…Через два дні після Різдва жінку середніх років, яка працювала в одній з владних структур, заїхали привітати співробітниці. На телефонні дзвінки попередні два дні вона не відповідала, тому колеги захвилювалися. І, як з'ясувалося пізніше, не дарма. Потупцявши біля зачинених дверей, вони викликали майстрів із спеціалізованої фірми. Відкривши броньовані двері, люди увійшли до квартири і одразу ж вискочили назад, виявивши на підлозі знівечений труп колись досить привабливої жінки.
Ця справа стала дуже серйозним випробуванням для співробітників карного розшуку Одеської міської міліції, викликаних на місце пригоди
В убитої жінки був єдиний син і далекі родичі. Сина виявили у них вдома. Хлопець, як з'ясувалося, маму не бачив уже два дні, відпочиваючи в інтернет-кафе і ночуючи на вокзалі. Додому не йшов, тому що загубив ключі. А нові не замовляв – адже у його розпорядженні були ще дві квартири.
Ішло розслідування, під час якого з'ясувалося, що вбита Зінаїда Данилівна жила тільки для сина. Три недешеві квартири в центрі Одеси призначалися Віталику. Грошей у 22-річного хлопця було вдосталь. Але затято не бажав жити тим життям, яким живуть юнаки його кола. Саме тому і працював вантажником в одному з одеських супермаркетів.
Проте звістку про загибель матері сприйняв з жахом, намагався, як міг, допомагати оперативникам. А в них виникало все більше і більше запитань. Якщо сталося вбивство, то повинен бути мотив. Наприклад, пограбування. Але у багатій квартирі всі речі і коштовності були на місцях, панував ідеальний порядок, підлога і стіни вимиті. Це особливо дивно, оскільки вбита була нещасна жінка ударами газового ключа по обличчі і голові. А на підлозі і стінах – жодної краплі крові. Та й вхідні броньовані двері акуратно зачинені на ключ.
Єдина зачіпка – відкриті газові пальники і свічник з вигорілою свічкою на підлозі у коридорі неподалік від трупа. Якби не працював кондиціонер, вибух будинку в центрі Одеси був би неминучий. Комусь було дуже потрібно знищити труп і сліди злочину.
Кому? Це з'ясувалося буквально через кілька днів, коли були ретельно вивчені стосунки у сім’ї, яка складалася всього з двох чоловік: матері і сина.
Робота і відповідне оточення Віталія були головною причиною їхніх сварок. Мати мріяла про інше життя для сина, лаяла його.
Він намагався ухилятися від конфліктів. До певного часу...
Різдвяного вечора Віталій повернувся додому не дуже пізно і спробував непомітно прослизнути до своєї кімнати. Проте мати, яка розраховувала посидіти із своєю єдиною дитиною і найближчою людиною за заставленим смакотою столом, зустріла його у коридорі. Віталій був, м'яко кажучи, не надто тверезий. Зінаїда Данилівна, ковтаючи сльози, почала (укотре!) докоряти синові. Він теж не промовчав. Сварка перейшла у скандал. І тоді сталося те, чого ніколи не було раніше. Віталій вдарив матір....
Після першого удару по голові Зінаїда Данилівна знепритомніла і впала на підлогу. Наступні п'ять ударів по обличчю вона навряд чи вже відчувала і розуміла, що відбувається....
…Одразу після вбивства акуратний, привчений до чистоти і порядку хлопчик ретельно вимив стіни і підлогу, знищивши сліди крові, зібрав забруднені ганчірки, прийняв душ і почав думати, що робити далі.
Ідея розчленувати труп (при огляді квартири було виявлено великий ніж) і винести його у валізах не пройшла. Поступово вбивця, що почав тверезішати, злякався, що його побачать. Викинути у найближчий сміттєвий контейнер – теж досить ризиковано.
Залишилося тільки одне: інсценувати вибух газу. Він, за логікою вбивці, повинен був спричинити пожежу і знищити всі докази скоєного злочину. Доля мешканців п'ятиповерхового будинку його зовсім не хвилювала.
Перетягнувши труп матері на кухню, син відкрив всі газові пальники, запалив свічку і залишив її у коридорі. При поступовому наповненні квартири газом повинен був статися вибух.
Проте він забув, йому і в голову не прийшло, вимкнути кондиціонер, який всі два дні підряд справно витягував газ, рятуючи тим самим від загибелі величезну кількість людей.
…Коли Віталій з розряду скорбного сина перейшов до розряду підозрюваного, а пізніше і звинувачуваного, докладно розповівши про те, як вбивав найближчу людину – маму, родичі довго не могли у це повірити.
Вони не вірили у його провину навіть тоді, коли були виявлені відбитки пальців Віталія, коли він хронологічно, буквально по хвилинах, розповів, як вбивав матір.
Сам же вбивця не кається, не жаліє Зінаїду Данилівну. Про те, що сталося, говорить скупо: «Що зробиш, якщо так сталося, життя склалося так...»
