За оцінками фахівців, більшість сільських доріг у Білгород-Дністровському районі, вважаються найбільш зруйнованими. Понад десять років місцеве населення наполегливе звертається до влади із запитанням, коли ж, нарешті, їх відремонтують?
У цьому, одному з найбільших в області, районі довжина доріг комунальної власності становить 704 км, решти – районних територіальних та магістральних – 415 км.
Вперше за роки незалежності кошти в Держбюджеті на будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт сільських (комунальних) доріг були передбачені у 2006 році. «Фінансовий дебют» пристосували тоді до оголошеного «Року села». З того часу гроші на такі капремонти стали виділяти щорічно. Але рука дорожнього робітника до переважної більшості розбитих районних транспортних артерій так і не торкнулася.
Такою «пасербицею», наприклад, виявилася автодорога Т-16-10 Одеса – Монаші. Точніше, її нещаслива ділянка, що пролягає чорноморським узбережжям Білгород-Дністровського району через села Приморське, Курортне й Миколаївку. На початку квітня у складі журналістської групи цією дорогою довелося пробиратися і авторові матеріалу. Вибої дорожнього полотна, включаючи і центральні сільські вулиці, зустрічаються постійно. Причому деякі досягають глибини 60 – 70 сантиметрів. То от чому досвідчені автомобілісти віддають перевагу ґрунтівці, що пролягає паралельно!
Про естремальний шлях попереджають дорожні знаки. Але, попереджаючи водіїв про вибоїсту дорогу, вони не несуть справжньої інформації про те, що очікує в дорозі на автотуриста, скажімо, з Росії, Білорусі або Молдови, який приїхав відпочити біля Чорного моря.
Мабуть, замість дорожнього знака краще встановити напис, як у стародавніх билинах: прямо підеш – і коня, і життя втратиш. Адже жителі довколишніх сіл давно вже між собою називають цю ділянку «дорогою смерті».
Таке різке висловлювання не голослівне. За інформацією Білгород-Дністровського ДАІ, за період з початку січня 2008 року по третю декаду квітня 2011 року на ділянці дороги Т-16-10 Одеса – Монаші – Приморське – Жовтий Яр – Татарбунари зареєстровано 49 транспортних пригод, у яких загинуло 6 чоловік, і 41 пасажир одержав тілесні ушкодження. Чи не занадто гнітюча статистика для тихої приморської сільської дороги?
– На превеликий жаль, слід визнати, що ця дорога не ремонтувалася вже п’ятнадцять років – підтверджує начальник Білгород-Дністровського райавтодору Іван Іванович Георгієв, – і аргумент відсутності грошей на її ремонт навряд чи може служити виправданням смертних випадків.
Десять років автопідприємство ТОВ «Білтранс» здійснює пасажирські перевезення до сіл Приморського, Курортного, Миколаївки.
– Дорогою це взагалі називати не можна, – говорить директор «Білтранса» Олександр Якович Крючок, – але, на відміну від іншого транспорту, наші переповнені «еталони» не можуть змінювати затверджений маршрут. У підсумку щотижня доводиться робити ремонт ходової частини, не кажучи про заміну гуми, яка постійно «горить» на цілковитому бездоріжжі. Водії відмовляються працювати на цьому напрямку, і їх можна зрозуміти. Причому слід залишатися реалістами. Не виключено, що ситуація з дорожнім покриттям може загостритися настільки, що автопідприємство припинить перевезення пасажирів до Миколаївки.
Не перший рік із приводу невідкладного відновлення дороги в усі дзвони б’є Микола Іванович Стойков – Миколаївський сільський голова попереднього скликання, нині депутат Білгород-Дністровської райради. Він живе з родиною в Миколаївці, і «дорогою смерті» часом користується двічі на день. Кілька ДТП на цій самій дорозі, від яких завмирає серце, Миколі Стойкову довелось бачити на власні очі.
– Якщо дорогу від Шабівського залізничного переїзду до повороту на Сергіївку перед курортним сезоном ремонтують хоч зрідка, – розповідає він, – то на іншій частині не провадиться навіть ямковий ремонт. Але ж тут живуть люди. І їх близько 16 тисяч. Тільки на території Білгород-Дністровського району це жителі сіл Приморського, Чабанки, Косівки, Попаздри, Вільного, Курортного і Миколаївки, до меж якої увійшли села Мала і Велика Балабанівка. Далі «дорогою смерті» розташовані села Татарбунарського району, жителі яких з метою економії часу і пального теж намагаються пробиратися із глибинки ґрунтівкою. А вона, самі розумієте, придатна до використання не в будь-який сезон року. Тоді вгрузлі автомобілі доводиться витягати за допомогою трактора.
Сьогодні Микола Іванович Стойков поєднав зусилля із братом Іваном, також депутатом-мажоритарником Білгород-Дністровської райради за 18-м округом, до якого входять села Приморської сільради. Разом вони готові обстоювати інтереси своїх виборців.
Нещодавно з ініціативи Стойкових у Миколаївській сільраді зібрався актив довколишніх сільських громад і підприємців Білгород-Дністровського і Татарбунарського районів. Там відбулася зустріч із головою Білгород-Дністровської РДА Василем Павловичем Чорнолуцьким, у якій взяли участь представники облавтодору і дорожнього райуправління.
Присутні активісти чітко розуміли, сьогодні йдеться не лише про дорогу, необхідну для людей, які тут живуть, і бізнесменів, що працюють на узбережжі. Гостро питання поставлено про стратегічні напрями, без відновлення яких подальший рекреаційний розвиток, отже, і економічне наповнення району просто неможливе. Адже зона морського узбережжя в районі сіл Приморського, Курортного, Косівки, Миколаївки є однією з найбільш привабливих у рекреаційному розумінні. Тут розташовані санаторії, лікувальна слава яких гриміла у минулі часи не тільки по всьому Радянському Союзу. Але зараз колись потужні центри оздоровлення занедбані. Їхню долю можуть повторити і новозбудовані на узбережжі невеликі бази відпочинку.
Формула успіху для інвестиційних вкладень у лікувально-оздоровчу сферу морського узбережжя багато в чому залежить від розвитку транспортної мережі. У комбінації зі сприятливими кліматичними умовами це найпереконливіші передумови для інвестора.
Питання, які обговорювалися в Миколаївці, перевелися до обіцянки районної влади виділити фінанси для поточного ямкового ремонту дороги. Можливо, такі напівзаходи тимчасово порятують становище. Хоча, по суті, через технічний стан дорогу давно слід закривати для руху. І ставити питання руба: дороги не існує. Будувати її слід майже заново.
