Сонце сяє на воротах з емблемою внутрішніх військ МВС України. Над полковим плацом розноситься гучне: «Шикуйся!..» І наряди, що заступають на чергування, стають «у потилицю» для інструктажу.
Солдат завжди готовий! А досягається це завдяки ретельності та постійному контролю, який вимагається від офіцерів командиром міліцейської частини ВВ в Одеській області, підполковником Сергієм Махотіним.
Розведення! Командири рот перевіряють, чи добре сидить на бійцях форма. Адже кожному, хто одягає її, даються повноваження захисників правопорядку. А також зброя, якою вони навчені володіти, – пістолет з бойовими патронами, гумовий кийок, наручники. Далі автобус розвозить усіх з вулиці Промислової, де базується полк, по маршрутах патрулювання.
Для багатьох, хто цінує у новинах лише епатаж, буденна робота солдатів патрульно-постової служби здається нічим не примітною. Але ж і злочини століття, сюжети яких смакують обивателі, відбуваються не щодня. Здається, на щастя! В усякому разі, із цим безумовно згодні постові, які патрулюють за маршрутом № 111. Це алея біля оперного театру, де б'ють фонтани. "Старший сержант Олександр Канішевський. Старший солдат Юрій Ковальов", – відрекомендовуються вони.
За їхніми спостереженнями, що накопичилися за рік щоденної 12-годинної служби на цьому "п'ятачку", у центрі міста, як правило, перебувають люди забезпечені, і прагнення до зовнішньої респектабельності утримує їх від грубих порушень. Однак нерідко їх підводить відсутність елементарної поваги до суспільної моралі. На жаль, серед них чимало депутатів, представників консульств або правових структур з інших областей. Вони потрясають своїми посвідченнями, розмовляють із молодими міліціонерами у зневажливому тоні, а на зауваження можуть пригрозити тим, що ось, мовляв, зателефонують їхньому начальству і завдадуть їм великих неприємностей.
Не краще поводяться і кавалькади, на чолі із молодятами, що прямують сюди із РАГСу. Нерідко, гості, що розгулялися, услід за нареченим і нареченою топчуть доглянуті клумби для того лише, щоб сфотографуватися. Досить часто після таких на асфальті залишаються осколки весільних келихів, а то й пляшок з-під шампанського, розбитих на щастя. Про їхнє перебування тут можуть нагадувати перекинуті урни, недокурки, кинуті у басейн фонтана, поруччя літньої галереї, яка оточує театр, – вони забруднені підошвами, побиті каблуками дам, яким хочеться покрасуватися на підвищенні! Буває, якийсь юний нахаба на пару із товаришами по чарці може, похитуючись, підійти до постового і попросити 5 гривень на сигарети. Однак служба зобов'язує патрульного уважно вислухати кожного, хто б до нього не звернувся.
На жаль, у державі не відновлено систему штрафів за такі витівки. Немає більше таких важелів впливу, як виробничі збори, позбавлення премії. Від поганих вчинків хуліганів не втримує острах того, що їхні імена будуть піддані гласності у "Комсомольському прожекторі".
– Осмикуємо словом. Робимо зауваження. Переконуємо: «Будьте толерантними!» Просимо: «Будь ласка, приберіть за собою». У відповідь чуємо... різне! І рідше за усе – подяку. Тому головне для патрульного – бути витриманим. І не забувати, що він працює з людьми. Адже ці бесіди багато в чому і становлять профілактичну роботу щодо запобігання можливих негативних наслідків, – говорить капітан Леонід Панченко, який супроводжує розведення. – І ще: необхідно бути пильним.
Другим етапом інструктажу є одержання орієнтування у райвідділі міліції. Знову шикування. Начальники патрулів оформляють контрольні аркуші, дістають ручки, записують номери машин, чиї власники зникли з місця ДТП, прикмети громадян, які перебувають у розшуку.
Так, цими днями троє патрульних, які охороняють привокзальну територію на чолі із Олександром Бєліком, звернули увагу на хлопця, що сидів на лаві неподалік від бару. Бриджі, кросівки, літня майка, целофановий кульок у руці, – нічого, здавалося б, не видавало в ньому рядового, що дезертирував із частини. Та лише солдат Вадим Косован звернув увагу на стрижку хлопця: це була статутна "канадка". А з-під пояса бриджів визирали труси – чорні, сатинові, які входять лише до комплекту армійського обмундирування. Так утікач і попався.
Але це далеко не найскладніша ситуація. Складніше буває урезонити п'яного, викрити вуличну ворожку в шахрайстві, розбиратися із учасниками дорожніх аварій, доки не приїхали працівники ДАІ. За кермом часом сидять не найбільш законопослушні громадяни, у яких можна безперешкодно вилучати водійські документи. Якщо випадок зі смертельним результатом, то тіло, щоб звільнити проїзну частину, переносити убік доводиться патрулям. А хто інший зробить цю чорнову роботу?
Неприємні спогади у хлопців ППС залишив випадок, який нещодавно стався наприкінці Приморського бульвару. До них звернулася жінка похилого віку зі скаргою, що там зухвало поводиться група підлітків. Їх виявилося близько тридцяти. Вони голосно лихословили, знущалися з перехожих. На осудливі погляди старших відповідали зухвалістю. Виявилося, що саме їхню агресію підігрівала чимала кількість випитої горілки. Розперезалися до того, що стали грубити патрулям. Коли міліціонери взяли під руки найзатятішого призвідника цієї хуліганської імпровізації, він заявив, що його батьки впливові люди, і з ним краще не зв'язуватися. Коли ж побачив, що його погрози марні, став волати до перехожих, кричати, що його б'ють і зламали руку. Але це не перешкодило йому наступного дня знову кататися тут на скейті.
Іде патруль по місту. У різних ситуаціях місто відкривається правоохоронцям то з парадного, то з непривабливого боку. Однак усі перехожі, опитані на вулиці, на запитання: "Чи потрібна нам міліція?" – однозначно відповідали: "Потрібна". Це підтвердив навіть чоловік, який у минулому був ув’язнений. Багато хто висловив побажання, щоб стражів порядку було в місті побільше. Так спокійніше.
