Кожен вдумливий виборець, зацікавлено звертаючись до програм кандидатів на пост Президента України, бажає побачити у них щось обнадійливе щодо свого регіону. Адже тут дім, робота, діти... Ми проаналізували передвиборні програми і заяви кандидатів у Президенти з метою з'ясувати, хто з них зацікавлений у розвиткові південних областей України. І що нам чекати від курсу нового обранця народу.
Економічний потенціал Півдня України характеризується потужною, переважно, суднобудівною промисловістю, розвиненим портовим господарством, розгалуженою транспортною мережею, досить продуктивним аграрним сектором. Але через відсутність послідовного державного підходу все це під загрозою занепаду. Експерти відзначають, що при збереженні байдужого ставлення центральної влади і відсутності державних програм розвитку суднобудування України у найближчі 10 років просто зникне як вид економічної діяльності. А це, у свою чергу, обернеться погіршенням матеріального становища жителів усього південного регіону. Адже суднобудування визначає соціально-економічний статус багатьох міст Півдня України – Миколаєва, Херсона, Керчі, Севастополя...
Єдиний кандидат у Президенти, який послідовно виступає за якнайшвидше відновлення українського суднобудування – це Володимир Литвин. Він наполягає на відновленні дії законів України «Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості України» і «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв» (з 2002 р).
– Ще кілька років тому були серйозні підстави стверджувати, що вітчизняне суднобудування відроджується, – говорить Володимир Литвин. – Але ці закони були скасовані, галузь залишилася без підтримки. У підсумку за роки незалежності українські заводи не спорудили жодного військового корабля і зараз практично не працюють. З 25 суднобудівних підприємств у держвласності залишилося тільки два.
До слова, Володимир Литвин є категоричним супротивником продажу стратегічних для держави підприємств і взагалі незаконного використання українського майна, а особливо – землі. Зокрема, він вважає приватизацію Одеського припортового заводу «великою аферою». На його думку, в усіх українських портах потрібно провести ревізії, після чого призначити керівниками «професіоналів, а не менеджерів з реклами».
– Використовувати причали будуть ті, хто вкладає кошти у розвиток портів, суднобудування. Потрібно зробити так, щоб порти служили не комерційним структурам, а державі, – уточнює Володимир Литвин.
Але, крім відродження суднобудівної промисловості, ревізії землі і портів необхідно знайти ринки збуту вітчизняної продукції. Найпривабливішими для українських виробників, особливо південних і східних областей, сьогодні є ринки країн колишнього СРСР. Проте для цього необхідно налагодити дружні, продуктивні, прогнозовані відносини із сусідами.
Про необхідність дружби з Росією серед претендентів на пост Президента України говорять як Янукович, так і Литвин. Хоча у лідера опозиції були всі можливості зміцнити відносини з нашими сусідами під час своєї роботи Главою уряду і у Верховній Раді, коли Партія регіонів мала більшість. Те ж і щодо статусу російської мови. Аргументи і продумана позиція Володимира Литвина у мовному питанні базуються не на загальних фразах про слов'янське братерство, а на серйозній оцінці можливостей виходу України з кризи і реалізації економічного потенціалу країни.
– Я впевнений, що необхідно якнайшвидше розпочати переговори про створення Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Тільки разом ми зможемо вийти з кризи, – вважає Володимир Литвин.
Реалізація такого курсу, на думку Володимира Михайловича, дасть Україні значні знижки на газ, вигідні ринки збуту і широкі можливості для науково-дослідних розробок. Він також вважає, що розвиток нашого науково-технічного потенціалу – це запорука енергетичної незалежності держави. Зокрема, впровадження енергоощадних технологій і альтернативних джерел енергії.
Одним з важливих моментів, що характеризують кандидатів у Президенти, є позиція щодо вступу України до НАТО. Судячи з усього, приєднатися до Північно-атлантичного альянсу в Україні бажає не тільки Віктор Ющенко. Інші кандидати, перебуваючи на високих державних постах, теж провадили активну пронатівську політику. І лише Литвин виступає категорично проти приєднання до Північно-атлантичного альянсу. Його фракція навіть подала на розгляд Верховної Ради законопроект про виключення з усіх зовнішньополітичних документів положень про курс на вступ до альянсу.
– Україна у таких союзах не має потреби. Вступ до Всесвітньої торговельної організації вже завдав нищівного удару нашому сільському господарству. Вступ до НАТО знищить нашу промисловість, посварить з Росією і закриє нашим товарам шлях на закордонні ринки, – заявляє Литвин.
Владимир Михайлович вважає всі розмови про НАТО і статус російської мови не більш ніж передвиборними спекуляціями:
– Потрібно заборонити політикам спекулювати на мовну тему. Вони таким чином намагаються розколоти країну, посварити людей між собою. Але ми також не повинні забувати, що в Україні понад половина населення вважає рідною російську мову. Необхідно враховувати і їхні інтереси. Є поняття «мова територіальних громад». Нехай жителі регіонів самі визначають, якою мовою вони хочуть розмовляти.
Такий підхід забезпечує вільне використання російської мови у держорганах, у судах, у викладацькій практиці, при здачі тестів...
І ще одна важлива обставина: у команді Володимира Литвина чимало представників південних регіонів країни. Він поважає жителів півдня і цінує їхні ділові якості. Найпомітніший з його соратників одесит Сергій Гриневецький. А це ще один аргумент на користь того, що Володимир Литвин добре знає наші проблеми. І, що ще важливіше, знає, як їх розв’язати.
