Демонстрацією відкритого протесту відреагували працівники Іллічівського морського торговельного порту (ІМТП) на наказ Мінтрансзв’язку України (МТЗУ) про звільнення кадрового начальника порту Геннадія Скворцова та спробу посадити на його місце колишнього начальника Херсонського порту Андрія Єгорова.
У резолюції мітингів, які проходили з 29 по 31 січня 2009 року, портовики відкрито називають керівників Міністерства на чолі із міністром Йосипом Вінським «продажними чиновниками», які, потоптавши ідею служіння державі, готові віддати прибуткові причали галузевого підприємства приватній фірмі «Укртрансконтейнер». У їхніх діях трудовий колектив вбачає політичну та матеріальну користь.
За останні понад два роки Міністерство організовує акцію руйнування свого ж підприємства вже вчетверте. Портовики більше не мають наміру захищатися. Вони сповнені рішучості покласти край цій сваволі. Сім тисяч чоловік усі, як один, вимагають негайного зняття з посад керівників МТЗУ та Укрморрічфлоту. І притягнення їх – до відповіді! Сьогодні із цим гаслом «іллічівці» встали пікетом перед Кабміном України.
...Мітинги обіцяли перейти у безтерміновий страйк. Але, злякавшись народного обурення, міністр скасував свій наказ. З 1 лютого Геннадія Павловича Скворцова знову затверджено на посаді начальника ІМТП.
1. Як це було...
За два дні до цих надзвичайних подій Г. Скворцов у робочому порядку репрезентував у Києві фінансовий план Іллічівського порту. На колегії МТЗУ заступник міністра Володимир Работнєв відзначив ефективність менеджменту дирекції ІМТП. Цинізм ситуації у тому, що на час, коли відбувався звіт Г. Скворцова, вже був готовий вищезгаданий наказ № 194-02/02/11-09, підписаний міністром. Але про це Й. Вінський промовчав.
По дорозі назад, коли Г. Скворцову залишалося ще 4 години їзди до Іллічівська, він одержав сигнал про спробу віроломного захоплення порту. Там уже диригував ситуацією В. Работнєв, який привіз наказ. З ним був і змінник у особі А. Єгорова. Поплічники цього сценарію розуміли, що діють незаконно. Тому вони з'явилися на прохідній приміщення адміністративного правління порту у супроводі спецпідрозділу міліції. Заручившись силовою підтримкою, вони мали намір заволодіти круглою печаткою та правом підпису документів – інструментами, за допомогою яких можна перекроїти майно держпідприємства на користь приватників.
Заступник начальника ГУ МВС України в Одеській області щодо громадської безпеки Дмитро Фучеджи при багатьох свідках дав слово офіцера, що міліція не буде застосовувати штурмових методів. До того ж міністр МВС України Юрій Луценко, перебуваючи того дня в Одесі, дав розпорядження міліції: перебувати там лише для дотримання громадського порядку, але не втручатися до конфлікту, про що він заявив журналістам.
Однак о пів на шосту ранку бійці спецпідрозділів почали штурм будинку. Оскільки входи було заблоковано ґратами, бойовики розбили скло, проникли всередину, піднялися на 7-й поверх, де розташований кабінет начальника порту. Відеокамери прихованого спостереження зафіксували, як бойовики почали кулачну розправу над 4-ма охоронцями порту.
Місця охоронців порту зайняли представники іншої охоронної структури, яких привів із собою В. Работнєв.
Мітинг виник стихійно, тому що знову люди, які прийшли в "камуфляжках", не пускали працівників до адміністративного будинку. Таким чином, на площі зібралося не менше 2800 чоловік.
Увечері в суботу 31 січня до 17.00 прийшло рішення суду, який визнав дії міністра незаконними. Через "чорний хід" силовики залишили територію.
Як говорить голова профкому ІМТП Сергій Бризгалов, міністерські чинуші прорахувалися лише в одному: вони не припускали такого потужного одностайного протистояння, яке проявили портовики, котрі зрозуміли, що досить захищатися. Час – наступати.
2. Чи законне звільнення?
Депутати міської ради Іллічівська підтримали трудовий колектив ІМТП. 31 січня було скликано позачергову сесію міськради, на якій приймалося звернення на адресу Прем'єр-міністра України.
