Робоча поїздка голови Одеської облради Миколи Скорика до Роздільнянського району проходила, загалом, за традиційним для таких візитів сценарієм. Відвідування багатьох об’єктів, зустріч з трудовими колективами і активом району, коротке фінальне інтерв’ю. Проте йшлося не лише про факти, які умовно можна віднести до розділу «районної специфіки», але і про роль місцевого самоврядування у нашій країні. На думку голови облради, саме виборність місцевих керівників (зокрема голів районних держадміністрацій) і їхня відповідальність перед населенням – один з ключів до успішного розв’язання проблем будь-якого регіону.
Втім, будемо послідовні. Для початку Микола Скорик оглянув насосну станцію в селі Степанівці (від її роботи залежить водопостачання районного центру) і ознайомився з роботою місцевої сільради. Потім – переїзд до Роздільної. Спілкування з роздільнянцями розпочалося з того, що Микола Леонідович побував у гостях у ветерана праці Тетяни Волохатюк. Два останніх десятки років Тетяна Василівна домагалася поліпшення водопостачання, але досягти цього вдалося тільки зовсім недавно. Микола Скорик вручив жінці похилого віку невеликий подарунок – електрочайник. Потім були зустрічі з колективом вчителів Роздільнянської загальноосвітньої школи № 2 і медиками центральної районної лікарні (тут теж негоже було з’являтися з порожніми руками – подарунками у першому випадку стали підручники і навчальні таблиці, а у другому – холодильник). Розмова ж стосувалася багатьох тем: починаючи від необхідності звільнити Роздільну від бродячих собак («цю проблему можна розв’язати цивілізованими методами за два-три тижні») і закінчуючи можливістю для учнів обирати мову освіти – чи українську чи російську («у людей повинна бути можливість вибору»). Далі були прийом громадян і обмін думками з активом району. Рядові громадяни, сільські голови, керівники підприємств, представники виконавчої влади не скупилися на запитання. У свою чергу, і голова облради не уникав відповідей. Толерантність місцевої газети до представників різних політичних сил, стан доріг, робота горезвісних кар’єрів, перспективи газифікації та соціально-економічного розвитку району в цілому...
Під час робочої поїздки неодноразово виникала тема водопостачання Роздільної. Згадаємо, що починалося все з візиту на насосну станцію села Степанівки. Споруджувався цей об’єкт у два етапи – ще у 30-ті і 50-ті роки минулого століття. Сьогодні необхідно замінити два застарілі насоси, завершити реконструкцію водогону Степанівка – Роздільна (залишилося майже 3 км) і працювати щодо відбудови розвідних мереж у самому районному центрі.
– Водогін Степанівка – Роздільна ми споруджували за рахунок субвенції держбюджету, – говорить Микола Скорик. – На жаль, у цьому році подібне державне фінансування взагалі не передбачено. Ситуація досить складна. Вирішуватимемо, як знайти кошти для того, щоб продовжити нормалізацію водопостачання у Роздільній. Це одна з головних проблем. Сьогодні на особистий прийом приходили люди і розповідали, що води у їхніх будинках немає багато років. За останній рік у Роздільній ми вклали майже 9 млн у цю сферу, у багатьох районах міста реально з’явилася вода. Намагатимемося продовжувати цю роботу.
Як повідомив директор КП «Роздільнаводоканал» Борис Халявицький, на заміну насосів потрібно майже 800 тисяч гривень, а з врахуванням всіх комунікацій ця цифра зростає до півтора мільйона. Щодо ремонту розвідних мереж – то ця робота розтягнеться не на один рік. 13 км водогіну Степанівка – Роздільна вже коштували 5 млн гривень, а мереж у місті – 90 км. Спрацьованість – майже 80%. Це означає великі втрати і бактеріологічне забруднення води.
– Ми не сподіваємося тільки на гроші, які надходитимуть з усіх рівнів бюджету, працюємо також з населенням, – коментує Борис Васильович. – Люди свої кошти вкладають у спорудження саме розвідних мереж по конкретних вулицях, де вони живуть. Труби прокладають сучасні – пластикові – з мінімальним терміном експлуатації 100 років.
Не менш важливим моментом роботи з населенням є і боротьба з розкраданням води.
– У нас через сесію міської ради проведено і затверджено тариф за несанкціонований відбір води на полив, конкретно – 330 гривень за день поливу, – говорить далі Халявицький. – Я гадаю, це значна цифра, про яку слід задуматися. Зараз, щоправда, поливу ще не було, доживемо до літа – подивимося... В цілому, за останні 2-3 роки конкретно зайнялися питаннями водопостачання по місту, сподіваюся, що так триватиме далі.
У будь-якому разі, специфіка міського бюджету Роздільної така, що він тісно «зав’язаний» на бюджет району і області. Тому багато що залежить від спільної роботи різних галузей і рівнів влади, прагнення вирішувати господарські питання всупереч політичним розбіжностям.
