«Про виконання міського бюджету за 2008 рік» і « Про затвердження міської програми оздоровлення та відпочинку дітей і підлітків на 2009 – 2014 роки» – такими були основні питання, які розглянула чергова сесія Котовської міської ради V скликання ( міський голова Анатолій Іванов). Подаємо нотатки з сесії нашого спеціального кореспондента.
Упродовж розгляду усіх дев’яти питань, які були винесені на сесію Котовської міськради, мене не полишало дивне відчуття того, що щось у цьому залі відбувається «не так», незвичною постає сама атмосфера цього засідання. А незвичність ( на жаль, уже незвичність) справді проглядалася. На тлі всього того політико-партійного напівідіотизму ( з блокуванням трибун, взаємними образами, інспірованими «недовірами» та сумнівним компроматом), який ми спостерігаємо тепер уже не лише на засіданнях Верховної Ради, але й на сесіях багатьох органів місцевого самоврядування, сесія в Котовську відзначалася винятковою діловитістю, коректністю й інтелігентністю усіх депутатів, незалежно від їхньої політичної приналежності та фракційної заангажованості.
На моє запитання, до якої партії він належить, мер міста Анатолій Іванов якось відповів: «Я принципово не належу до жодної з політичних партій. Коли мене вперше обрали мером, я сказав собі: відтепер ти належиш тільки до однієї партії – «партії котовчан». Саме інтереси цієї «партії» простих городян, для тебе й повинні бути найвищими. Відтоді це стало моєю «партійною платформою». Іншої не визнаю».
Меру Іванову рішуче не подобається те абсурдне безвладдя, яке панує зараз у нашій державі; він прихильник сильної, законослухняної та вертикально вибудованої влади. Тому разом зі своєю згуртованою, високопрофесійною командою (перший заступник міського голови Володимир Таранчук, заступник з питань діяльності виконавчих органів Марія Мазур, начальник фінуправління Олена Балан, начальник управління у справах сім’ї та молоді Віктор Гоян та інші) робить усе можливе, щоб під час сесії депутати переймалися буденними проблемами жителів міста, а не використовували її трибуну для демонстрації партійних амбіцій та дешевого самопіару. З ким би з депутатів чи працівників міськради я потім не обговорював результати сесії (а це не перша сесія, на якій я був присутній), та й взагалі, клімат у місцевому депутатському корпусі, – всі сходилися на кількох позиціях.
По-перше, питання, що виносяться на ту чи іншу сесію, чого б вони не торкалися: бюджетних асигнувань, земельних ділянок, капітального будівництва, місцевих податкових зборів чи проблем житлово-комунального господарства, спочатку дуже ґрунтовно обговорюються на засіданнях, юридично вивіряються і технічно опрацьовуються. Отримуючи обгрунтування того чи іншого проекту рішення, депутат має змогу переконатися, що з ним «грають у відкриту»: як воно є – так є, що можемо – те можемо. Тобто до розгляду питання готуються не «підкилимно», а так, як належить.
Депутатові кажуть: ось перед тобою реальна картина і реальна бюджетна ціна питання, за яким стоять якість міських доріг, освітлення вулиць, якість питної води і таке інше. Ти з постановкою якогось питання не згоден? Тоді говори про це ще на засіданнях комісії, шукай виходу, пропонуй нетрадиційні рішення. Але пам’ятай: відкидаючи якусь пропозицію, ти повинен подати свою – реалістичну, технічно і фінансово прораховану, з посиланням на всі можливі додаткові джерела інвестування. І тоді депутат, незалежно від кольору свого партквитка, починає розуміти, що ні рафінована партійна демагогія, ні «очернямс» чи «одобрямс», тут не проходять. Критерій один: користь для міста і винятковий реалізм підходів.
По-друге, безпартійність міського голови проявляється не в формальній відсутності партквитка певної партії, а в тому, що йому справді немає діла до амбіцій місцевих партійних ватажків, їхніх політичних ліній та міжфракційної суєти. Будь-яка фракція тут може заявити про себе, але тільки виваженими, економічно та політично обґрунтованими ініціативами. Іншої форми «боротьби за електорат» тут, пардон, не визнають. Такий же критерій і добору кадрів. Дома ти можеш класти собі під подушку статут такої партії, яка тобі заманеться, але на службі визначай потреби та лінію тільки однієї «партії» – жителів твого міста, «партії котовчан».
І на вселенській фінансово-економічній кризі тут не зациклюються. Всі міста України плачуться на цілковитий розлад комунального господарства, а в Котовську в цей час збирають всеукраїнську нараду мерів міст обласного підпорядкування, аби могли повчитися, як реорганізовувати підрозділи ЖКГ, налагоджуючи їх фінансування та самофінансування ( свого часу про цю нараду, за участю Голови Верховної Ради, та про роботу міського ЖКГ я докладно писав). І виявилося, що котовчанам справді є що показати, в них є чому повчитися.
Без фінансових труднощів у Котовську теж не обходиться, але тільки впродовж минулого року тут капітально відремонтовано міську лікарню, три школи, гімназію, два дошкільні навчальні заклади, гуртожиток, територіальний центр обслуговування пенсіонерів, спортзал, музей та будівлю самого міськвиконкому; а ще тут на одній із вулиць збудували мережу зовнішнього освітлення, закупили для міста контейнери для сміття, у кількох закладах переобладнали опалення і водночас реконструювали каналізацію в центральній частині міста, провели низку інших будівельних, ремонтних та відновлюваних робіт. Тобто у жодного, навіть найнепримиреннішого депутатського опозиціонера отого сакраментального питання: «А куди насправді поділися бюджетні та залучені кошти?!» тут і виникати не може. Не менш вражаючі плани і на поточний рік.
У Котовську дуже рідко почуєш слово «криза» – оскільки на це явище тут мало хто посилається, а ще менше бажаючих на самій цій кризі поспекулювати. І поки всі інші накручують себе невтішними прогнозами, в Котовську готуються до щорічного традиційного міського карнавалу, який зазвичай триває майже впродовж цілої доби. Причому це не якась та «хода ряжених», а справжній карнавал, про який свого часу я вже казав: «Коли в Котовську організовують карнавал, в Ріо-де-Жанейро можуть тільки дивуватися і заздрити».
«Ми в міськвиконкомі добре знаємо, що таке криза, чим вона викликана і які її наслідки, – каже мер міста. – Природно, що ми теж підвладні їй, але я не хочу, щоб місто психологічно звикалося з кризою, воно повинно жити нормальним, повноцінним життям. У цьому суть нашої економічної і соціальної ідеології, нашої тактики».
До окремих питань, які розглядалися на минулій сесії Котовської міськради, я ще звертатимуся у подальших публікаціях. Сьогодні ж хотілося поговорити про те головне, що характерне для діяльності і Котовського міськвиконкому, і міського депутатського корпусу, – про виняткову діловитість, винахідливість, державницький підхід до справи, та оптимістичний погляд на майбутнє міста і країни. То, може, й іншим органам місцевої влади, в усіх інших містах і районах, час уже налаштовуватися саме на такий спосіб, таку ідеологію нашого повсякденного буття?
