«Твоїм майбутнім душу я тривожу». Так написав колись видатний український письменник Іван Франко, розмірковуючи про долю та шляхи України. Сьогодні теж постає питання, як жити далі. Але доки фахівці розмірковують над новими економічними реформами, сільський трудівник працює не покладаючи рук.
Свиноматка –
символ достатку
Створивши у 2004 році фермерське господарство, Оксана Євгеніївна та Юрій Григорович Колісник взяли курс на відродження тваринництва. І жодного разу не засумнівалися у правильності свого вибору. На їхню думку, на селянському подвір’ї має рохкати бодай хоч одна льошка, а біля неї кувікати десяток поросят. Тільки тоді ти зможеш відчути себе господарем.
І в них, як у справжніх господарів, на фермі рохкає не одна, а аж 700 добре вгодованих свиноматок, біля яких дрімають гарненькі ситі поросятка. Їх доглядає свинарка Ауріка Миколаївна Крадна, а відповідає за порядок завідувач свиноферми Анатолій Анатолійович Коваленко. Тепер важко повірити, що починалася свиноферма з 20 свиноматок, яких закупили у Ширяївському районі, у племінному господарстві «Маяк».
Сьогодні державного замовлення на продаж м’яса господарство не має. В основному, свині даються на пай або продаються одноосібникам. Звичайно, говорити про якісь надприбутки ще рано. Ціни на продукцію, за словами сільгоспвиробників, низькі – кілограм сала коштує 3 гривні, а кілограм живої ваги – 10 гривень. Відгодівля однієї свиноматки обходиться у 1 тисячу гривень, а виручити за неї можна лише 1100. Тож вирішуйте самі, наскільки вигідне чи не вигідне свинарство.
Проте таких запитань Колісники не ставлять. Вони працюють у напрямі відродження тваринницької галузі. Як відомо, Україна 2009 року одержала близько 700 тисяч тонн м’яса з Австралії, Аргентини, Бразилії, США, яке, за оцінками експертів, часто виявлялося недоброякісним. Тож СФГ «Роксолана-О» вносить власну частку в те, щоб український споживач купував вітчизняну продукцію, високоякісну, без ГМО та будь-яких інших домішок.
Нарощуванню виробництва продукції тваринництва та залученню інвестицій, на думку аграріїв, мають посприяти реформи, які перетворять сільськогосподарську галузь на ефективний, конкурентоспроможний сектор економіки.
Нива, повна надії
Думка про створення СФГ визріла у подружжя не спонтанно. Коли землі збанкрутілого ТОВ «Тимківське» відійшли до Одеського банку, Оксана Євгеніївна з частиною пайовиків вирішили вийти з-під його егіди. Тоді їм дісталося 214 гектари землі, яка не оброблялася 15 років. Та недарма кажуть, що наполегливість і труд – все перетруть. Взяли кредит, придбали трактор, комбайн «нива», тоді ж, у 2004 році, викупили у товариства свиноферму. Згодом до них долучилися одноосібники. Тепер їхнє фермерське господарство налічує 600 гектарів орної землі, де щедро золотиться пшениця, плекає свої голівки соняшник та рясно колоситься овес.
– Сподіваємося на добрий урожай нинішнього року, – ділиться хліборобською радістю Оксана Євгеніївна. – Урожай пшениці сьогодні 70 центнерів на круг, а ячмінь видав по 29,3 центнера з гектара. Соняшник теж подає гарні надії.
Та для того, щоб сьогодні мати хліб і до хліба, фермери потрудились чимало. Оксана Євгеніївна за фахом агроном. Тож їй добре відомо, що без застосування новітніх технологій вирощування зернових не варто сподіватися на високі врожаї. Сьогодні пошкодуєш коштів на високоякісні сорти зернових – завтра докладеш утричі більше. Тому й віддає перевагу найкращому – якщо пшениця, то тільки елітна, якщо соняшник, то обов’язково високоврожайний, якщо свиноматки, то лише племінні. Колісники успішно співпрацюють з племінними та селекційними господарствами, запозичують кращий досвід своїх колег, дослухаються до порад, та й самі вже можуть щось порадити.
– Ми ніколи не станемо заможними на бідній землі. Бо земля не буде щедрою, допоки аграрії не збагатять її мінеральними добривами, органікою, а урожай не врятують від шкідників і хвороб засобами захисту рослин. І все це має бути зроблено своєчасно і розумно, – ділиться власною точкою зору Юрій Григорович.
Знає, про що говорить. Бо, не обробивши вчасно соняшник, втратив його три гектари. Вітчизняні аграрії, на його думку, мають створити тандем з працівниками хімічної індустрії, що забезпечить збереження вирощеного.
Як зазначили мої співбесідники, у нинішньому році держава обіцяла дотацію – 20 тонн солярки, та поки що її немає, жнива ж у розпалі. На жаль, сільгоспвиробник сьогодні не відчуває суттєвої підтримки держави. Хоча така підтримка стала б вагомою підмогою у нелегкому селянському господарюванні. Сподіваються, що державна програма економічних реформ посприяє розв’язанню багатьох проблем українського села.
Власний хліб
на власному прилавку
А доки на державному рівні вирішується доля села, сільський трудівник не чекає манни з неба. Ось і СФГ «Роксолана-О» тримає взятий нею курс на покращення економічної ситуації фермерського господарства, розширення його можливостей, задоволення потреб сільського жителя.
Сьогодні до послуг тимківців крамниця, бар, млин, пекарня СФГ «Роксолана-О». Смачний хліб, вертути, пампушки з часником, домашні пряники, калачі та короваї – все це випікає досвідчений пекар Наталя В’ячеславівна Колесник. Випічка продається як у Тимковому, так і у Слобідці, користується великим попитом.
Подружжя Колісників будує плани на майбутнє. У них присутні подальший розвиток племінного тваринництва, вирощування кукурудзи, купівля двох тракторів, комбайна, нові робочі місця, розвиток бджільництва.
Ну, а поки що фермери трудяться на совість. Можливо, тому і поля тут так духмяно пахнуть хлібом і медом. Вони є чи не найкращі на тимківській землі.
