Для Івана Степановича Мінчева Холмське – і радість його, і біль. Радість від того, що він у цьому селі народився, став головою колгоспу, зумівши зробити його заможним і перспективним. Холмське стало відомим і одним із найзаможніших сіл не лише в області. Для людей колгосп не шкодував нічого. А біль його – нинішнє Холмське, що занепадає, зубожіле у нього, вже давно пенсіонера, на очах. І стрімко безлюдніє. Молодь залишала Холмське безповоротно, тому що нічого доброго завтрашній день їй тут не обіцяв. Бути далі свідком згасання села для Івана Степановича стало понад силу. Він залишив його разом з родиною.
Долю Холмського, господарства, що залишилося без підтримки, яке трансформувалося в остаточному підсумку в ніщо, повторили тоді чимало сіл. Сьогодні і у сусідньому Острівному з 570 його будинків понад 200 чи то забиті, чи то вже розібрані на будматеріали. І цей процес триває. Старожили гірко жартують: «Вимремо ми – Острівне наше селом-привидом стане», і плечима пересмикують: самим страшно від таких прогнозів.
Звичайно, принципово вагомі тому причини є, і «Одеські вісті» не так давно про це писали. А от з доводами деяких острівненців – «все тому, що ми далі всіх від райцентру» – можна дуже навіть посперечатися. Село Безім'янка в Татарбунарському районі теж, ви знаєте, не з найближчих до райцентру, але настрій його жителів зовсім інший. Соціальна сфера тут під надійним дахом безкорисливого шефа – ТОВ «Зоря». До великого щастя безім'янців, глибоко шановному ними керівникові цього господарства Миколі Івановичу Самуренку зовсім чужа філософія «моя хата скраю, це ваші проблеми». А чому, скажімо, Новотарутинському сільському голові Тарутинського району Юрію Миколайовичу Бакарогло інші колеги по-доброму заздрять: «Щасливий. Тобі пощастило»? Та тому, що йому у розв’язанні великотрудних соціальних проблем села є на кого обпертися. І насамперед на керівника ЗАТ «Дружба», нині заслуженого працівника сільського господарства України Родіона Миколайовича Кіселаря. Завдяки йому в селі провели водопровід, ремонтують дороги, зробили під'їзд із дренажною трубою до кожного будинку, розбили сквер, установили пам'ятник воїнам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни...
Сьогодні в Острівному сільський голова Софія Саввівна Станева, як риба об лід, б'ється над дуже тяжкою проблемою постачання питною водою – це село єдине в районі не має водопроводу. Колись, щоправда, були спроби його побудувати і навіть два кілометри мереж протягли. Але пробурена без проекту свердловина насправді виявилася недієздатною: куб води – на годину. Долучалася до цієї проблеми і районна влада. Але поки що лише впорядкували безперешкодне підвезення води за адресами заявників. А що ж сьогодні в Холмському, яке було приречене на вимирання і неблизьке до райцентру? Проблему водопостачання села в Холмському, на розв’язання якої сільський голова Дмитро Степанович Балабан спрямував всю свою енергію, успішно довели до кінця, як і низку інших. Хоча до цього вони багато років отруювали побут і настрій людей.
– Я з першого дня своєї роботи на цій новій для мене посаді знав, із чого почну, – говорить Дмитро Степанович. – З обліку землі. Склали списки фермерів, виготовили карти. Нам стала відома приналежність кожного клаптика землі і місце його розташування. З того часу сплата податку за землю для фермерів – закон.
Дмитру Степановичу – у минулому агрономові, а отже, він пройшов добру школу роботи з людьми, – вдалося встановити із власниками і орендарями землі нормальний, діловий контакт. І жити, справлятися із проблемами полегшало.
– Раніше весь соцкультпобут утримувався за рахунок землі. І в нас тепер так. Із землею ніколи не пропадеш! – упевнений Балабан.
Саме за допомогою фермерів у селі, по суті, за місяць відновили роботу дитячого садка. До 100 тисяч гривень пішло на необхідні для нього закупівлі. Сьогодні тут працюють три групи – 69 малят. І жодна дитина відтепер не йде до школи непідготовленою. Дитячим садком охоплені всі діти в селі. А недавня перевірка визнала Холмську дошкільну установу однією з кращих. Хоча вона і нетипова. Залишилося побудувати внутрішній туалет, у чому район обіцяв свою допомогу. Знову ж за підтримки фермерів і за участю молоді відремонтували танцзала Будинку культури, амбулаторію, церкву.
Для Балабана в житті села все важливо. Дитячий танцювальний колектив «Лалле» не має сценічних костюмів? Постачили матеріал, а вже шили їх самі із залученням батьків. До речі, цей колектив носить звання зразкового. Директора сільського Будинку культури Федора Івановича Славова Балабан називає фанатом. Я і в той день, коли приїхала до Холмського, застала його в кабінеті сільського голови. Прийшов поговорити щодо ремонту фасаду. Про продовження внутрішнього ремонту він уже мовчить: у нинішньому році це неможливо. Хоча Дмитро Степанович вважає: там, де діти, – там усе повинне бути на найвищому рівні.
Що відзначаєш одразу при порівнянні Холмського і Острівного, – різницю в самій атмосфері. Я з багатьма жителями говорила і там, і там. В Острівному чую: «Ми віддали в оренду свої землі Андрію Андрійовичу Стоянову. Але живе він у Кирничках Ізмаїльського району. Тож до нас – лише наїздами. А жив би в нашому селі – була б у нас і вода, і нічне вуличне освітлення». При цьому не без жалю додавали: «Ось у Холмському Іван Дмитрович Шидерев – справжній фермер-патріот».
Так, Шидерев – голова великого фермерського господарства, у своєму селі – постать значна. Він і бере на себе найбільші соціальні проблеми. Тому і почувають себе тут люди набагато впевненіше. До того ж, всі фермери – а їх близько 60 – розраховуються з пайовиками, тож всі вони із зерном. Оброблено всі землі, веснооранки не було. І робочі руки тут потрібні – на обрізування виноградників, внесення добрив і протруєнні. От-от і сівба почнеться. Тож хто хоче, той завжди заробить, причому – непогано. Та і на подвір'ях повно живності. З водою і 100% її оплатою – проблем тепер теж немає. Тож криза в Холмському сприймається, як щось аморфне. «Було б здоров'я», – говорять. При такому наполегливому сільському голові, фермерах, котрі розуміють ситуацію, і великому другу села – Шидереву вони цілком можуть розраховувати на свої сили. Остання сходка села це підтвердила. Люди готові зробити свій внесок у вуличне освітлення і в огородження цвинтаря. Запали в душу їм слова сільського голови: «Пам’ятайте, за вами 737 пенсіонерів і 340 дітей. Їхнє майбутнє нічим не повинно бути затьмарено. Тому наш із вами шлях – лише ділова співпраця».
Але ж саме цього і бракує в Острівному. У будь-якому разі – з діловою співпрацею у сфері розв’язання соціальних проблем з фермером Андрієм Андрійовичем Стояновим. Тим часом, до закінчення дії договору з ним залишилося два роки. І хто знає, як далі будуть розвиватися події.
