Усім відомо, що сьогодні в центрі Одеси земля під спорудження будинку для будь-якої будівельної фірми є ласим шматочком. Звичайно, виникає запитання: а чи не піклуються ці фірми лише про свої меркантильні інтереси, коли пропонують людям замість проживання у приватизованих або куплених квартирах у не завжди аварійних будинках історичної частини міста переселитися, скажімо, на селище Котовського, щоб у цьому місці спорудити новий будинок і продати житло за вигідними цінами? Як правило, мешканцям, а це, переважно, корінні одесити, завдається душевного болю, тому що доводиться залишати «родове гніздо», з яким пов'язано життя цілих поколінь. Ремствують одесити й на те, що сучасні багатоповерхові будівлі не завжди вписуються у стародавній центр міста.
Саме час згадати історію спорудження в Одесі житлових будинків. Коли у 1794 році було затверджено проект планування міста, будівельники мали намір всього за 5 років спорудити і місто, і порт із трьома гаванями.
Головним будівельним матеріалом одеських будинків був черепашник – пористий вапняк, який майже повністю складається з мушель морських молюсків: виробки його провадилися без обмежень на всій території міста.
Тому під містом виникли великі катакомби, від яких страждає сучасна Одеса. Ліс був привізним і коштував дуже дорого. Цегли вироблялося мало, і її застосовували у найвідповідальніших місцях несучих стін і для кладки печей. Як в'язкий матеріал використовувалися глина, вапно. З-за кордону привозили на кораблях фарби, цвяхи, скло.
Слід відзначити, що камінь-черепашник, який добували безпосередньо на території споруджуваного міста, виявився неміцним, витримував навантаження не більше 10 кг на кубічний сантиметр, у той час, як з Жевахової гори – до 15, а з Хаджибейського лиману – 21. Тому міцність старого одеського будинку прямо залежить від якості черепашнику, сумлінності підрядника, який постачав будматеріал. Будинки, у спорудженні яких використовувався черепашник із приміських і далеких виробок, стоять донині, незважаючи на те, що були побудовані на початку позаминулого століття.
Спорудження доходних будинків у центрі міста, де зараз мешкає багато одеситів, помітно зросло в 30-ті роки ХІХ століття. При них обов'язково створювалися двори, земля яких покривалася торцевою частиною черепашнику-дикуна, а також темно-синіми квадратними плитами вулканічного походження: їх можна й зараз іноді роздивитися між шматками пошкодженого асфальту.
Справжня «будинкова гарячка» спалахнула в Одесі в 70-х роках ХІХ століття. Протягом лише одного сезону іноді споруджувалося по 300 – 500 доходних багатоквартирних будинків. Житло перетворилося в товар. А для спорудження цих будинків почав застосовуватися вже й цемент.
Після революції до доходних будинків центру міста й упорядкованих квартир буржуазії вселилися пролетарі. Так народилися знамениті одеські комуналки. У перші післявоєнні роки велике поширення одержали одно– і двоповерхові будинки, завдяки яким на міських околицях з'явилися цілі селища. У цей же час в центрі почали споруджувати добротні 5-поверхові будинки – «сталінки». А наприкінці 50-х років минулого століття почали швидкими темпами розвиватися житлові мікрорайони на південному заході Одеси – міські «спальні», забудовані так званими хрущовками, п’ятиповерхівками із залізобетонних блоків. Перші 9-поверхові панельні будинки в Одесі з'явилися у 70-ті роки на селищах Таїрова й Котовського.
А що сьогодні являє собою одеський житловий фонд? Як вирішується в місті житлова проблема, особливо стосовно мешканців аварійних будинків, яких у місті чимало?
Перший заступник начальника управління житлово-комунального господарства міста Андрій Васильович Колесник повідомляє:
– Житловий фонд Одеси становить 43172 будинки, на балансі місцевих рад – 6585 житлових будівель загальною площею 12085,4 тисячі квадратних метрів. Як не сумно, але доводиться констатувати: в Одесі значиться 582 старих і 317 аварійних будинків, у яких мешкають 18401 чоловік.
