Село Степанівка розташоване поруч з руслом річки Кучурганки. І це вабило не одного підприємливого ділка. Адже ставок можна влаштувати. Вкопався, запустив малька – і наступного року з грошима. Так і було колись. Копали хто вздовж, хто впоперек. Та, мабуть, ніхто з них не замислювався, як це виглядатиме з точки зору екології. Та й те не головне. Відповідних дозволів і документів копачі, звичайно, не мали. А територія, де тепер ставки розташовані, за призначенням була пасовиськом, яке у попередні роки та й зараз для багатьох було єдиним засобом виживання. Коли місцеве господарство розпалося і філія ВАТ «Одеський консервний завод» стала працювати не на повну потужність, більшість людей залишилася без роботи. Тому почали обзаводитися худобою. А випасати було ніде – пасовище перекопали. От і піднявся люд.
Неодноразово збирали сходи села, аби розв'язати проблему. Ініціювали заходи навіть ті, у кого була робота, гідна зарплата. Серед них і Н.В. Бараненко, колишня заступник директора з виховної роботи Степанівської школи.
– Як же можна бути спокійним, коли навколо безлад. Мені, моїм колегам і основній масі населення Степанівки було боляче на все дивитися, і ми розпочали боротьбу. Саме тоді я вирішила балотуватися на посаду сільського голови, – розповідає Наталя Вікторівна.
До речі, в школі вона мала більшу зарплату, ніж зараз, будучи обраною сільським головою. Але не в грошах справа. Жінка пам'ятає, як будувалося і з року в рік гарнішало село, бо народилась тут, виросла, ходила до школи.
Дізнавшись про те, що Степанівська сільська рада, очолювана Н.В. Бараненко, за підсумками року посіла друге місце в області, попросив мою співрозмовницю розповісти, як їй це вдалося.
– Комісія, яка прибула з Одеси, оглянула територію сільради. Перевіряли санітарний стан, розвиток інфраструктури, до котрої входять школи, дитячі садки, заклади охорони здоров'я, культосвітні заклади, мережу водопостачання тощо, – зазначила Наталя Вікторівна.
У тому, що тут все гаразд з питань благоустрою, переконатись не важко. Достатньо пройтися чи проїхатися селом, де всюди чистота і порядок.
– Одній з жительок Степанівки привезли купу коріння після корчування дерев і вивантажили біля воріт. Я кілька разів просила її прибрати все це з вулиці, але зрушень жодних. Прийшла та й розповідаю в сільраді. Наші співробітники почали обурювалися. Мені того дня треба було відлучитися по роботі – з представником райради об'їжджали села. Коли повернулася до Степанівки і потрапила на ту вулицю, де лежало коріння під парканом, то побачила вже невеличку купу і всіх працівників сільської ради, які перекидали дрова до двору, – з гордістю за своїх небайдужих працівників розповідає Н.В. Бараненко.
За два з половиною роки на посаді сільського голови зроблено чимало добрих справ. За словами місцевої мешканки, пенсіонерки Віри Георгіївни Білінець, Наталя Вікторівна вболіває за все, що відбувається на території сільради.
– Я тридцять років прожила в цьому селі, але такого порядку на вулицях не пам'ятаю, – зазначила пенсіонерка.
Наразі прокладено дванадцять кілометрів газоводу. Також оновили чотири кілометри водогону в Степанівці, розпочато прокладення водної мережі в Павлівці. В основному, за рахунок бюджету сільради відновлено будівлю дитячого садка. Ремонтується дах і триває заміна системи опалення у приміщенні контори колишнього місцевого господарства, яке тепер перебуває на балансі сільради. Тут планується створити соціальний комплекс, де будуть розташовані сільрада, відділення «Ощадбанку», аптека, поштове відділення, кабінет дільничного інспектора. На заміну віконних і дверних блоків виділені кошти з державного бюджету, а з капремонтом даху і опаленням допомагає філія ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" (директор В. Станіславський).
Ошатна будівля Степанівської амбулаторії сімейної медицини прикрашає одну з вулиць. Пам'ятаю це приміщення іншим. Які разючі зміни!
– З приходом на посаду сільського голови Н.В. Бараненко, ми відразу відчули піклування. Вона зуміла "вибити" 150 тисяч гривень з обласного бюджету на ремонт амбулаторії. У нас не було водопроводу, каналізації, що ускладнювало роботу. Тепер завершуємо ремонт, і у нас будуть всі зручності, без котрих у сучасних умовах просто неможливо жити, – зазначила під час нашої зустрічі головний лікар амбулаторії Лариса Бондаренко.
Розпочали також і спорудження нового, сучаснішого мосту через Кучурганку від Степанівки до села Новокрасного. На виготовлення проектної документації та для самого будівництва з держбюджету виділено 500 тисяч гривень.
У селі Труд-Куток повністю замінено водомережу. Кошти переважно зібрали сільчани, не залишилась осторонь і сільрада.
– Я щиро вдячна за моральну підтримку, насамперед, колективу сільради: секретареві С. Щербаковій, землевпоряднику О. Головченко, рахівникові-касиру Н. Скридловській, спеціалісту соціального центру Л. Сердюченко, бухгалтеру Л. Ломарьовій, також начальникові ВОС Л. Волковій, нашим депутатам С. Бевзенко, О. Чабанюк, В. Пукасенко, В. Медведєву і багатьом іншим.
Під час виконання трудомістких робіт ми співпрацюємо з приватним підприємством "Ювал", яким керує В. Романенко, і завжди знаходимо спільну мову, що дає добрі результати. Наприклад, водогін у Степанівці проклали за два місяці, працюючи з ранку до пізнього вечора. Я часто спілкуюся зі своїми колегами, які діляться власним досвідом роботи, зокрема з Яковлівським сільським головою В. Павличенко, Понятівським – М. Грековим, Кам'янським – М. Петровським.
Звичайно, без підтримки, як методичної, так і матеріальної, з боку райдержадміністрації та районної ради не обійтися. І в.о. голови РДА Ф. Сігал, і голова районної ради І. Сікачин завжди йдуть назустріч. Хоча зайвий раз намагаюся не набридати керівництву району, але без їхньої участі розв’язати якісь глобальні проблеми просто неможливо.
Підтримую зв'язки з обласною радою, безпосередньо з заступником голови облради Д. Нікітіним, – зазначила Наталя Вікторівна Бараненко.
Теплі слова на її адресу почув і на пошті, і в магазині. Так, поштарка О. Шепілова розповіла, що про чистоту на вулицях села турбується комунальне підприємство, створене на базі сільради, котрим керує Л. Багацький. За порядком у приміщенні та й на прилеглій території слідкує техпрацівник Т. Мицовська та її чоловік, охоронець сільради В. Мицовський, який своєю конячкою Зорькою вивозить непотріб на сміттєзвалище.
З цього приводу сільський голова зазначила, що Віктор Андрійович постійно стежить за меблями і, за потреби, ремонтує їх, може він змінити замок, вставити скло тощо. А його Зорька, незамінний помічник, з нагоди чергового свята отримає "премію" – два тюки якісного сіна.
Одне слово, коли є бажання працювати, то все буде гаразд, як це виходить у Степанівського сільського голови Наталі Вікторівни Бараненко.
