Дністровська хвиля у мальовничому місці м'яко накочує на берег лиману. Очерет акомпанує ледве чутним шерехом застиглим у воді постатям рибалок з вудками. Повітря насичене ароматом квітучих заростей «червонокнижного» сріблястого лоха.
– Чули, тут намічено збудувати новий міст через лиман? – порушую спокій любителів лову.
– Отже, втратимо місце для відпочинку і унікальні чагарники дикої маслини – чую у відповідь. – Яким буде міст, збудований нижче морського порту, як проходитимуть судна?
Затишне місце позначили проектним для спорудження мосту через Дністровський лиман майже три з половиною роки тому. У середині жовтня 2006 року, на крихітній піщаній мілині нижче Білгород-Дністровського морського торговельного порту, відбулася виїзна зустріч тодішнього губернатора Одеської області, представників Світового банку і Кабінету Міністрів України, перших осіб місцевої влади.
Масштабний інвестиційний проект (у межах формування Євро-Азійського транспортного коридору) щодо спорудження транзитної 20-кілометрової дороги Білгород-Дністровський – Овідіополь та автомобільного мосту через Дністровський лиман передбачав включення цієї ділянки до складу проекту 70-кілометрового дорожнього об’їзду Одеси (минаючи, так звані, «Два стовпи») з подальшою прив'язкою до автобану Одеса – Київ. На жаль, говорити про це доводиться умовно. У підсумку, обійшовши більшість населених пунктів Овідіопольського району, виявилися б переспрямовані великовантажні транспортні потоки. Довжина мосту, починаючи від умовної точки на лиманському березі поруч із селом Роксолани Овідіопольського району до зазначеної протилежної, склала б близько 5 кілометрів. Його спорудження скоротило б шлях у Придунав’я на 42 кілометри, розвантажило від пасажиро- і вантажопотоку курортні зони Кароліно-Бугазької коси та селища Затоки, значно поліпшивши екологію прибережних рекреаційних територій. А перспективи, що відкривалися б, надали б можливість реалізувати розвиток інфраструктури унікального побережжя. Реальністю стала б мрія автомобілістів про скорочення удвічі часу прибуття з Білгорода-Дністровського до Одеси.
Питання спорудження мосту тоді не піддавалося сумніву. Цей проект включили до кількох державних програм і урядових документів. Пізніше були ухвалені відповідні постанови Кабінету Міністрів України. Терміни проектування і спорудження мосту на концесійних умовах становили 3 роки. Окупність визначалася 7 – 10 роками від початку мостобудування. За датою проблему транспортної ізольованості Буджака намічалось розв’язати у 2010 році.
Очікуваний рік настав. Спорудження не розпочинали, навіть незважаючи на гучні надії і перспективи прокладання автотраси міжнародного значення Одеса – Рені, у зв'язку з проведенням в Україні Євро-2012. Виправданням стали руйнівні тенденції світової економічної кризи, тривала внутрішньодержавна політична боротьба, інші причини. І якщо за цінами 2006 року проектна вартість спорудження мосту через Дністровський лиман оцінювалася у 200 млн євро, у 2008 – 450 млн, то зараз її озвучити не насмілюється ніхто. Тим часом проблема загострилася.
До складу «геополітичної» Бессарабії, відділеної від моноліту інших обласних територій підйомним мостом через Царгородське гирло Дністровського лиману і смужкою суходолу з автодорогою через Дністер, яка пролягає територією Молдови у районі села Паланки, входить дев'ять районів. Не випадково, увага перших осіб Одеської області сьогодні прикута до стратегічно важливого для всієї держави регіону південної Бессарабії. Під час зустрічі з представниками ЗМІ, зокрема, відзначалося, що ланцюг негативних тенденцій соціально-економічного характеру, що утворився за останні роки, обтяжений впливом несприятливих зовнішньополітичних умов.
Розв’язання проблем південної Бессарабії неможливе без потужного імпульсу розвитку всієї інфраструктури. Безперечно, активізації економіки, здатної вдихнути нове життя в усі сфери цього регіону, могло б послужити спорудження нової магістралі Одеса – Рені та автомобільного мосту через Дністровський лиман.
Підтвердилися оцінки міжнародних експертів ООН та ЄС про 40% збільшення товарообігу у напрямі Захід – Схід. Відповідно, значно зросла інтенсивність транспортного руху. На півдні Одеської області вона зросла приблизно удвічі, а у літній період і ще більше. Так, на окремих ділянках курортної зони дороги Овідіополь – Білгород-Дністровський у літні дні можна спостерігати рух з кілометровими автопробками.
Нинішньої весни жителям Задністров’я довелося дуже похвилюватися через повінь, яка передбачалася. Адже у такому разі дорога через Молдову у районі села Маяки Біляївського району виявляється закритою, як відбувається під час повені. Альтернативний шлях на «велику землю» через Затоку ускладнений кількома залізничними переїздами і підйомним залізничним мостом, який через активізацію роботи Білгород-Дністровського морського порту все частіше тривожать для проведення суден «річка – море». Він споруджений у період з 1953-го по грудень 1955 року. Інформацію про стан мосту, який технічно і фізично постарів, намагаються не розголошувати. Проте за деякими відомостями вона викликає серйозне занепокоєння. Втім, документальних доказів чи лабораторних досліджень уже не потрібно. У зношеності і поважному віці мосту неодноразово переконувалися автомобілісти, яким не пощастило застрягти в пробці під час руху по мосту вантажного залізничного поїзда. Після таких затримок в багатьох бажання користуватися цим маршрутом відпало назавжди. Новий міст через Дністровський лиман вкрай необхідний. І у цьому значенні елементарні гарантії безпеки руху і збереженості життя для людей набагато важливіші, ніж навіть обіцяний і очікуваний економічний рай після його спорудження.
