Село Шершенці, що розкинулося на схилах горбів серед мальовничої місцевості, називають на Кодимщині маленькою Швейцарією. Свого часу тут працювало одинадцять борошномельних млинів, шаповальня, займалися випалюванням вапна (і досі в селі збереглися залишки колишніх вапнярок) і, звичайно ж, розвивалось землеробство. Тут діяв один із кращих у районі колгоспів, який мав і відповідну назву - «Маяк». Його тривалий час очолював досвідчений керівник Степан Пилипович Бурячківський. Тож і працювалось у тандемі з таким асом сільського виробниц­тва, як Степан Пилипович, сільському голові Володимиру Костянтиновичу Олею, як і його послідовникам, не те, щоб легко, а плідно, результативно.

Коли у 90-х роках соціально-економічна ситуація у Шершенцях, як і по всій Україні, кардинально змінилась, село почало занепадати. Нелегка ситуація тут і зараз, у кризовий період. Та Олександр Мефодієвич Продан та його команда не пасують перед труднощами. Олександр Мефодійович щиро вдячний односельцям за виявлену довіру очолити сільську громаду вдруге.

Тож до громадських слухань, які тут відбулися у березні, голова був морально готовий, хоча знав, що у односельців буде чимало запитань до влади та до керівників місцевих сільгосптовариств. Звітувати перед громадою Олександру Мефодійовичу було не соромно. Адже завдяки співпраці з депутатами виконано майже всі пункти програми першої каденції. І хоча це було непросто, бо сільський бюджет мізерний, все ж вдалося вирішити вагомі питання соціального значення. Наріжним каменем для всього депутатського корпусу, виконкому сільської ради, активістів села стало налагодження функціонування дитячого садка. Керувалися тим фактом, що за дітьми – майбутнє села. Тепер з’явилася необхідність відкрити ще одну групу у дитсадку. Бо дитячий заклад може прийняти тільки 25 діток, а їх у селі налічується значно більше. Над цим і працює нині голова й сподівається, що у фінвідділі райдержадміністрації затвердять штатний розпис, за яким додасться ще півтори ставки. Фінансування буде з сільського бюджету, наповнення якого у минулому році склало майже 150 відсотків. Базується він, в основному, на трьох аспектах: орендна плата за землю, ринковий збір та підприємницька діяльність.

Це дало змогу успішно провести ремонт об’єктів соціальної сфери: Будинку культури, сільської лікарняної амбулаторії, автомобіля невідкладної допомоги, опалення сільської ради, поштового відділення, сільської бібліотеки, відновлено роботу зубопротезного кабінету.

Важливою ділянкою турботи сільського голови є безвідмовне функціонування системи централізованого водопостачання. Проблему ремонту водогону вдалося здійснити через програму «ТАСІС», залучивши кошти Євросоюзу, місцевої громади та обласного бюджету в сумі 150 тис. грн. Друга черга водогону теж ремонтуватиметься за кошти обласного бюджету (200 тисяч гривень) в межах програми «Питна вода».

Серед поточних робіт на особливу увагу заслуговують сільські дороги, з причини гористої місцевості вони потребують частого ремонту. Особливо це стосується вулиць Леніна та Пушкіна. На прокладення тут асфальту заплановано 600 тис. грн в обласному бюджеті.

Сьогодні у селі розпочато ремонт пам’ятників полеглим воїнам у роки Великої Вітчизняної війни та односельцям, облаштування торговиці у центрі села. На жаль, як зазначив О.М. Продан, фінансування лікарняної амбулаторії передано до районної лікарні. Це, на його думку, не сприятиме покращенню медичного обслуговування населення. Адже у минулому році сільська рада забезпечила ремонт цього закладу, профінансувала санацію дітей, медикаментозне забезпечення. Як буде тепер, не відомо нікому.

Громадські слухання засвідчили, що, незважаючи на значний обсяг роботи, який у Шершенцях вже виконано, невирішених питань залишається чимало. І голова, і депутати, і громадськість села порушували досить вагомі соціальні теми, такі як працевлаштування, землекористування, використання та розподіл майна громади тощо. Актуальним впродовж чотирьох років залишається питання облаштування та налагодження діяльності місцевого прикордонного пункту пропуску з Молдовою у щоденному режимі як для окремих громадян, так і для транспорту. На час публікації цього матеріалу Олександр Продан мав розмову з першим заступником голови Одеської обласної ради Миколою Андрійовичем Тіндюком, і є впевненість, що виділені обласним бюджетом свого часу 100 тисяч гривень з цією метою сільрада незабаром отримає.

Як і в більшості сучасних сіл, у Шершенцях є проблема створення нових робочих місць. Її планується розв’язати спільно з Станіславом Івановичем Довганюком (директором товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк») і Воло­димиром Миколайовичем Баркарем (директором сільгосптовариства «Терра»).

– Сьогодні нелегко бути сіль­­­ським головою, – висловлює свою точку зору Степан Пи­липович Бурячківський після сільської сходки, – надто великий обсяг роботи у голови.

Сам же Олександр Мефо­дійович не нарікає. До посади сільського голови він досить плідно працював на різних керівних ділянках дорож­ньої служби. Очолював навіть сільський Будинок культури, дуже змінивши профіль занять. Проте, отримавши у 2006 році свій перший мандат довіри від територіальної громади, він разом з тим усвідомив тягар відповідальності, що на свої плечі.

Під час журналістського від­рядження до Шершенців я спілкувалася з людьми, які в основному говорили про свого голову як про відповідального і старанного, людяного і життєлюбного, як про лідера громади, котрий людські біди пропускає через свою душу.