Наша північно-чорноморська область ніколи не могла похвалитися власними вугільними покладами. Основні українські паливні корисні копалини – кам’яне та буре вугілля – завозяться до нас з Донецького та Львівсько-Волинського басейнів. В теперішніх умовах «газової скрути» випробуваний і надійний енергоносій допомагає благополучно пережити зиму не лише у провінції, а й у приватних оселях, розташованих в обласному центрі. Їхні господарі, які відмовилися переробляти систему опалення й не піддалися на обіцянки щодо безперервного постачання газу, нині почуваються комфортніше, ніж їхні більш «осучаснені» сусіди. З-поміж цих далекоглядних земляків – не лише колишні працівники вугледобувної галузі...
Так вже склалося, що проведена напередодні вихідних "пряма урядова телефонна лінія" збіглася з кількома знаковими для вугільної галузі подіями. По-перше, міністр Віктор Полтавець в ході позачергового засідання Кабінету Міністрів (воно присвячувалося питанням енергозбереження) повідомив про розробку комплексної галузевої програми утилізації шахтного газу метану. За словами глави Мінвуглепрому, вона покликана суттєво знизити рівень аварійності на шахтах і підвищити безпеку праці шахтарів. Як зауважила Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, у подальшому фахівці Мінвуглепрому разом із науковцями за участі іноземних інвесторів планують використовувати метан як альтернативне джерело енергії. По-друге, Верховна Рада ухвалила низку змін до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Дзвінки, що їх упродовж двох відведених годин здійснювали за власний кошт жителі України, спричинили, втім, не ці загалом оптимістичні офіціозні звістки. Заступник міністра вугільної промисловості Анатолій Корзун, схоже, був підготовлений до "непрофільних" претензій. Тож у коректній формі, поряд із рекомендаціями щодо ймовірних подальших дій, висловлював рядовим співгромадянам і свою власну точку зору на порушені ними проблеми.
– Телефоную з Полтави. Я член кредитної спілки "Акорд". Свого часу відкрив депозитний рахунок. Термін дії депозиту давно минув, проте гроші мені не повертають...
– Мені наразі складно дати вичерпну відповідь... Прошу, повідомте, як ми можемо з Вами зв’язатися. До того, як зателефонувати на "урядову лінію", Ви зверталися до Нацбанку?
– Звертався безпосередньо до керівників "Акорду". Вони пояснюють свою відмову повернути гроші мораторієм, що його НБУ нібито наклав на всі виплати. Буцімто кошти мені все ж повернуть, – через 12-18 місяців. Коли "Акорд" сам назбирає їх...
– Чи зверталися Ви до суду?
– У кредитній спілці кажуть: є відповідне судове рішення і воно, в основному, на користь "Акорду", мовляв, спілка діяла відповідно до Закону, виконувала вимоги НБУ.
– Раджу вам іще раз звернутися до Національного банку України. Запишіть адресу: 01601, Київ-8, вулиця Інститутська, 9. Телефон – 230-19-19.
– А хіба Ви не змозі допомогти?
– Ні. Бо Нацбанк не є підзвітним Кабміну.
– А кому ж тоді?
– По-перше, Наглядовій раді НБУ. По-друге, відповідним особам так званої президентської вертикалі.
– Чи зняли вже з обійманої посади Володимира Стельмаха?
– Ні. Якщо Верховна Рада іще раз повернеться до розгляду цього питання, – то лише за поданням Президента України.
– Алло, це "гаряча лінія уряду"? Мені Віктор Андрійович потрібен!
– Уточніть, будь ласка, кого маєте на увазі?
– ...
– Телефоную з Києва. Звуть мене Юра, працюю на суднобудівному заводі "Ленінська кузня". Мабуть, знаєте це підприємство? Це завод Петра Порошенка...
– Звісно, знаю: "Ленкузня" – то є відома народногосподарська одиниця. В чому полягає ваша проблема? І як по батькові Вас?
– Юрій Петрович. Нам востаннє виплатили заробітну плату за листопад. За грудень і січень навіть не обіцяють.
– Шановний Юрію Петровичу, я не маю можливості дати зараз конкретну відповідь. Бо сьогодні на "гарячій лінії" інше Міністерство. Ми вугіллям займаємось. Якщо Вам заплатили за пророблений час лише частково, то звертайтеся до суду, до прокуратури. Зрештою, є Міністерство праці і соціальної політики. Можу підказати адресу: Київ, вулиця Еспланадна, 8/10. Телефон приймальної міністра – 226-25-91.
– Еспланадна? Це що, єврейська якась назва?
– ...?
– Ну, приймальня ж неподалік від синагоги Бродського, так?
– Так, навпроти Палацу спорту.
– Я все життя проробив на шахтах Луганщини. Понад 20 років під землею. На пенсію пішов з шахти "Перевальська". Нині мешкаю у Вінницькій області. Щороку виписую на зиму вугілля, але не можу його одержати. Пояснюють мені, мовляв, живу надто далеко від шахти. Повірте, це не лише моя проблема, а багатьох мешканців сільської місцевості...
