У листопаді нинішнього року виповнюється п’ятнадцятиріччя від дня ухвалення Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Саме цим законом держава зобов’язалася повернути трудові заощадження та здійснити компенсаційні виплати.
Проте, на превеликий жаль, закон цей не виконано, і говорити про якусь перспективу його виконання сьогодні дуже важко навіть державним мужам, які стоять при кермі країни. Відкриваючи 13 квітня парламентські слухання на тему: «Про державну політику щодо вирішення проблеми повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян», перший заступник голови Верховної Ради України Адам Мартинюк зазначив, що 11,8 мільйона громадян України чекають, що їм держава, яка взяла на себе такі гарантії, поверне трудові заощадження.
Це переважно люди старшого віку, для яких ці кошти надзвичайно істотні. Але за 15 років із 130 мільярдів гривень державних зобов’язань, за даними Кабінету Міністрів, повернуто близько 10 мільярдів гривень. На сьогодні залишається повернути ще 121 мільярд гривень. Якщо врахувати, що показник доходів державного бюджету на 2011 рік складає 281 мільярд гривень, то половину бюджету потрібно було б витратити тільки на повернення заощаджень.
Північні райони Одеської області, до яких належать Котовський, Балтський і Кодимський, налічує майже 100 тисяч вкладників, які ніяк не можуть дочекатись власних заощаджень. Наприклад, у Кодимському районі чекають виплати з компенсаційних рахунків на поховання понад 600 чоловік, а майже 26 тисяч чоловік – це ті, що мають заощадження, та не можуть ними скористатись.
– Свого часу відкладали гроші, щоб у майбутньому використати їх на задоволення потреб сім’ї. Хто ж знав, що так несправедливо з нами обійдеться держава? – розмірковує 73-річна Олена Колісник. – А праця наша була нелегкою. Здається мені, що цих грошей нам уже не бачити, як своїх вух без люстерка. Свого часу мої батьки не отримали по 1000 гривень, бо в ощадбанках творилося стовпотворіння, ночували на сходах. В якій правовій демократичній державі (як ми наївно себе вважаємо) так над людьми знущаються? Вибачте за емоції. Нехай держава віддасть гроші, які їй не належать.
Світлана Біла втратила свою маму Євгенію Семенівну Горячеву, коли тій виповнилося 86 років. Євгенія Семенівна була ветераном Великої Вітчизняної війни і праці, тривалий час плідно очолювала Кодимську міську раду, мала численні нагороди за вагомі заслуги перед державою. Проте жодні заслуги не вплинули на виплату заощаджень.
– Мама великих грошей не мала, але і ті 4 тисячі рублів, які були нею заощадженні, знадобились би їй на харчування чи на ліки. Проте вона так і не дочекалася тих коштів. Правда, після її смерті нам виплатили 50 рублів. Слава богу, мій вік вже перетнув 60-річну межу. Ми з чоловіком виховали двох синів, подбали про їхню освіту, маємо онуків і хотіли б використати грошові вклади за життя. Адже воно сьогодні складне. А гроші сьогодні відчиняють усі двері. Куди не кинь, скрізь потрібно платити. І за ту ж освіту, і за медичне обслуговування, які за Конституцією безкоштовні, а насправді – дуже дорогі. А пенсії – мізерні. Як ви вважаєте, це нормально, коли людина мала власні заощадження і не змогла ними скористатися за життя?
Лариса Рязанцева свою маму поховала нещодавно. Той, кому довелось пережити втрату близької людини, знають, які це невимовні моральні і великі матеріальні затрати. Але мова не про це. Її мама не отримала жодної копійки з тих коштів, які відкладала для себе, для дітей, для онуків. І тепер, коли мами не стало, Лариса Миколаївна, знаючи, що має право отримати 500 гривень з її заощаджень на поховання, звернулась до філії управління Балтського ощадбанку в м. Кодимі. Там їй відповіли: «Збирайте документи, поставимо вас в чергу. Але такі виплати вже більше року не здійснювалися». З такою ж ситуацією зіткнувся і Іван Ілліч Снітковський з Кодими.
За словами начальника управління Державного ощадного банку України в м. Котовську Володимира Ілліча Лисака, Ощадбанк здійснює реєстр вкладників СРСР. Кошти надходили персоніфіковано. Але з 2008 року не надійшло жодної копійки ні на виплату заощаджень на поховання, ні на виплату 1000 гривень. В разі надходження коштів виплати здійснюватимуться в порядку черговості внесення даних у реєстр.
Щодо замороженої виплати компенсації (1000 гривень), обіцяної урядом Юлії Тимошенко, то про них взагалі поки що і на державному рівні мова не ведеться.
Як то кажуть у народі, вкладники пролітають, як фанера над Парижем. Віддали гроші руками, а ходимо за ними ногами.
А поки держава шукає гроші, 11,8 мільйона громадян України чекають. Поки що…