Були названі грубі порушення законодавства. Процедура зняття з посади відбувалася келійно усупереч офіційному порядку. Г. Скворцову не було висунуто претензій, які б доводили помилковість прийнятих ним виробничих рішень. Їх можна було б висунути, якби були результати перевірки КРУ. Але її не завершено. А після того, як порт виграв суд за висновками ревізорів, насланих Міністерством восени 2008 року, став очевидним замовлений характер їхньої роботи. Мабуть, тому в наказі і вжито абсолютно аморфний канцеляризм "не виконує умов контракту". І не було жодної вказівки на конкретне порушення, допущене Г. Скворцовим як керівником.
Нарешті, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування", кандидатура такого рангу як начальник порту, повинна бути узгоджена із облдержадміністрацією. Оскільки цей процедурний момент було упущено, воцаріння А. Єгорова було неправомочним.
Помилковою виявилася інформація про те, що підприємство зупинилося. Насправді порт не припиняв роботу. Ось лише міністерська атака спричинила збитки для підприємства.
Як сказав перший заступник мера Іллічівська Олександр Незнакомов, не працювала майже половина членів колективу. Було зірвано селекторні наради. Працівники правління, диспетчери були позбавлені можливості координувати роботу ІМТП. У цілому, недешево обходяться також судові витрати, необхідність наймати цілодобову збройну охорону, обладнати входи системою екстреного блокування, встановлювати відеокамери. Нарешті створення психологічної лихоманки завдає шкоди нормальному розвитку виробництва.
3. За що борються портовики
У 2005 році тодішній міністр транспорту Євген Червоненко також поставив за кермо ІМТП зручну йому людину Володимира Бикова, який під його диктовку підписав контракт про співпрацю із ПП "Укртрансконтейнер" за умовами, кабальними для Іллічівського порту. Підприємство потрапило б у глибоку залежність від заповзятливих партнерів.
Автори цієї угоди врахували лише балансову вартість виробничих об'єктів, але закрили очі на так звані нематеріальні активи. За словами О. Незнакомова, до них відносяться привабливий імідж підприємства, його стратегічне розташування, близькість до транспортних розв'язок, наявність навченого персоналу.
Профспілка одразу виступила проти, тому що ці активи були набагато більші за ті 17 млн доларів, у які МТЗУ оцінило причали. До того ж, і цю суму було вкрай занижено. Виплативши її, високопоставлені ділки могли без зусиль накласти лапу на державне майно.
І ось вже понад три роки ПП "УТК" претендує на те, щоб ними заволодіти. Міністерська команда, очолювана Й. Вінським, показала у ці гарячі дні, що потурає фірмачам в їхніх підступних задумах та лобіює їхні інтереси. Але й до цього на Г. Скворцова неодноразово тиснули для того, щоб він передав ці об'єкти "Укртрансконтейнеру" за заниженою орендною ставкою. Це був би удар по економіці підприємства. Г. Скворцов не йшов на повідку у Міністерства, і його принциповість була як кістка в горлі махінаторів. Зате в особі А. Єгорова вони знайшли людину, яка відповідно до вказівки підпише акт прийому-здачі причалів № 1 та № 2 на користь ПП "УТК". І прибуток потече до кишені приватної структури.
4. Іллічівський порт сьогодні
Геннадій Павлович Скворцов – талановитий менеджер. Почавши зі змінного стивідора, він виріс як фахівець в ІМТП. У 2006 році він прийняв порт у стані стагнації зі збитковістю 978 тис. гривень. За два роки зроблено неймовірне. У 2008 році підприємство переробило понад 19 млн тонн вантажів та дало 121 млн чистого прибутку. Незважаючи на усі перипетії, у цьому січні вже перероблено 1 млн 215 тис. тонн вантажів.
Як говорить С. Бризгалов, у порту вперше за багато років з'явилися на рахунках вільні кошти. Він почав розвиватися, ремонтувати гідротехнічні споруди, закуповувати нову техніку, збережено соціальну сферу. Люди одержують добру платню. Тут немає жодних кадрових скорочень або неповних робочих тижнів.
Портовики знають: міністри приходять і звільнюються. А їм тут жити і годувати свої сім’ї. Шкода лише, що крапку у цій історії ставити ще зарано.