– Напевно, Ви знаєте про Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці"? Цими днями Верховна Рада ухвалила низку змін до цього законодавчого акту. Можу запевнити Вас: упродовж одного-півтора місяця парламент затвердить Закон у цілому. І все буде добре. Із проблемою, про яку Ви розповіли, зітнулися за останні роки чимало колишніх шахтарів...
Довідка "ОВ".18 лютого поточного року ВР прийняла Закон "Про внесення змін до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Ним передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі мінімальної заробітної плати, яка перевищує законодавчо встановлений рівень на величину не менш ніж 30 відсотків, з урахуванням поступового переведення всіх шахтарів на погодинну оплату праці і досягнення середньоєвропейського рівня зарплати шахтарів. Крім того, закон передбачає, що особи, які мають право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, які мають центральне опалення або інше непічне опалення, отримують компенсацію за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла, що виплачується за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам. При цьому при виплаті грошової компенсації вартості такого вугілля та вугільних брикетів її сума не включається до складу загального оподатковуваного доходу платника податку.
– Алло, телефоную вам з Мукачевого. Мені не віддають закінченого депозиту!
– Себто, термін дії угоди з банком у Вас закінчився, а гроші, що зберігаються на депозитному рахунку, досі в банку? Яка назва фінансової установи?
– "Укрпромбанк".
– Раджу вам звернутися до Національного банку України.
– Виходить, уряд мені нічим не допоможе? Як же так?! Я вчителька, за сина, який навчається у внз, не можу заплатити, його ж відрахують з університету!.. А чоловік мій – інвалід...
Коментар заступника міністра для "ОВ":
– Мабуть, цей дзвінок зі скаргою на недобросовісні дії банкірів – не останній. Звісно, я можу порадити співрозмовникові насамперед звернутися до Нацбанку. Бо ця організація не повинна допускати кризових явищ у банківський системі; для цього НБУ має певний інструмент впливу, доступ до інформації про банки, які щодня надсилають до нього звіти. Є також у нашій країні інститут рейтингових агентств. Він теж має доступ до банківської інформації, позаяк укладав з ними договори. Вкладник, приймаючи рішення про розміщення власних коштів у певному банку, мав би поцікавитися рейтингом цього банку. Якщо його немає взагалі, це гірше, ніж коли цей рейтинг невисокий. Тож, перш ніж відкрити депозит, людина має подивитися не лише на ставку відсотків (як правило, найвищі ставки дає найбільш ризикований банк), а й ознайомитися з кредитним рейтингом цієї установи.
– Я директор загальноосвітньої школи №29 міста Привольє Луганської області. Раніше зверталася до міністра вугільної промисловості України з проханням допомогти у придбанні комп’ютерів для школярів. Навесні минулого року з’явився наказ по обласному управлінню освіти про передачу нашій школі восьми комп’ютерів. Це цілий комп’ютерний клас. От з травня й чекаємо... Ні, зволікання з надходженням такого потрібного для навчального процесу обладнання, – це аж ніяк не провина міністра. Просто я подумала, що Віктор Іванович (Полтавець– авт.) міг би при нагоді нагадати Іванові Станіславовичу (Вакарчуку, міністрові освіти та науки– авт.) про оті комп’ютери. Діти ж бо весь час запитують мене, коли в школі з’явиться комп’ютерний клас? Вони, звісно, розуміють: у країні криза...
– Не знаю, з чого розпочати... Телефоную з Луганщини...
– Не хвилюйтеся. Розпочніть з головного.
– Мій батько шахтар, інвалід праці, дитя війни. Наш будинок пішов під знесення у 2005 році. Отримали ордер на приміщення, що на той час було порожнє. Ми зробили за свої кошти в ньому ремонт. Потім з’ясувалося, що приміщення – приватизоване, іншими словами, чуже, а не наше.
– Ви зверталися до суду, аби він підтвердив ваше конституційне право на житло?
– Допоки йшли судові засідання, газовики відключили подачу газу до нашої оселі. Зараз удвох із батьком сидимо у кімнаті, де три з половиною градуси тепла. Це триває вже 10 днів. Міськгаз перекрив котел. Кажуть, ви все одно у чужій квартирі. А ми вчасно розраховувалися за комунальні послуги завжди.
– Кому належало ваше житло?
– Те, в якому ми раніше мешкали? Державному підприємству "Свердловантрацит".
– Зверталися за цей час по допомогу до Кабміну?
– Так. До Рибака, позаторік.
– Тобто, до Володимира Васильовича, колишнього віце-прем’єр-міністра з питань житлово-комунального господарства?
– Так. Результат – нульовий.
– Раджу звернутися до "сьогоднішнього" міністра з питань ЖКГ, до Олексія Кучеренка. Записуйте: місто Київ, вулиця Димитрова, 24. Телефон приймальні – 207-18-60.
Коментар заступника міністра для "ОВ":
– Ситуація типова для шахтарських міст і містечок. Людей поселили у занедбану квартиру, кинуту господарями, не перевіривши, чи є в неї власники. А потім господарі повернулися і запитують: "А хто ви такі і що тут робите?!"
– Мій чоловік працював на шахті у Луганській області. Зараз обоє живемо на Хмельниччині.
– В якій шахті працював Ваш чоловік?
