Українські податки еллінів дошкулили
В «ОВ» за 19 серпня 2010 року у статті «Податок з безробітного?» було порушено питання про необхідність повернути в оподатковуванні моряків-«підпрапорників» так звану «норму 183 діб». Відповідно до «норми», моряк, який перебуває у рейсі понад 6 місяців протягом одного календарного року, автоматично ставав податковим нерезидентом, і це звільняло його від сплати прибуткового податку. А нинішня система, у якій вилучене це положення, є дискримінаційною стосовно моряка за професійною ознакою.
Після публікації до дискусії щодо цієї проблеми, яка ніяк не розв'яжеться з 2004 року, долучився наш земляк, що нині живе в Греції, Георгій Гришко-Кіріакідіс. Він очолює в Афінах товариство «Греко-російсько-української дружби», яке поєднує понад три тисячі членів, серед яких є й українські «підпрапорники». Основним напрямом його діяльності є допомога і взаємодія з моряками України, які працюють на суднах під грецьким прапором. Свої погляди він виклав у листі, надісланому до найвищих урядових інстанцій України. Передав він його також до редакції «Одеських вістей»
Чудово знаючи ситуацію із працевлаштуванням українських морських фахівців «під чужий прапор», він також вважає, що потрібно повернути пільгову податкову «норму 183 діб». Він пише, що Закон України «Про податок доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 1 січня 2004 року і скасував вищезгадану норму, завдав серйозного удару по морегосподарській галузі країни. Негативні результати поки що не помітні у повному згубному обсязі. Але за даними товариства, уже стрімко зросла кількість моряків, які влаштовуються на судна іноземних судновласників самостійно. Їх безпосередньо викликають компанії, надсилаючи через дипломатичні представництва запрошення на роботу для оформлення візи до країни проходження. При цьому більшість «підпрапорників» одержують правими і неправими способами іноземне підданство. Почастішали випадки, коли вони воліють одержати посвідку на проживання у тій же Греції, щоб згодом стати громадянами цієї країни. А Україна втрачає досвідчених кваліфікованих фахівців. І не тільки!
Зароблені гроші моряки залишають на депозитах і поточних рахунках в іноземних банках. І незважаючи на заходи, що стали суворішими, українська податкова служба однаково не одержує грошей від таких мігрантів. Обсяг зарплати, що ввозиться моряками до України, помітно спав. Від цього український бюджет втрачає додаткові надходження від них.
Моряки говорять, що вони платили за своє навчання за комерційними розцінками. І не вважають себе боржниками перед державою, у якій могли б допомогти підтримати курс гривні. До того ж скасування «норми 183 діб» породжує чорний ринок праці, де знов-таки гроші перетікають у кишені підпільних ділків від працевлаштування.
М. Гришко-Кіріакідіс наводить за приклад схему оподатковування, що існує стосовно моряків у Греції. Там морські фахівці старшого і середнього офіцерського складу, що працюють на грецьких торговельних суднах під своїм національним прапором, обкладаються прибутковим податком у розмірі 3%. Рядові платять прибутковий тільки у розмірі 1%. А морські фахівці як офіцерського, так і рядового складу, що йдуть працювати на судна під іноземним прапором, взагалі не обкладаються прибутковим податком.
Там немає необхідності приховувати свій рід діяльності та свої доходи. Українські ж мореплавці, змушені платити податок у 15%, вважають себе обмеженими у правах. І тому погоджуються на підписання незаконних контрактів із сумнівними роботодавцями, стають жертвою обману. І тоді змушені обслуговувати кримінальні інтереси тіньових структур.
У Греції моряк користується підтримкою держави, пише Гришко-Кіріакідіс. Наприклад, він може привезти собі автомобіль без будь-якого мита. Країна піклується про те, щоб розширювався штат моряків, і їхньою працею багатіла Еллада. Чому б Україні не повчитися в еллінів, яких теж дошкулило українське оподаткування?
