НА ЗОЛОТІ ЖИВЕМО, А ХЛІБ ЧЕРСТВИЙ ЖУЄМО
Цьогоріч святкування Дня шахтаря пройшло в нашій країні за суттєво зміненою програмою. Основні заходи провадилися не в Донецьку, а на Луганщині, на Львівщині та на Волині. Мер «шахтарської столиці» Олександр Лук’янченко пов’язує це, насамперед, з довгоочікуваним відкриттям 29 серпня «Донбас Арени». Почесний президент ФК «Шахтар» Ринат Ахметов запросив на урочистості Президента Віктора Ющенка, Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко та Голову Верховної Ради Володимира Литвина.
Отже, як повідомив «ОВ» міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець, 29 серпня у Свердловську, що на Луганщині, відкрито сквер, в якому, у свою чергу, урочисто встановлять бюст Героєві Соціалістичної Праці, Героєві України, двічі Героєві Луганщини, Почесному громадянинові Луганської області Володимиру Григоровичу Мурзенку. Знатний шахтар пішов на заслужений відпочинок порівняно недавно, наприкінці 2006 року, – з посади директора центральної збагачувальної фабрики «Краснодонвугілля» ДП «Свердловантрацит».
Наступного дня, 30 серпня, центр святкування перемістився на Донеччину. Зокрема, урочисті збори пройшли на шахті ім. Бажанова міста Макіївки та у гірничорятувальних частинах, куди з нагоди професійного свята привезли комплекти найсучаснішої апаратури для рятування гірників. Того ж дня керівництво Мінвуглепрому віддало 10-ту пускову шахту в Нововолинську, а у другій половині неділі – дитячий санаторій у Львові, шахту «Степову» ДП «Львіввугілля» і, нарешті, центральну площу славетного міста Червонограда, де відбувся грандіозний святковий мітинг.
Напередодні професійного свята міністр вугільної промисловості України Віктор Полтавець провів «пряму телефонну лінію», на яку був запрошений і журналіст «ОВ».
Впродовж двох годин до Клубу Кабінету міністрів зателефонували 16 громадян. На відміну від попереднього спілкування керівника Мінвуглепрому в аналогічному режимі, цього разу були відсутні звичні претензії щодо невиплати заробітної плати, фактів незавезення безкоштовного вугілля гірникам (на яке вони мають право згідно зі ст. 43 та ст. 48 відповідного Закону України).
Як зауважив «ОВ» Віктор Іванович Полтавець, таких дзвінків і бути не могло. Бо у всіх, без винятку, державних гірничих підприємствах заробітня плата виплачується в повному обсязі і своєчасно. Щодо завезення вугілля для особистих потреб шахтарів та їхніх родин, – Мінвуглепром постійно контролює цей процес. До 30 серпня всім працівникам діючих шахт тверде паливо завезли у 100-відсотковому обсязі, а робітникам з реструктуризованих підприємств – у 50-відсотковому. Решту вугілля представникам останньої категорії завезуть до кінця поточного року.
– Алло, це «гаряча лінія уряду»? Телефоную з Кіровоградської області. Я дисциплінований платник податків. Маю право поцікавитись: чому ви ніяк не наведете порядок у банках? Ви вважаєте, що міліція цим «бєспрєдєлом» не повинна займатися?
– Який банк маєте на увазі?
– Банк «Надра»: там мені по завершенні терміну дії депозитного рахунку видали половину суми, на решту грошей вимагають скласти додаткову угоду, мовляв, клієнт з цього приводу претензій не має. Це ж шахрайство! Виманюють у господаря залишок його грошей!
– Раджу вам звернутися до НБУ. Вони, в разі виявлення у банку «Надра» зазначених Вами порушень, можуть відібрати в того ліцензію.
– Я й сам пробував пройти до Національного банку, спеціально зранку до Києва прибув у робочий день. Та мене не пропустила охорона усередину. Схоже, будь-який охоронець будівлі НБУ отримує платню більше, ніж мені винен банк «Надра». Повернувся додому, там жодних змін. Пропонують відмовитися від претензій щодо другої половини суми.
– Не варто пробувати пробитись крізь охорону Нацбанку. Ліпше задзвоніть його голові Володимиру Семеновичу Стельмаху: 230-19-19.
– Благаю, Вікторе Івановичу, допоможіть! Мене звуть Ігорем Вікторовичем, мені лишилося до пенсії допрацювати зовсім небагато. Але усюди у Красному Лучі відмовляють у працевлаштуванні, кажуть, начебто я більше полюбляю судитися і конфліктувати з керівництвом шахт, ніж виконувати виробничі обов’язки. Суд, куди я звертався, не вирішив питання про дорахування 2 років 8 місяців 25 днів до мого загального стажу. Я довго чекав, аби Вас почути на «прямій лінії» і поскаржитися на дії керівників шахти «Краснолучська». Не дають працювати, переслідують... Навіть коли є вакансії, не зараховують мене. Якщо ж беруть – змушують копати вручну, вантажити, тобто, задіють не у відповідності з моїм фахом гірничого майстра. Сам не палю, не п’ю. Згоден на будь-яку роботу, у будь-якому місті. Утримую незрячу маму, вона згодна на переїзд, якщо в Красному Лучі не знайдеться для мене підходящої посади. В разі, якщо на виробництві деякий час доведеться працювати без вчасного отримання грошової винагороди, – готовий і на це. Бо ж за теперішні 930 гривень з мамою-інвалідом прожити не можу.