Одна з головних причин великої кількості аварійних і старих будинків – те, що 48% будівель споруджено за дореволюційних часів із черепашнику з дерев'яними перекриттями. Другий дуже важливий фактор погіршення технічного стану житлових будинків – високий рівень ґрунтових вод і періодичне підтоплення будинків, особливо в районі Пересипу. Локальні зони затоплення підвалів житлових будинків є й у центральній частині міста.
Пов'язано це і з течами із магістральних та двірських водонесучих комунікацій, термін служби яких давно минув. Ступінь зношення основних фондів комунального господарства становить 65%, виділювані ж кошти не дозволяють планово провадити ремонтні роботи. Несприятливо позначається на експлуатації житла й наявність катакомб під містом.
За станом на сьогоднішній день близько 80% житлового фонду в центральній частині міста як за технічним станом, так і за нормативними термінами, вимагають поточного і капітального ремонту.
З огляду на обмеженість фінансів, виділюваних на будівництво нового державного житла для відселення із аварійних і старих будинків, рішеннями виконкому міськради передбачено позачергове відселення 1752 сімей. Для цього необхідно вишукувати у середньому по 320 квартир кожного року (16 тис. кв. м). А з урахуванням всіх сімей аварійників – до 140 тис. кв. м кожного року, що в нинішніх економічних умовах нереально. Громадяни, що мешкають в аварійних будинках, зношення конструкцій яких становить 70% і більше, звільняються від квартплати, відповідно, місто недоодержує кошти.
Хоча управління капітального будівництва міськради мало споруджує житлових будинків, нові будинки в результаті комерційного будівництва ростуть у різних районах міста досить швидко. Активно працюють приватні будівельні організації.
Генеральний директор будівельної компанії «Златоград» Лариса Вікторівна Лебедєва розповідає:
– Я ризикую повторитися, але хочу відзначити, що підтоплення ґрунтів в Одесі відбувається за рахунок дощових і техногенних вод, ними ж затоплені катакомби й підвали будинків. Від вогкості вапняк фундаментів і стін розшаровується, розсипається. Будинки втрачають міцність, повільно вмирають...
При реконструкції або спорудженні нового будинку завжди виникає те важке й важливе запитання: у якому місці врізатися у 200-річні міські комунікаційні мережі? Вони зношені практично повністю.
Глибоко переконана, що Одесу треба перебудовувати кардинально. Саме тому компанія «Златоград», розробивши проектні рекомендації по історичній частині міста, звернулася до ЮНЕСКО й Групи Світового банку із проханням щодо надання кредиту на відновлення міста. Наш проект було схвалено й направлено на кредитування.
«Першою ластівкою» стане будівництво житлового комплексу із торговельно-офісними площами на розі вулиць Ольгіївська та Князівська. Споруджувати будемо з архітектурного бетону, міцного, довговічного й гарного будівельного матеріалу, який в Україні виробляється тільки нашою компанією. Комплекс «Князівський», впевнена, прикрасить місто й гармонійно впишеться до архітектурного ансамблю будинків, побудованих у позаминулому столітті. Всі квартири тут будуть підвищеної комфортності.
Для будівництва комплексу будуть знесені одноповерхові й двоповерхові будинки, що відслужили свій вік, які вкрилися тріщинами й мають навіть «маяки».
Читачам, звичайно ж, цікаво довідатися, яка схема відселення мешканців.
Хочу підкреслити, що наша компанія працює винятково в правовому полі. Звичайно ж, відселення людей для нас дуже важке завдання. Ми надаємо житло в інших будинках із розрахунку по 13,65 кв. м на кожного члена сім’ї й ще додатково 21 кв. м на всю сім’ю. Іншим варіантом може бути надання житла, ідентичного тому, у якому сім’я мешкала. Наприклад, якщо людина мешкала у квартирі площею 80 кв. м, то ми їй і маємо надати адекватне житло або меншої площі, але з кращим комплексом побутових умов.
Гадаю, що для більшості людей переїзд із старого будинку до більш упорядкованого житла є удачею.
Я одеситка, і добре розумію городян, які звикли до своїх старих стін, вулиць, району Одеси. Тому моя компанія намагається задовольнити побажання людей при їхньому відселенні, а при будівництві й реконструкції враховувати й зберігати все те, що дороге одеситам, що давно стало невід'ємною частиною душі нашого міста.
