Людина, що мешкає в місті XXI століття, катастрофічно страждає від нестачі пригод, нових відчуттів і адреналіну в крові. Тому городяни часто групуються, щоб додати до нудного урбаністичного пейзажу яскравих барв за допомогою гри. Однією з таких нових міських забав став буккроссинг.
З англійської це слово можна перекласти як «книгообіг». Головна мета цього глобального проекту – перетворити весь світ на бібліотеку. Логіка творців проста: вони вважають, що книжки, що стоять на полицях, – це книжки в матеріальному виконанні. Духовними цінностями вони стають тільки в процесі читання. Тому, якщо вас зачепила за душу та або інша книжка, ви обов'язково захочете, щоб про неї довідався увесь світ.
Процес буккроссингу виглядає таким чином: спочатку ви реєструєтеся на інтернет-сайті проекту, де книжці, про яку ви хочете розповісти світу, присвоюється спеціальний номер, за допомогою якого ви будете стежити за її переміщеннями. Потім найбільш приємне – ви залишаєте книжку в заздалегідь обміркованому місці (кафе, парку, вокзалі, автобусі...), де будь-яка людина може взяти і прочитати її. Таким чином, буккроссер "звільняє" книжку, рятуючи її від стояння на полиці. Колишній власник книжки буде завжди знати про її переміщення, одержуючи e-mail-звіти про те, у якому місті та у чиї руки вона потрапила.
Проект абсолютно некомерційний, всі книжки розповсюджуються безкоштовно. Ідея цієї нової міської гри виникла в американського фахівця з інтернет-технологій Рона Хорнбекера в 2001 році. Рух буккроссинга із США перемістився до Європи, був тепло прийнятий в Італії та Франції, а потім і в інших країнах. Зараз по світу в системі розповсюдження книжок зареєстровано понад 250 тисяч чоловік із 130 країн і близько мільйона книжок, що перебувають в «книгообігу» по всьому світу.
Найбільший успіх буккроссинг здобув в Італії. В русі, який називається по-італійськи PassaLibro, беруть участь тисячі італійців. Навіть міська влада Флоренції подарувала буккроссерам чотири тисячі книжок, що були "розсіяні" на ринках міста і у будинку мерії.
Слід зазначити, що цим проектом зацікавилися багато книжкових компаній і видавництва, але в буккроссерах вони вбачають не конкурентів у продажу книжок, а просвітників, які збільшують коло читаючих людей кожного дня.
Найпершим буккроссером прийнято вважати автора твору, адже він пише книжку не для її наступної публікації, а для того, щоб «спілкуватися» з читачем через образи та символи, які він заклав у свій твір.
Що стосується України, то в нашій країні рух буккроссинга тільки починає набирати обертів. Сайта українських буккроссеров ще нема, проте оголошені три місця в київських кафе, де можна залишати книжки для інших.
На мій погляд, ідея буккроссингу дуже цікава і гарна. І в нашій країні цей проект має непогане майбутнє. Тому наступного разу, побачивши «забуту» книжку в телефонній будці або на автобусній зупинці, придивіться уважніше: раптом ця книжка забута спеціально для вас!
