Не відкриваючи нової істини, скажемо: правозахисники теж мають бути захищеними. Однак помічник міністра внутрішніх справ України в Одеській області Андрій Толопиловважає саме захищеність працівників міліції гострою та далеко ще не розв’язаною проблемою держави. Основним у його роботі є контроль за дотриманням прав людини в органах. Наскільки ж актуальне це питання?

– Захищеність громадян є чинником внутрішньої безпеки держави та суспільства. Її недостатність призводить до зростання соціального напруження, що нерідко відбивається на збільшенні соціальних патологій – алкоголізму, наркоманії, суїциду, загострень кримінального характеру та корупції, – говорить Андрій Павлович. – При цьому проблема захисту прав і свобод громадян має зворотний бік – соціально-правову захищеність працівників правоохоронних органів, які стоять на сторожі дотримання прав громадян. Сучасні органи внутрішніх справ є демократичним інститутом, покликаним захищати закони, права та інтереси громадян, здійснювати, якщо завгодно, правоохоронний сервіс, споживачем якого є усе суспільство.

– Отже, ця проблема за масштабами виходить за позавідомчі рамки?

– Звичайно. Можна навіть сказати: наскільки захищений державою працівник правоохоронних органів, настільки ж захищеним може почувати себе і громадянин цієї держави. Працівник міліції буде то ефективніше боротися за дотримання прав людини, що більше буде сам їх відчувати стосовно до себе як безумовну даність, а не абстракцію. Тобто ці речі взаємопов’язані.

– Чи треба при цьому враховувати, що робота в міліції здійснюється у специфічних умовах?

– Злочини припиняються та розкриваються нерідко ціною ризику для життя і здоров'я працівника міліції. Статистика показує, що, починаючи із 1991 року, під час виконання службових обов'язків загинуло 966 працівників органів. З них безпосередньо у боротьбі зі злочинністю – 286. Протягом цих років було поранено 6548 міліціонерів. Серед них 4581 – одержали такі поранення безпосередньо під час протистояння злочинності. Багато хто одержав травми під час припинення правопорушень. Мають місце випадки нападу на міліціонерів. А ще частіше працівники міліції змушені терпіти приниження під час виконання службових обов'язків, зіштовхуватися із шантажем, зазнавати психологічного пресингу погроз та залякувань.

Дослідницьке опитування 3 тисяч працівників міліції, які представляють 17 ключових служб, показало, що, крім цього, 24% особового складу зіштовхуються з погрозою зараження інфекційними захворюваннями. Наприклад, не секрет, що в кримінальному середовищі розповсюджений туберкульоз, який передається повітряно-краплинним шляхом. Імовірність зараження ним істотна при затриманні порушників, їхньому конвоюванні, допитах, при охороні їх у місцях компактного утримування. На жаль, факти таких заражень не поодинокі. Але ж у цих міліціонерів є сім’ї, діти...

– Наскільки повно дотримуються гарантії прав стосовно працівників міліції?

– У цих умовах ступінь захищеності працівників міліції залишає бажати кращого.

– Але хоча б з боку держави відбувається компенсація міліціонерам за таку небезпечну працю?

– Такі гарантії в чинному законодавстві є. Але на практиці вони систематично не виконуються.

Через брак фінансування часто порушується, наприклад, закріплене у трудовому законодавстві право на компенсацію понаднормової роботи або роботи в нічний час, у свята та вихідні. Саме в ці часи та дні від міліції потрібна максимальна віддача. Такі норми, як встановлена 8-годинна тривалість робочого дня та 41-годинний робочий тиждень, через специфіку несення служби нерідко не дотримуються. 25% опитаних зізналися, що працюють понад 12 годин на добу.

Часто міліціонери не мають можливості одержати путівку до будинку відпочинку підлікуватися, не розраховують на одержання адекватної допомоги при хворобі. Звідси сумнівним виглядає захищеність їхніх прав на відпочинок та медобслуговування. Багатьох міліціонерів не задовольняє рівень їхнього пенсійного забезпечення.

– А міліцейська зарплата?

– Її скромні розміри дають підстави говорити про порушення права на гідну винагороду за працю. Буквально усі респонденти оцінили зарплату як не адекватну їхньому службовому навантаженню та працевитратам. Грошей, які одержують працівники, нерідко не вистачає навіть на самозабезпечення, і тим більше – на утримання сім’ї. Більша частина вказує, що їм вистачає зароблених коштів лише на квартплату та купівлю найнеобхідніших речей та продуктів харчування. 60% потребують поліпшення житлових умов.

– Як позначається на несенні служби незадоволеність працівників своїм соціальним становищем?

– Насамперед, вона провокує зниження дисципліни. Матеріальна незабезпеченість штовхає деяких працівників на пошук ресурсних джерел способами, які не завжди є законними. Паралельно відбувається і моральне ослаблення органів. Недостатня соціальна захищеність призводить до розчарування у підтримці та захисті з боку держави.

Ці чинники викликають внутрішній конфлікт, який може призвести до зниження мотивації частини працівників з повною віддачею ставати на захист прав громадян та інтересів держави. Так з'являються працівники, які схиляються до застосування неправомірних методів роботи, що порушують права громадян. У цілому зростає плинність кадрів, що теж є негативним наслідком неуважності суспільства до проблем правоохоронців.

– Ця тема може набрати широкого розголосу?

– Так. 2 жовтня пройшли громадські слухання з питань дотримання прав людини в органах міліції. Ця акція ініційована громадською радою, що постійно діє при Міністерстві внутрішніх справ України. Крім представників центрального апарату та регіональних управлінь МВС, було запрошено членів профільних комітетів Верховної Ради України, представників Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Верховного суду та Вищого адміністративного суду України, Секретаріату уповноваженого ВРУ з прав людини, громадських організацій правозахисної спрямованості. Будуть прийняті відповідні рекомендації, покликані змінити ситуацію.

– Як Ви вважаєте, що потрібно зробити для виправлення ситуації?

– Сьогодні підвищення правової та соціальної захищеності працівників органів внутрішніх справ, підвищення рівня матеріально-технічного та фінансового забезпечення роботи міліції з боку держави є важливою запорукою як забезпечення їхньої здатності належним чином виконувати свої функції, так і захисту прав людини.