить її іміджу.
Проте втілення цих принципів пов'язано з подоланням багатьох бар'єрів, висунутих різними відомствами, звичайно, які відстоюють, у першу чергу, свої інтереси.
Як сказала у своєму виступі президент Міжнародної мультимодальної транспортної асоціації IMMTA Фагфурі Махін, найбільше схвалення й одночасно складність викликає спроба країн ЄС створити конвенцію, яка б змогла уніфікувати всі фази мультимодальних перевезень. Її ідеологічним стрижнем повинна стати відповідальність за доставляння вантажу «від дверей до дверей», що безпосередньо стосується українських експедиторів. Це також спосіб здійснити політичну мрію україн¬ського уряду про інтегрування в європейський ринок.
Проте це змушує працювати за правилами, що перебувають в руслі європейських директив. В міру зростання вантажообігу вони все суворіші. А, за прогнозами, у 2010 році лише контейнерів по території ЄС повинно бути перевезено майже півмільярда. Вимогливість конвенційних меж, у які потрібно вміститися, посилюється тим, що національні закони (і українські зокрема) за своєю конкретикою не збігаються з міжнародними. Наприклад, наші транзитні норми можуть бути приведені у відповідність з європейськими законами лише ціною їхнього фундаментального коригування. Особливо насторожує європейських експедиторів наша тенденція створювати до кожного пункту закону по десятку підзаконних актів. Вони губляться у трактуваннях наших параграфів, що призводить до конфлікту між різними етапами експедирування.
У цьому різноманітті втрачається найголовніше: хто і як відповідає за той чи інший фрагмент транспортування. При цьому порушується головна вимога конвенції, яка полягає у тому, щоб клієнт підписував контракт щодо доставляння з однією особою. А вона вже сама повинна регулювати і зв'язувати проміжні ланки транспортного ланцюга.
Власне, це проблема наша, а не європейців, які впевнені, що конвенція все одно з'явиться. Наприклад, президент FIATA Манфред Боес на запитання, чи можемо ми увійти до ЄС, відповів прямо: “Так, хоч завтра! Але за умови, що вся українська технологія транспорту відповідатиме євростандартам”. Зокрема, це стосується не лише транспорту, але і доріг.
Своєрідним практичним підсумком конференції, присвяченій Дню експедитора, стала Угода, підписана Державною митною службою України та Асоціацією транспортно-експедиторських організацій України “Укрзовніш¬транс”. Цей документ регламентує взаємодію сторін при розв’язанні завдань, пов'язаних з прискоренням і спрощенням митних процедур і створенням ефективного механізму їхньої реалізації.
Крім того, серед перспективних форм міжнародної співпраці у сфері транзитних перевезень стало залучення України до Угоди про коридор «Північ – Південь». Коридор містить у собі шлях по Індії, Оману, Ірану, Російській Федерації і Каспійському морю. Фахівець сектору питань розвитку транспортно-дорожнього комплексу та його інфра¬структури Управління промислової плітики секретаріату Кабінету Міністрів України Олексій Стельмах сказав, що цей коридор дозволить скоротити існуючі маршрути транспортування товарів з Індії, Пакистану, країн Перської затоки через Україну до країн Європи і у зворотному напрямку. Цей маршрут дозволить щороку залучати нашій країні близько 10 млн тонн транзитних вантажів. За оцінками спеціалістів, зростання зовнішньоторговельного обігу між країнами Азії та Європи у найближчі кілька років зросте в 1,5 – 2 рази. Це створює ґрунт для розвитку додаткових транспортних комунікацій.
Користуючись високою трибуною міжнародної конференції експедиторів, асоціація «Європейська спілка транспортників України», чиї перевізники працюють у межах коридору № 5, ініціювала створення у Закарпатті товарної біржі, саме на кордоні з ЄС. Про це повідомила член цієї асоціації Валентина Пароконна. Вона сказала, що сусідство з ЄС – це гарант входження до одного з найбільших у світі ринків. Це одразу ж позначиться на принципі «чотирьох свобод»: тобто безперешкодному переміщенні людей, капіталів, товарів і послуг. Відповідно до позиції ЄСТУ, не повинно бути поділу експедиторів на категорії, розходження яких у тому, що вони дають різні поступки на тарифи. Причому, деякі іноземні транспортні компанії-нерезиденти України мають такі ж, а часто і більш вигідні умови роботи. Тому наші експедитори наполягають на рівних умовах для українських колег.
Що ж стосується іноземних конкурентів, то представник ЄСТУ Іван Хромчак вважає, що «для експедиторів-нерезидентів, не зареєстрованих в Україні як платників податку на прибуток, необхідно встановити суворіші умови надання ставок і поступок до тарифів, ніж національним експедиторам». Фірмам-нерезидентам він пропонує підняти ставки на 5 – 7%.
