Уродженці підмосковного Щолкова Каті Рябовій минулої суботи, увечері, не вистачило якихось п'яти балів, щоб відтіснити з першої позиції 14-річного Ральфа Макенбаха. Такий розклад був би справедливішим, враховуючи, м'яко кажучи, скромні вокальні можливості юного голландця.
Наші телеглядачі, які із завмиранням серця стежили за фіналом Junior Eurovision-2009 і за оголошенням результатів голосування за допомогою SMS-повідомлень у кожній із тринадцяти країн-учасниць конкурсу, здебільшого навряд чи знали про другу складову в процедурі визначення переможця/переможниці змагання. Тим часом, напередодні, у п'ятницю, були офіційно зареєстровані підсумки голосування членів професійних журі, де місця були розподілені інакше...
Те, що було показано УТ-1, РТР та іншими дружніми європейськими телеканалами, разюче відрізнялося від церемонії відкриття дитячого «Євробачення» 16 листопада. Організація шоу в Київському палаці спорту була вищою за усілякі похвали. Проколів, подібних до тих, що сталися в «Українському домі» (коли на «дитячих» столах, розставлених навколо сцени, один зі спонсорів умудрився розставити... зразки виробленої ним горілки, до яких конкурсанти – доки пляшки не забрали – встигли таки прикластися...), не було взагалі. Звукооператори і світлотехніки відпрацювали на всі 12, якщо відштовхуватися від нинішньої системи оцінювання балів у наших школах. Зауважимо: через особливу винятковість події для «грипуючої» країни Прем'єрка Юлія Тимошенко доручила митникам забезпечити безперешкодний допуск на тимчасовій основі телевізійної техніки і митних вантажів дванадцяти іноземних делегацій.
За словами їх представників, сторона, що приймає, забезпечила всім комфортні умови проживання. Особливо – безпосередньо задіяним у конкурсі музикантам, хореографам і танцівникам; таких нарахували аж 703.
Загальний кошторис дитячого «Євробачення», як повідомили «ОВ» у його оргкомітеті, склав 38 мільйонів гривень. 15 млн були виділені розпорядженням Юлії Тимошенко зі стабілізаційного фонду, другі 15 з половиною мільйонів подарували спонсори, ще сім з половиною відстібнула Європейська спілка мовлення.
До речі, директор телевізійного департаменту EBU Бйорн Ерикссон був приємно здивований широким жестом організаторів київського конкурсу, які зуміли домогтися перейменування досі безіменної площі перед Палацом спорту на площу «Євробачення». Дотепер у світі була лише одна площа з такою назвою – у швейцарському Монтрі. Тому що саме з цього містечка, що за декілька кілометрів від Женеви, програми «Євробачення» вперше почали транслювати у прямому ефірі. Зрозуміло, технічні можливості 55 років тому були зовсім іншими.
…Незважаючи на не зовсім сприятливий результат жеребкування – виступати на будь-якому з конкурсів, де прийнята система СМС-голосування, зручніше наприкінці, а не на початку – 12-річний росіянці Каті Рябовій більшість моїх знайомих-киян упевнено ладили місце не нижче 1-го. По-перше, написана нею у співавторстві з друзями пісня «Маленький принц» була відшліфована і вивірена до дрібниць деталі як самою талановитою виконавицею, так і танцювальним ансамблем з Підмосков'я. По-друге, до успішного для представниці Росії СМС-голосування «підстьобував» сам склад країн-учасниць конкурсу. Звичайно, у таких змаганнях беруть участь два десятки європейських держав. У 2009-му їх виявилося всього тринадцять, з яких вісім – країни, що входили до складу СРСР, і балканські держави, традиційно дружні Росії.
Вийшовши на сцену після безбарвного виступу Мімі Санден зі Швеції і такої ж невиразної пісні Du, Катя з перших же секунд «запалила» публіку неймовірною енергетикою і бездоганною пластикою. Пісня, ритмічна і сучасна, з нальотом романтики і місцями суму, для киян стала «своєю» ще раніше, після перших репетицій у Палаці спорту.
Прихильне ставлення слухачів, втім, не означало, ніби маленькій росіянці залишалося якихось півкроку до заповітного 1-го місця.
Тому що, як напередодні повідомила «ОВ» представник російської делегації в Києві Ольга Кривошеєва, у її співвітчизниці були досить серйозні суперниці з Бельгії, Мальти і Сербії. Плюс білорус Юра Демидович зі своїм «Чарівним кроликом». Звертаю увагу читачів «ОВ»: дуже досвідчений продюсер не назвала ім'я Ральфа з Голландії. Імовірно, через невиразний голос юнака, що звучить хіба що трішки більш насиченим, ніж голос відомого всім політика Олександра Григоровича Лукашенка.