Тим більше, що українські моряки цінуються в Греції, а допомога їм надається з гуманних спонукань християнства. Віце-консул Греції з морських питань в Україні Ніколас Каваллієрос заявив буквально таке:
– В Україні головне багатство – метал і моряки. Тому раджу будувати з українського металу судна і навчати роботі на них молодих українських моряків.
Грецькі судновласники, які входять до згаданого товариства, упевнені, що правильно використовуючи такий потужний працездатний потенціал, як люди флоту, можна в найкоротший термін вивести Україну з кризи. Шкода, що місцеві чиновники не поділяють цієї думки. А почати перетворення потрібно з повернення до колишньої норми оподатковування «183 діб».
Адріан ВАСИЛЬЄВ
Контейнерний епікриз
Візит Прем'єр-міністра України Миколи Азарова до Одеси викликав відповідну ініціативу щодо скликання «Чорноморського контейнерного саміту-2010», учасниками якого стали 14 країн. Зокрема, зустріч сторін стимулювали порушені Главою уряду проблеми судноплавства, розвитку портів та такої їх економічної складової, як перевалювання контейнерів.
На запрошення організаторів цього четвертого міжнародного форуму, якими є республіканське видавництво «Порти України» та інформаційно-аналітичний центр «BlackSeaTrans», відгукнулися адміністрації усіх чорноморських портів. Саміт зібрав близько 150 представників найбільших судноплавних контейнерних ліній, глобальних контейнерних операторів терміналів, представників морських портів і стивідорних компаній, експедиторів та виробників контейнерів.
Як з’ясувалося, крім традиційного обміну намірами та контактами, визначальною рисою цього саміту стало обговорення роботи контейнерних терміналів у дні світової кризової хвороби. У цьому значенні українським компаніям можна було повчитися у сусідів стабільності і методичності у подоланні фінансово-економічних злигоднів. У цілому на Чорному морі обсяг контейнерних перевезень у 2009 році, у порівнянні із 2008-м, знизився на 39% – до рівня 2005 року. Причин дві: скорочення імпорту із Китаю і низький споживчий потенціал українського покупця, якому придбання багатьох товарів стало не по кишені.
Представникам російської сторони, Грузії, Румунії і Туреччини можна позаздрити. Там вже з початку 2010 року спостерігається зростання контейнерних перевезень. Процес одужання цього сегменту ринку виявився навіть швидшим, аніж прогнозували аналітики. Якщо позитивна тенденція збережеться, то вже у 2012 році на Чорному морі буде досягнуто результату 2008 року. До речі, багато судноплавних компаній хоч і постраждали, але втримали свої транспортні позиції на лініях чорноморських контейнерних перевезень. Не втратила з ними партнерських відносин і Україна. І хоча тут темпи зростання контейнерного руху у першому півріччі 2010 року склали всього 32,7%, є привід для надії на більше.
Так, наприкінці 2009 року вступила в експлуатацію 1 черга приватного терміналу «ТИС», здатна перевантажувати до 400 тис. TEU на рік. У квітні стартувало будівництво нового терміналу потужністю у 600 тис. TEU на Карантинному молу в Одеському порту. Навесні також почалося спорудження унікального терміналу в Іллічівському рибному порту, якому до снаги річне перевалювання 500 тис. TEU. Звідси і підвищений інтерес інвесторів до українського портового господарства.
Єдине, чого не вистачає подібному епікризу для сталого оптимізму – виходу на європейські законодавчі стандарти. Вже понад половину контейнерів у країні переробляють приватні підприємства, які становлять конкуренцію державним, а цей факт усе ніяк не одержує правової підтримки. Закон про порти за 11 років спроб його затвердження став притчею во язицех. Чимало проблем породжує ретроградний підхід митників та інших контролюючих органів до перевантажувальних процесів. Зараз морська галузь України стоїть на порозі реформ. Залишилося лише зробити крок у напрямі європейської практики.
Владислав КІТІК,«Одеські вісті»
