Незапланований візит грузинського лідера до нашої стародавньої столиці завершився благополучно. Тисяча спеціально навчених міліціонерів із «старшими братами» зі спецслужб полегшено зітхнули; загалом, місто повернулося до звичайного життєвого ритму.
Обидва лідери «кольорових революцій», не запідозрені у надмірній любові до «імперської» Росії, і цього разу постаралися не звернути з наміченого шляху. Практично кожен пункт програми перебування високого гостя із Закавказзя так чи інакше бив по самолюбству Москви.
Листопадова зустріч Віктора Ющенка і Михайла Саакашвілі, враховуючи і офіційні, і неофіційні «перемовини» (щось подібне до спільного сімейного відпочинку у прикарпатському Буковелі), була десятою за ліком. Одинадцятий – і можливо останній – раз обидва президенти зустрінуться 10 січня у Тбілісі. Там, на міжнародному енергетичному саміті, буде затверджено техніко-економічне обґрунтування наміченого Євроазійського нафтотранспортного комплексу, і зроблено конкретні кроки у напрямі спорудження «Білого потоку», – газопроводу з Грузії до Європи в обхід території Російської Федерації. Для блоку ГУАМ «White Stream» – головний енергетичний проект, за допомогою якого газ із азербайджанського родовища Шах-Деніз перекачуватиметься по дну Чорного моря до України і далі до країн Євросоюзу. Зрозуміло, «Білий потік», що є прямим конкурентом проекту «Набукко», відповідно до трактування Віктора Андрійовича, допоможе «зняти напругу між державами Чорноморського регіону і конкретно – на Південному Кавказі». Зрозуміло, таке стане можливим за умови «спадкоємності позиції держави Україна, що ґрунтується на дотриманні положень Гельсинського заключного акта 1975 року та всіх наявних документів Ради Європи щодо регулювання політики безпеки». Промовляючи це довге словосполучення, Ющенко, напевне, розумів, наскільки незначні – принаймні зараз – його шанси залишитися на посаді Президента на наступні 5 років.
Спілкуючись зі спеціально дібраними журналістами, лідер України допустив не характерний для нього «ляп». Відповідаючи на запитання про можливість застосування Росією санкцій за одностороннє зменшення відбору «Нафтогазом України» природного газу, Ющенко промовив:
– Ті штрафи, які нараховані… Я звернувся до російського президента Анатолія Дмитровича, щоб вони переглянули». Прес-секретар Ірина Ваннікова одразу повідомила на вухо своєму босові про його помилку, однак Глава держави вирішив не виправлятися.
Відкриваючи новий будинок посольства Грузії на бульварі Шевченка, Михайло Саакашвілі з почуттям глибокого задоволення вручив своєму українському колезі орден Святого Георгія – найвищу нагороду Республіки Грузії. Як і під час прес-конференції, обидва лідери з відомих міркувань намагалися не розмовляти російською мовою. Біля Меморіалу пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років Президенти поставили символічні квіткові композиції, після чого посадили на прилеглій до Меморіалу території кущі калини і оглянули експозицію Музею Голодомору.
У четвер увечері у ток-шоу Саакашвілі нарешті-то заговорив російською.
– Конечно, многие вещи, которые я раньше сделал, можно было бы сделать иначе. Но ведь мир меняется и мы в нем тоже! Мы революционизировали свою страну. А революция – это не просто посидеть в палатках на площади, помелькать на экранах всего мира. У нас революция в действительности началась уже потом. Мы вышли из постсоветского хаоса, побороли коррупцию, возвеличили простого человека. Мы уволили только в центре Тбилиси 50 тысяч должностных лиц, потому что все они погрязли в коррупции. Мы уволили 80 процентов криминальной полиции и 100 процентов работников ГАИ. Наш бюджет за эти годы вырос в 14 раз. Удалось ли это же сделать Украине – решит украинский народ. Лично я не выделяю для себя ни одного из кандидатов в президенты Украины, мои симпатии – на стороне вашего народа. Боже упаси, чтобы я влезал в ваши выборы! Мне проблем хватает в своей стране: близятся местные выборы… Когда я стал Президентом, в Украину из Грузии был всего один рейс в неделю. Теперь ежедневно из разных городов Украины к нам выполняются по шесть рейсов. Это говорит о том, что наши народы стали дружить. Кто бы ни выиграл 17 января в Украине – и нам, и всей Европе выгоден сильный украинский Президент, сильное украинское правительство».