Услід за Катею виступала Луара Айрапетян – з пісенькою про те, що єреванський «Арарат» зрештою таки обіграє «Барселону». Зразок пісенної лірики явно поступався попередньому; однак, судячи з досвіду голосувань у «дорослих» конкурсах «Євробачення», припустити, що всюдисуща вірменська діаспора організує в черговий раз СМС-голосування в різних країнах із залученням студентів і здачею в тимчасову оренду мобільних терміналів, особливих труднощів не склало...
Майбутній же переможець Ральф, якщо розібратися, проспівав насправді, крім «Click Clack», зовсім небагато. Зате зовнішність юного голландця, бездоганно виконана ним чечітка, підбір партнерів-танцівників та їхні синхронні рухи були вищими за всілякі похвали. Мелодія пісеньки, ризикну припустити, через те, що добре запам’ятовується, вже стала хітом і цілком може бути запрограмованою у які-небудь куранти. (Нагадаю: після феноменального тріумфу в Москві Олександра Рибака у травні цього року саме так вчинили у Стокгольмі із приспівом його «Fairytale»).
З інших виконавців особисто мені запам'яталися жваві дівчатка із групи «Ніста лічно» (сербськ. «Нічого особистого» – авт.) з піснею «Onaj Pravi», написаною Олександром Граїчем. Якщо хто призабув, – сином автора пісні «Молитва» Володимира Граїча, що принесла перемогу його співвітчизниці Марії Шерифович на дорослому «Євробаченні-2007». Ну і прикольний дует з Мальти з пісенькою «Double Trouble» («Подвійні неприємності»).
Юра Демидович, «господар» наступного дитячого «Євробачення» (воно відбудеться у Мінську 20 листопада 2010 року), не зумів продемонструвати свого потенціалу з досить поважної причини. На одній з київських репетицій хлопчик оступився на сцені і зламав собі палець. У фіналі юний білорус співав без гіпсу, однак одразу ж після закінчення пісні «Чарівний кролик» (як мені здалося, дещо складної для дитячого сприйняття) лікар, який чергував в артистичній вбиральні, знову зафіксував йому хворе місце.
Наш Андранік Алексанян, який виконав під №10 власну пісню «Три тополі, три сурми», потішив дзвінким голосом і чудовою українською вимовою. Притому, що його батьки переїхали до Хмельницької області зовсім нещодавно.
Коли стартувало СМС-голосування, представниці Росії у «верхівці» підсумкової таблиці не було досить довго. Катю Рябову, так само як і Юру Демидовича, щоразу «забували» включити до числа тих, хто набрав 10-12 балів. Максимум голосів росіянці дали лише Україна і Білорусь, у той час як учасницям з Вірменії 12 балів нарахували Кіпр, Грузія і... Росія. Завдяки такому прояву пострадянської солідарності Катя, набравши з Луарою по 116 балів, через відставання у кількості «перших місць» опинилася лише на третій позиції.
Хоча, якщо згадати, Діма Білан теж починав із другого місця в «Євробаченні».
Андранік Алексанян посів у підсумку 5-те місце. Телеглядачі з Вірменії були єдиними, хто оцінив талановитого хлопчика у 12 балів. Десятьма балами, що теж непогано, нагородили нашого представника слухачі з Румунії, Грузії та Білорусі.
Головний приз переможцеві Ральфу Макенбаху (який набрав 121 бал) вручав Президент України Віктор Ющенко. Статуетка висотою 35 см з «натуральних металів» називається «Древом життя». Як пояснили «ОВ» в оргкомітеті дитячого «Євробачення», скульптура створювалася за мотивами твору народної художниці Марії Приймаченко «Соняшник життя». У грудні цього року народній художниці виповнилося б 100 років, і ЮНЕСКО оголосила у зв'язку із цим 2009-й «Роком Марії Приймаченко». Всім іншим учасникам фіналу, включаючи Катю Рябову, були вручені міні-копії робіт цієї дами, яка уславила СРСР ще в далекому 1937-му на Всесвітній виставці в Парижі.
«Junior Eurovision», суто іміджевий проект, Україні вдався на славу. Це відзначили представники практично всіх телекомпаній, які працювали в Палаці спорту. Для юних же слухачів дитячого «Євробачення», які гаряче і з непідробною любов'ю сприймали кожен з виступів конкурсантів, придумати кращий стимул для різнобічного розвитку особистості було б, напевно, дуже важко.