– Я дам доручення ретельно розібратися з Вашою проблемою. Завтра з Вами зв’яжуться співробітники Міністерства.
– Розумієте, я когось «зачепив» на шахті. Мене почали цькувати. Якщо не влаштуєте одразу гірничим майстром, готовий попрацювати звичайним гірничим робітником...
– Шановний Ігоре Вікторовичу, наближається День шахтаря, хочу поздоровити Вас, побажати Вам і Вашій мамі міцного здоров’я і гарного настрою.
– Ой, спасибі, Вікторе Івановичу!
– Телефоную з Вінниці. У мене сталося непоправне горе: трагічно загинув онук у віці 24 років. Мав дві вищі освіти, служив у військовій частині А0543 у званні старшого лейтенанта. Його підступно вбили за наказом командирів. Недавно прочитала в газеті про подібну історію в Черкаській області; теж вбили сироту наймані вбивці-військовослужбовці. Маю підозру: це явище характерне і для інших регіонів. Людей, в яких немає серед родичів впливових осіб, вбивають заради наживи. А судитися із замовниками неможливо: вони здатні заплатити «правосуддю» аж до мільйона гривень, а то й більше.
– До суду зверталися?
– Ні. Лише до військової прокуратури. А там, схоже, за грубі гроші чиїсь вже й відповідь приготували, буцімто мої претензії до командирів нічим не обґрунтовані, онук загинув мало не «природною» смертю...
– Якщо Вам відмовили у порушенні кримінальної справи і Ви оскаржували дії військового прокурора відповідно у Генеральній прокуратурі, раджу звернутися до суду. Нехай там оскаржать бездіяльність ГП...
– ...та в нас таких грошей нема, хто за нас заплатить?!
– Наразі допомогти Вам може лише суд. Є іще одна інстанція, де Вас вислухають: апарат Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України. Зателефонуйте до Києва: 8-044-253-75-89. Можливо, Вам порадять докладно описати випадок, що трапився з вашим онуком, і переслати заяву на ім’я Карпачової Ніни Іванівни.
– «Пряма урядова лінія»? Телефоную з Херсона, звуть Віктором Анатолійовичем. 16 березня померла моя рідна сестра. Звернувся до «Ощадбанку» за 500 гривнями на поховання, та грошей не віддають.
– Зверніться до голови правління ВАТ «Ощадбанк» Анатолія Івановича Гулея за телефоном 8-044-247-84-55. Або напишіть листа за адресою: 01023, Київ, вул. Госпітальна, 12-г.
– Я живу в Києві по вулиці Микільсько-Ботанічній. Нам більше 10 днів поспіль не дають гарячу воду. Люди доведені до відчаю. Ми ж маємо старих немічних родичів, маленьких дітей...
– Я одразу після завершення «прямої урядової лінії» зв’яжуся з міністром з питань ЖКХ Олексієм Кучеренком. А Ви напишіть про це неподобство мерові міста.
– Ми вже понад 50 листів Черновецькому скерували!..
– Я мешканка Красного Луча Луганської області. Інвалід 1-ї групи, батько загинув на війні. Живу в будинку, де з 1995 року не працює ліфт. Раніше, коли була молодшою, якось діставалася на свій поверх. Тепер на візочку їжджу.
– Мерія Красного Луча знає про проблему?
– Та вони вже котрий рік як обіцяють допомогти. Але обіцяти – не означає одружитися, чи не так?
– Це правда.
– Що мені наразі робити?
– Звертатись до міністра з питань житлово-комунального господарства Олексія Юрійовича Кучеренка. Зі свого боку, і я надішлю йому відповідного листа, оскільки йдеться про шахтарське місто.
– У нашій мерії кажуть: грошей нема. Між тим, час від часу купують дорогі автівки. На інвалідів уваги не звертають. Ви ж – багате Міністерство, невже не можете якихось два ліфти поставити в шахтарському місті?..
– Обіцяю, що завтра міністр Кучеренко розгляне мій лист-прохання.
– Якщо гроші дасте – ліфт зроблять. Якщо ні – як завжди, «кинуть через плече».
– То нехай вже Олексій Юрійович сам розбирається, чи потрібні йому наші гроші.
На «прямій урядовій телефонній лінії» разом із главою Мінвуглепрому чергував
