В приміщені Одеського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка відбулося засідання «круглого столу» на тему: «Голодомор 1932-1933рр. Погляд одесита». В ньому взяли участь вчені, журналісти, представники політичних партій та широкого кола інтелігенції.
На засіданні «круглого столу» йшлося про трагедію, яка спіткала український народ в ті тяжкі часи, приводились конкретні документи та факти геноциду.
Зокрема, мова йшла про книжку Олекси Воропая «В дев’ятім крузі»… Ця книжка нашого земляка, одесита, побачила світ у Лондоні ще в 1953 році. В Україні вона видана тільки тепер завдяки зусиллям одеської «Просвіти», Одеської державної бібліотеки ім. М. Горького та фінансової підтримки обласної організації Української народної партії і міської організації партії «Реформи і порядок».
Як повідомив присутнім голова одеської «Просвіти» Олександр Степанченко, про Олексу Воропая дуже мало відомо на його батьківщині. В “Енциклопедії українознавства”, виданій у 1955 році в Парижі та Нью-Йорку, про нього надруковано тільки одне речення: “Воропай Олекса (1913 р.), псевдонім О. Степовий, журналіст, етнограф-популяризатор, родом з Одеси; нині в Англії”. Отже, це наш з вами земляк, дитина нашого рідного міста, хоч і запізніло, але вертається до читача в Україні.
– Мабуть, пророче колись нагадала ворожка його матері, котра мала вже трьох доньок: народиться у тебе син, стане знаменитим, але житиме за морями, за горами, в чужій стороні, – підкреслив в своєму виступі О. Степанченко. – Та вона не дочекалась його визнання – померла голодного 1933 року. А батько, аристократ, із шляхетської родини, змушений був податися в еміграцію ще взимку 1919 року. Спочатку до Туреччини, потім до Югославії, залишивши родину з тавром “неблагонадійності”, у злиднях та постійному страху перед майбутнім.
У селі на Херсонщині, куди мати з сином переїхали, рятуючись від переслідувань, хлопчик виростав в українському світі легенд і пісень. В своїй книжці “В дев’ятому крузі...” він розповідає про те, як весною 1933 року працював дільничним агрономом Уладівської МТС на Вінниччині.
Двадцятилітній юнак бачив своїми очима трагедію народу. Бачив і описав у своїй книзі. Наприклад, як на колгоспній стайні працював опухлий від голоду чоловік: “Під його очима були налиті мішки, шкіра на опухлинах мала особливий скляний відтінок. Руки теж опухлі. На пальцях пухлість потріскалась, і з тих тріщин витікала прозора рідина з дуже неприємним запахом”.
Бачив він, як на городах, скрізь порослих бур’яном, “голодні люди накинулись на зелень і почали їсти лободу, щирицю, кропиву – все, що тільки з погляду голодної людини придатне для їжі.
Люди, наївшись зелені, інколи навіть сирої, масово пухли і вмирали. В другій половині травня смертність від голоду була така велика, що колгоспна підвода, спеціально для цього призначена, щодня когось вивозила на цвинтар. Мертві тіла звалювали без трун по кілька в одну яму і присипали землею без будь-яких релігійних обрядів. Це був час, коли приниження людської гідності було доведено до крайніх меж”.
Книжка Олекси Воропая «В Дев’ятому крузі…» невелика за обсягом. Але неосяжна за змістом, бо на її сторінках – біль і горе українського народу, його трагічна історія. Тому закономірно, що правління одеської «Просвіти» вирішило розповсюдити її безплатно по бібліотеках та школах Одещини.
Крім того, книжку нашого земляка Олекси Воропая «В дев’ятому крузі…» можна читати в Інтернеті за адресою: www. litavry.pp.net.ua
