В одному з останніх номерів «ОВ» минулого року під рубрикою «Жива надія» опубліковано матеріал про молоду жінку-інваліда Галину Чернявську із села Випасного Білгород-Дністровського району.
Незважаючи на дуже тяжку хворобу, вона має незвичайну силу духу, гідно бореться з несправедливою долею. У цьому майстрині багато допомагає художня вишивка. Нею Галя займається останні вісім років, вишиваючи дивовижні картини, які сама називає іконами.
Нещодавно Галина Чернявська зателефонувала до нас у редакцію. І ще раз подякувала газеті за публікацію, тому що стала одержувати листи від нових друзів:
– Спочатку здивувалася, коли прийшов лист із Білорусі, – розповідає вона. – У ньому Людмила Михайлівна Луканович, яка очолює товариство інвалідів міста Кіровська Могилівської області, написала багато добрих і теплих слів на мою адресу. Вона прочитала статтю, що її дуже зворушила. А оскільки Людмилі Михайлівні постійно доводиться працювати з інвалідами, розповіла про мою долю багатьом з них. Більше того, поставила мене у приклад: як можна, проживши буквально все своє життя в ліжку, зберегти людську гідність і розвинути талант вишивальниці. У товаристві інвалідів Кіровська теж є жінка, яка останні 10 років теж лежачий хворий. На її прикладі Людмила Михайлівна добре знає, як непросто жити в таких умовах. «Нехай Бог береже вас і дає вам сили, здоров'я і успіхів у праці» – закінчує вона свій лист із Білорусі.
Крім нових друзів, які з'явилися у Галини завдяки нашій газеті, незнайомі люди стали поштою надсилати їй разову фінансову допомогу. Нехай ці гроші невеликі, але в складні кризові часи така допомога виявляється істотною. І тепер батьки-пенсіонери, можуть купити доньці необхідні їй фрукти і нові книжки. Галя обов'язково відправляє кожному новому другу і спонсору листа зі словами вдячності. Просила і через нашу газету подякувати за фінансову підтримку Ірині Чабан із Львова, яка надіслала їй сто гривень.
Завдяки всім, хто її постійно підтримує, Галина Іванівна Чернявська стала почувати себе ще впевненіше. І сьогодні вирішила звернутися до Білгород-Дністровського районного управління праці і соціального захисту для одержання інвалідного візка. До речі, статтю «Самотньою себе не відчуваю» про Галину Чернявську в управлінні соцзахисту також прочитали. Тому з готовністю відгукнулися допомогти в оформленні документів.
– Я дуже вдячна газеті, що взяла участь у моєму житті! – говорить вишивальниця з Випасного. – Можливо, прочитавши про мене, багато хто помітив навколо себе і інших подібних мені людей, які потребують допомоги та уваги. На особистому прикладі я переконалася, як реально працює «жива надія», ініційована вашою газетою. Дякую вам всім, добрим і милосердним людям, які в дуже складні часи не черствіють душею.
