Іноді можна почути, що Котовський район та ще кілька інших, далеких від портів і річок, відносяться до розряду депресивних, з великим дефіцитом робочих місць, низьким рівнем інвестицій. Тому у наші непрості часи керівники районів демонструють здатність підняти інтереси громади вище власних амбіцій, спрямувати творчу енергію земляків у русло зростання і добротворення.
З низкою запитань ми звернулися доголови районної ради Володимира Павловича Синька.
– Як пережили сувору зиму, з урахуванням напруги нещодавніх виборчих перегонів?
– Протягом усього цього непростого часу ні з міською радою, ні з райдержадміністрацією у нас не було жодних конфліктів, непорозумінь. Керуючись здоровим глуздом, уникнули протистояння. Працювали і будемо працювати в плані економічного розвитку району. Маємо відкриті нові дитсадки, воду в селах, далі прокладаємо водогін. Велика надія у нас на спорудження потужного заводу з виробництва етанолу у селі Борщі. Зрозуміло, що будуть створені нові робочі місця. Поповниться районний бюджет. Матимемо можливість ремонтувати дороги, школи, об’єкти соціального призначення тощо. Головним ініціатором цього проекту є депутат обласної ради В.Ф. Душейко. Плануємо велику переробку фуражного зерна, виробництво комбікормів, що, безумовно, стане перспективою розвитку тваринництва.
– Сьогодні у вашому районі є сільськогосподарські підприємства, які стабільно працюють?
– Так, не опускають планку у виробництві молока СВК «Дружба народів», ДПДГ «Новоселівське», філія ТОВ АФ «Нива». З виробництва м’яса – СТОВ «Куяльник» та СТОВ «Світоч», ДПДГ «Новоселівське», СТОВ «Косівське». Можу назвати й інші. Посіви перезимували добре, сподіваємося на непоганий врожай зернових.
– Кажуть у доброго господаря другорядних питань не буває.
– Ми віддаємо пріоритет соціальним питанням. Адже не секрет, якщо людина забезпечена всім необхідним: у хаті тепло, з кранів тече вода, є зарплата, діти доглянуті, нагодовані, то й роботу свою вона виконує набагато краще. Для зручності сільчан ми запровадили в районі об’єднання життєво важливих об’єктів під одним дахом. Це ФАП, пошта, бібліотека, приміщення для дільничного інспектора, тощо. Тут же всі служби сільської ради і кабінет самого сільського голови. Так уже організовано роботу в селах Нестоїті, Олексіївці, Чапаєвці. Плануємо створити такий комплекс у Мардарівці. Доводиться йти шляхом мінімальних затрат. Завдяки зусиллям райдержадміністрації, обласної ради, до речі, якби не допомога і підтримка обласної ради і, зокрема, голови М.Л. Скорика, багато наших планів залишилося б на папері. Нещодавно районній раді передано будівлю Будинку офіцерів колишнього військового містечка. Вона аварійна, потрібно багато коштів на ремонт, але після її відновлення будемо мати свій районний Будинок культури, відкриємо спортивні секції, різні гуртки.
Дуже важливим питанням вважаємо продовження газифікації в районі. До сіл Малий Фонтан, Великий Фонтан, Бочманівки, Федорівки, Чубівки з допомогою «Одесагазу» уже прокладено основну магістраль. Тепер, хто бажає, може поступово вести газ до своїх подвір’їв. Плануємо газовід протягти на Нестоїту. У Мурованому встановити ГРС і від цього села тягнути лінію на сусідню Кодиму, яка без цього не скоро матиме свій природний газ. Таким чином, вирішуючи власні проблеми, допомагаємо сусідам.
Одне з кращих сіл району – Нестоїту, з ініціативи сільського голови Михайла Загарія і сільчан, плануємо повністю забезпечити нічним освітленням. У цьому напрямі вже багато зроблено. Там же, на базі цієї сільради, плануємо створити міжсільську комунальну службу, яка буде займатися прибиранням територій, ремонтом доріг тощо. Не полишаємо розпочату програму «школа-дитсадок». Під один дах зводимо дошкільний і шкільний заклади, як у с. Любомирці, про яку ваша газета писала. Це зручно і дітям, і батькам, і економніше утримувати.
– На сьогоднішній день райрада перебуває «у приймах» міської ради?
– Між моїм кабінетом і кабінетом Анатолія Павловича Іванова усього кілька десятків метрів. Тому він часто буває у мене, я – у нього. Це розумна і мудра людина з понад 20-літнім стажем роботи на посту мера. У нього є чому повчитися. З ним можна домовитись. Ось, наприклад, КП «Водоканал» міського підпорядкування, але виготовляє проектну документацію на водогін с. Куяльник. І, взагалі, як ми жартуємо: Іванов з ранку до вечора – мер Котовська, з вечора до ранку житель одного з сіл району, тобто наш, районний.
– У Вас на столі я помітила «Закон Божий», що, зізнатися, мене приємно вразило. Тоді супутнє запитання: що, або хто допомагає Вам долати перепони, які в усіх нас трапляються, що Вас надихає?
– Котовськ – моє рідне місто. Тут я народився. Батьки теж місцеві. На жаль, тата уже не стало. Тут живуть мої найдорожчі люди: дружина, діти, маленька онучка. Мене знає більшість котовчан, і я знаю, і поважаю своїх земляків. Тому хочеться для них зробити якомога більше доброго.
Депутатами районної ради є два священики. На їхнє прохання, за наказами виборців у с. Борщі було відкрито православну церкву. Також свою парафію зараз мають сільчани Гонорати і Федорівки. У центрі Котовська споруджується дуже гарна церква, будівництво якої можна справді назвати народним. Мабуть, ні в місті, ні в районі немає такої організації, підприємства, які б не зробили свій внесок в її будівництво – грошима, продуктами харчування для будівельників, будматеріалами тощо. Приємно, що поступово люди повертаються до духовності, а церква якраз і є одним з її наповнювачів. Хто сьогодні не погодиться з десятьма заповідями? Поряд з цією Книгою книг, я читаю твори Ільфа і Петрова, Думбадзе, Булгакова. Гумор на рівні філософії.
– Ви молода, енергійна, ініціативна людина. І все ж у Вас вже є досвід роботи з людьми в масштабах району. Що б Ви, виходячи з цього, залишили, а що б взяли із собою надалі?..
– Найголовніше, що повинно залишитися – колегіальність. Як голова районної ради, стояв і буду стояти на цьому. Для мене сьогодні немає різниці, під яким кольором йшла на вибори людина. Я ціную передусім її професійні здібності. Кожен повинен займатися своїми справами, поважаючи думку тих, хто йде поруч.
А позбутися хотілося б недосвідченості (сміється), з роками вона зникає.
