Народження Одеси обумовило створення порту на причорноморському узбережжі. Імідж та добробут Південної Пальміри усі 213 років залежали переважно від економічних показників діяльності порту, рівня його розвитку та перспектив. Одеський морський торговельний порт, незважаючи на хижацькі набіги ворожих орд та вітри змін, зберіг і примножив свій потенціал. Адже саме порту зобов’язана Південна Пальміра двома століттями економічної стабільності та процвітання. Між тим, флагман морської галузі несподівано опинився перед загрозою переділу та ослаблення позицій. Причому, свою згоду на це дав міністр транспорту та зв’язку М. Рудьковський. Парадоксально, але високопоставлені чиновники, яким ввірено піклуватися про створення належних умов для розвитку великого українського порту, зміцнення південних воріт країни, змовилися про поступовий його дерибан. Обтинання, або ще гірше, не дай Боже, зміна географії Одеського порту, нібито для туризму, явно не вирішить питання розвитку курортного статусу Одеси, а ось перспективам розвитку порту нашкодить. Про який елітний курорт на споконвічній портовій території може йтися, якщо вона забруднена промисловими відходами? Хто почне вкладати незліченні кошти в розчищення Одеської затоки від бруду, який накопичувався століттями, якщо міська влада упродовж десятиріч ніяк не потурбується про міську каналізацію, через яку, вибачте, з туалетів тече прямо у море. Невже наша та закордонна еліта забажають ніжитися на такому, з дозволу сказати, курорті? Потрібна земля у центрі Одеси, швидше за все, як об’єкт продажу, вартість якої останнім часом вираховується у астрономічних сумах. Заради цієї мети навіть портом готові пожертвувати. Під виглядом добрих намірів. Прикриваючись думкою мільйонної міської громади, яка ніби виступає проти розширення порту у центрі Одеси. Але ось цікаво, хто цю громаду запитував? І чому не враховується думка тієї її частини, добробут якої впритул залежить від розвитку порту? Адже порт – містоутворююче підприємство, і Одеса споконвічно пишалася портом та існувала переважно за рахунок його виробничої діяльності. Тому принижувати роль порту просто непатріотично. Навіть виставляючи як аргумент ідею перетворення Одеси у курортний оазис, що, взагалі-то, завжди було другорядним. А для реалізації цього проекту міністр, без узгодження із керівництвом та профкомом порту, вже дав свою попередню згоду на передачу муніципалітету частини потужностей Одеського морського торговельного порту для розвитку прибережної міської інфраструктури. Навряд чи міська громада за створення інфраструктури для обраних за рахунок розорення порту. Про це представники різних політичних партій та громадських організацій впевнено заявили у своїх виступах на мітингу протесту профспілки, який відбувся наприкінці серпня в Одеському порту. Це і є голос народу.
Але ось невдача: надійний заслін здійсненню цих намірів поставив начальник ОМТП, авторитетний керівник Микола Павлюк, якого підтримує профспілка та прогресивна громадськість міста. На зорі своєї міністерської кар’єри Микола Рудьковський спробував здійснити заміну незручного Павлюка на, очевидно, більш згідливого Бикова. Але невдало. Авторитет М. Павлюка виявився для міністра непробивною стіною. Кадровий конфлікт під натиском профспілки та громадськості, а також втручання Прем’єр-міністра В. Януковича довелося згладити, але вирішення питання, яке стосувалося «перспектив розвитку Одеського морського торговельного порту» міністром Рудьковським усього лише було відкладено на короткий час. Його обговорювали 17 серпня, зі зрозумілих причин, без начальника ОМТП М. Павлюка. Міністр Рудьковський висловив свою незгоду із планами керівництва порту про будівництво у районі Карантинного молу контейнерного терміналу. Він, як і раніше, вважає, що такий комплекс дешевше створити у Южному або Іллічівську. Тому першочергове завдання Міністерства – перенести розвантаження сипучих вантажів із Одеси до Южного. Й навіть інвестиційний проект існує, який удвічі дозволить збільшити відповідні потужності Южненського порту. Але ці наміри міністра не співпадають із планами керівництва Одеського МТП. Згідно із розробленою минулого року концепцією розвитку порту, у найближчі п’ять років передбачається збільшити територію порту за рахунок будівництва насипних причалів та терміналів у морі. Як доказ екологічної безпеки реалізації даної концепції розвитку порту, розроблено серйозний документ за участю багатьох авторитетних організацій та вчених. Безглуздо у цій низці намірів виглядає пропозиція щодо перенесення Одеського порту за межі міста. Адже саме це місце, краще для порту на всьому узбережжі України, було обрано нашими предками не випадково, а із урахуванням економічних, природних та інших факторів. Говорити про його передислокацію, отже, мати на увазі знищення порту. Зовнішнім ворогам не вдалося, внутрішні чиновники, що обслуговують великий капітал, націлилися. Й це зрозуміло: порт займає великі площі дуже високої рентної цінності. Як визначив у своїй статті в «Одесском вестнике» М. Фрейдлін, за найпростішими підрахунками ціна цієї землі… склала б не менше 1,8 – 2,2 млрд дол. США. Тож ось у чому справа, панове. Коментарі, як кажуть, зайві.
Але, радує у цій ситуації одне: доки керувати Одеським портом буде Микола Павлюк, якого підтримує профком порту, очолюваний В. Зайковим, Профспілка працівників морського транспорту України, громадськість міста, таку дорогу портову територію продати нікому не вдасться. Та й що важливіше для одеситів: навчати своїх дітей у морських вузах на інженерів, технологів, економістів та влаштовувати їх до порту на престижну роботу чи готувати у покоївки та офіціанти, до чого нас штовхають чиновники – тимчасові правителі.
А поки що, після того, як було оголошено передстрайкове становище у порту, вперше з 1905 року, було створено страйком із 10-ти представників держпідприємства та стивідорних компаній, які взяли на себе відстеження подій, що відбуваються навколо порту, і виробляють шляхи відсічі.
Асоціація профспілкових організацій ОМТП звернулася до керівництва країни із вимогою вжити термінових заходів щодо захисту Одеського порту від «хижацьких набігів великого капіталу та чиновників, які його обслуговують».
До голови Профспілки працівників морського транспорту України Михайла Киреєва у тривожні для Одеського порту дні телефонувало багато портовиків із різних регіонів країни, голови профспілкових організацій портів України, висловлюючи солідарність одеським портовикам. Одержано підтримку усіх їхніх вимог та висловлено готовність спільного пікетування Мінтрансзв’язку, Кабміну та секретаріату Президента України.
Із такими патріотами є надія, що Одеський порт ще не один славний ювілей відзначить разом зі своєю ровесницею-Одесою.
