Нещодавно Ширяївський центр зайнятості справив новосілля. Його працівники нарешті перебрались із пристосованих маленьких і незручних кабінетиків у велике типове приміщення. Тепер тут зручно і працівникам, і роботодавцям, і тим, хто шукає роботу. Безпосередньо у вестибюлі розміщені великі інформаційні щити, є спеціальні стенди, з допомогою яких відвідувачі можуть самостійно ознайомитись із ринком праці, причому не тільки в районі, чи області, а й в Україні та інших країнах.
Тут же працює диспетчер, який може підказати людині, куди їй потрібно звернутись із її проблемою, є й спеціалісти, що допомагають зорієнтуватись в морі інформації.
Директорка центру Тетяна Василівна Кіселик, яка, можна сказати, вистраждала це приміщення, дуже задоволена умовами роботи. Із вдячністю відгукується і про будівельників ТОВ «Реставратор 1946», і про спонсорів, які допомагали облаштовувати кабінети, і про обласний центр зайнятості, який дуже багато зробив для того, щоб це новосілля відбулось.
– Ми дуже задоволені якістю робіт, – говорить Тетяна Кіселик, – нам здали не тільки будинок, а навіть і газони, ялиці.
Особливо тепло розповідає Тетяна Василівна про роботодавців. З багатьма з ними склались хороші ділові стосунки. Вони в пошуках робітників, в питаннях створення робочих місць стали партнерами, які підтримують і допомагають одне одному. Тож і на новосілля роботодавці прийшли не з порожніми руками. Вони несли кімнатні квіти, картини, інші подарунки, які зробили це приміщення живим, привабливим і затишним.
Для працівників центру головне – робота, в основі якої лежить турбота про людей, що потрапили в складну ситуацію через втрату робочого місця.
Про це й шлося у розмові з директоркою центру. Тетяна Василівна розповідає, що в цьому році рівень безробіття в районі трохи впав. Але це пов’язане в основному з тим, що район сільськогосподарський, і тут переважають сезонні роботи. Тож влітку та восени сільськогосподарські підприємства набрали на період сільгоспробіт людей. А під кінець осені знову кількість безробітних зросте. Хоча сьогодні на обліку стоїть всього 544 безробітних. Взагалі таку кількість зафіксовано вперше. В попередні роки було понад тисячу. Наприклад, на перше січня поточного року було 1110 осіб.
– Як на Вашу думку, що сприяло зменшенню кількості безробітних?
– Зміни в законодавстві. Тепер кожен безробітний має двічі на місяць відмічатись, а ще двічі на місяць відвідувати семінари. Тобто чотири рази бувати у нас. А не секрет, що частина безробітних від’їжджають на заробітки за межі району. Тож їм не вигідно стало кататись. Вони більше втрачають, ніж одержують. Таким чином, у нас залишились дійсно ті люди, які не мають ні роботи, ні якихось заробітків.
– Якщо врахувати, що повернуться сезонні працівники, то на зиму не буде така ж цифра, як торік?
– Ні. Ми вже робили попередні підрахунки. Очікується близько 700 безробітних.
– Скорочення кількості безробітних це добре, а як справи із робочими місцями?
– На жаль, їх кількість теж зменшилась. Криза зробила свій вплив. Якщо раніше фізичні особи використовували найманих робітників, то тепер працюють самі. Цей процес певною мірою пов’язаний із змінами в пенсійному законодавстві.
– Тож створення робочих місць стало проблемою номер один?
– Так. І головне тому, що ми – район сільськогосподарський. Нині сільгосптоваровиробники поставлені в такі умови, що вимушені економити кожну копійку. Якщо раніше могли утримувати робітників впродовж всього року, то тепер в основному використовують сезонних, найманих працівників, а не постійних. У зв’язку з кризою і ми вже не можемо допомагати роботодавцям створювати робочі місця.
Єдиний напрям, в якому ми ефективно працюємо – це організація громадських робіт. В цьому плані з нами дуже активно співпрацюють всі сільські та селищна ради. Щоденно направляємо на роботу не менше десяти людей. Беруть ще працівників на збирання овочів, підбір шляпок соняшнику.
– Раніше восени багато людей було зайнято на збиранні цукрових буряків.
– Дійсно, те, що агроформування перестали вирощувати цукристі, дуже суттєво вплинуло на наш сільський ринок праці. Адже сотні людей були зайняті на просапці та збиранні цієї культури. До того ж раніше вели просапку соняшнику, кукурудзи. Тепер все це вирощується без затрат ручної праці. А люди ж в селах залишились. Важко нині в період кризи всім, але, що не кажіть, а найважче сільським жителям.
І з цим не посперечаєшся.
