Спливають роки, немов течія, і прадавня річка Тилігул, що була годувальницею для мешканців численних сіл, що розташувалися на її мальовничих берегах, невпинно міліє, заростає і забруднюється стоками. Сьогодні життєдіяльність людей завдає їй дуже великої шкоди. Тут майже зникла риба, рідше почали селитися птахи.

– Наша річка вже не може впоратися з тією кількістю нечистот, які щоденно у неї стікають, – поділився наболілою проблемою голова постійної комісії з питань регламенту, розвитку місцевого самоврядування, депутатської діяльності, етики, гласності та екології, депутат Ананьївської районної ради Павло Маковецький. – Виною всьому – застарілі очисні споруди. П’ять років тому було ухвалено рішення про їх реконструкцію, але підрядник робіт – “Одесакомунекологія" – і досі не завершив справу. Хоча остаточний термін щодо реконструкції цього багатостраждального об’єкта минув ще у першій половині поточного року, а віз, як кажуть, і нині там. Як захистити рідну природу?

Нещодавно 12 депутатів районної ради звернулися з листом до голови обласної ради Миколи Скорика і голови обласної держадміністрації Миколи Сердюка з проханням допомогти. Вони пишуть, що внаслідок неякісного очищення до річки, яка протікає Ананьївським та іншими районами області, щоденно витікають тисячі кубометрів нечистот, знищуючи при цьому все живе, завдаючи непоправної шкоди довкіллю кількох районів Одеської області.

Таке неподобство триває не один рік, і депутати просять керівництво області допомогти його припинити. Адже “на вітер" викинуто чимало державних коштів.

Другого жовтня з ініціативи голови Ананьївської райдержадміністрації Василя Вєлкова відбулася робоча нарада в розширеному складі за участю керівників районних служб та представників ДП “Промтехвод", Державного управління охорони навколишнього природного середовища, “Укрпівдендніпроводгоспу", “Одесакомунекології" та Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації. Учасники наради побували на об’єкті і на місці обміркували план дій та намітили напрями подальшої роботи.

Восьмого жовтня, уже на сесії районної ради, чергового разу обговорювали проблему очисних споруд, що набила оскомину керівництву району і всьому депутатському корпусу.

На Ананьївських очисних спорудах, я познайомився з оператором Віктором Рибаченком, який докладно розповів про принцип роботи ввіреного йому об’єкта. Сьогодні тут більш-менш наведено лад, монотонно гудуть двигуни, що забезпечують, правда, неповне очищення стоків, що потім виливаються у річку. Головна проблема – в недосконалості проекту, за яким і були побудовані очисні споруди. Тому багатостраждальна річка Тилігул, яка за переказами була судноплавною, уже понад тридцять років страждає від людського нехлюйства і нагадує стічну канаву.

Можливо, течія козацької річки колись ще живитиме душі і серця ананьївців. Але ж чи доживемо до того часу ми?