Аудиторія ТРК «Україна», зрозуміло, не задовольнилася одними тільки солодкими промовами. У Михайла Ніколозовича поцікавилися, навіщо він віддав наказ розігнати демонстрацію 7 листопада і закрив кілька телеканалів. Президент послався… на демонстрації в Неаполі, де у ті самі дні в результаті розгонів загинули двоє людей, – « …а у нас никто не умер!». Саакашвили поставив цей «сплеск насильства» у провину, звичайно ж, опозиції, яка складається в основному із звільнених ним корупціонерів.
– В моем правительстве, – сказав Саакашвілі, – нет друзей из моего двора, из моего класса, из моего курса элитарного во времена СССР Киевского госуниверситета. У нас разные люди из разных населенных пунктов. Есть русские, есть осетины…
Тобто, того безпардонного кумівства, що нині помітно в українських «верхах», у Тбілісі немає.
Напад на Південну Осетію Саакашвілі порівняв з... … «нападом» Польщі на Німеччину у 1939-му:
– Когда мое правительство было в отпуске, когда половина наших офицеров были в отпуске, 120 тысяч российских военнослужащих «случайно тренировались» вблизи наших границ. Затем, согласно докладу Евросоюза, часть их вошла в Грузию. А мы, если верить российской пропаганде, оставшимися 4 тысячами человек напали на Цхинвали, в котором оставались полторы тысячи человек местного населения плюс к зашедшие к тому времени части российской армии, – зная о том, что рядом располагаются почти 100 тысяч военнослужащих РФ и 200 боевых самолетов! Если это так, – считайте меня ненормальным. Извините, мы что, цветы должны были армии их послать за то, что она вторглась на нашу территорию?! Их президент несколько недель не брал трубку, когда я пытался с ним поговорить; их начальник Генштаба обещал стереть нас в порошок за то, что мы хотим вступить в НАТО.
Відповідаючи на запитання щодо «експорту» до України грузинського криміналітету і «злодіїв у законі», Саакашвілі, проте, висловився проти введення візового режиму з його державою:
– Грузия была действительно, как Палермо, только в международном масштабе. Мы были центром организованной преступности, нами управляли воры в законе, полиции доверяли только 5 процентов населения. Сейчас доверяют свыше 80 процентов. Полицейские стали получать зарплаты от 500 долларов и выше, имеют хорошие служебные машины и обмундирование. У нас упразднена ГАИ. Перед Законом в Грузии все равны. Буквально на днях после банкета, на котором я был со своим помощником, его задержала полиция. За то, что он пребывал в нетрезвом состоянии, полиция отогнала машину на штрафплощадку и оштрафовала на огромную сумму. В следующий раз у моего помощника отберут права. Он выпил не больше чем пол-стакана, я свидетельствую. Я как-то Владимиру Владимировичу Путину говорю: «Зачем вам наши воры в законе? Почему вы им разрешаете с мигалками по улицам ездить, в приличном обществе принимаете?» Знаете, что он ответил? «Россия – свободная страна!.»
Наостанок лідер Грузії заспокоїв українців: Росія, мовляв, не нападе на них, тому що інші масштаби в України, світ став іншим після грузино-південнооосетинського конфлікту, та й проблеми у тих, хто розраховує відвоювати Крим, з'явилися.
– То, что я сейчас перед вами стою, – следствие реакции Европы и Америки на войну 2008 года, – зробив висновок Саакашвілі. – Да, мы рассчитывали на такую реакцию раньше, еще до нападения России. Но… лучше уж поздно, чем никогда!..
Оцінки, які заслужив візит до України грузинського лідера, за ці три дні не дуже змінилися. Крім пропагандистської складової, нічого нового у взаємини наших дружніх держав, на думку політологів, перебування Саакашвілі не принесло. Зокрема, український бізнес у Грузії, як і раніше не у фаворі; тамтешна влада охочіше воліє мати справу зі скандинавами, з Туреччиною та Об'єднаними Арабськими Еміратами. У той же час «випадковий» збіг із зустріччю у Ялті прем'єрів України та Росії розцінюється як відомий удар по позиціях деяких кандидатів у Президенти України, – незважаючи на те, що Саакашвілі заявив про своє нібито «невтручання» у передвиборні перегони. Президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов переконаний: зустрічі у Ялті та Києві треба було розвести у часі.
– Можливості для цього були, – нагадує політолог. – Про дату засідання україно-російської урядової комісії і зустрічі Глав урядів було відомо досить давно. Про те, що саме у ці дні до Києва летить грузинський лідер Михайло Саакашвілі, стало відомо із заяв Секретаріату Президента України лише цими днями. Україні необхідні рівноправні нормальні цивілізовані відносини з Російською Федерацією. Тому прагнення створити несприятливе тло і без того непростих переговорів між Юлією Тимошенко та Володимиром Путіним, а отже, максимально їх ускладнити, є неприпустимим.
