27 серпня на межі між селами Нагірне й Орлівка в Ренійському районі невідомі особи розпочали земляні роботи: прокопавши в полі траншею довжиною понад 150 метрів, вони оголили 800міліметрову трубу – водопровід зрошувальної системи. Про це увечері того ж дня повідомив до міліції сільський голова Орлівки Іван Васильович Кіронакі. На місце, де важка техніка поварварськи перерила ріллю, прибула міліція. Проте…
Проте наступного дня, точніше з настанням сутінків, роботи продовжилися: шматок труби вирізали автогеном, краном підняли на поверхню, приготувавши до навантаження на «КамАЗ». І якби на поле на свій страх і ризик знову не прибув невгамовний сільський голова, «металошукачі» цілком могли завантажити машину й відправити її за призначенням. Скоріш за все, до якогонебудь пункту приймання металобрухту.
– Ще трохи, і на полі могла початися бійка, – запевняє Іван Васильович, – бо я туди вирушив не сам – із сильними хлопцямиспортсменами з нашого села. Господар іномарки, очевидно, замовник, спробував зникнути, але я перегородив дорогу. Він мене ледве не збив машиною – добре, що я застрибнув на капот. Ми із хлопцями чекали години зо дві, поки не прибула міліція. У цій ситуації я, законослухняний громадянин, почувався абсолютно не захищеним. Нічний інцидент у полі, якби ми дали волю своєму гніву, міг закінчитися дуже погано.
…У Ренійському, як і в багатьох інших районах півдня Одещини, в радянський час були побудовані потужні зрошувальні системи, завдяки яким місцеві колгоспи та радгоспи навіть у посушливі роки вирощували гарантовано високі врожаї. Останнім часом поливом користуються одиниці, проте насосні станції, які перебувають у віданні управлінь зрошувальних систем, утримуються в робочому стані.
Так, недалеко від села Нагірного насосна станція, що перебуває у віданні Болградського управління зрошувальних систем, забирає воду з озера Кагул і по каналу подає її на насосні станції «Орлівка» та «Нагірне». Вони, своєю чергою, качають воду на п’ять сіл Ренійського району.
– Орлівська станція востаннє подавала воду на село Новосільське торік, – розповідає нам черговий машиніст Віктор Петров. – У цьому сезоні ми не працювали, але я можу, якщо надійде команда, запустити насоси за дві секунди. У нас чудове чеське устаткування, таких станцій немає у всій окрузі. Якщо демонтують труби зрошувальних систем, то кому буде потрібна ця станція? Її теж поріжуть на металобрухт. Які раніше врожаї вирощували в Нагірному, коли працювало зрошування! А зараз? Трохи ще працює сусідня насосна, але поливаються лічені поля.
…Коли ми з Іваном Васильовичем Кіронакі прибули на місце пригоди, відтинок чудової за якістю труби лежав у полі. Добротна гідроізоляція зберегла сталь у відмінному стані. Ця труба могла б лежати в землі та служити ще із 30 – 40 років. Неподалік, у лісопосадці, ми побачили «КамАЗ» із номерним знаком ВН 9823 СА. Його навіть не спробували відігнати – треба ж усетаки урвати шматок труби! Судячи зі шматків гідроізоляції в кузові, ця машина останнім часом возила труби, витягнуті із землі. А поруч із насосною станцією стояв екскаватор з номерним знаком 05200 ОК, на борті якого значився напис «Будівельна компанія «Дорсервіс».
Очевидно, працівникам міліції не складе особливої праці виявити власника цієї техніки та з’ясувати, хто роззявив роток на чужий шматок.
– Ми зафіксували спробу розкрадання майна, – сказав виконувач обов’язків начальника міліції Артур Гладкий. – Але от проблема – складно встановити власника цього майна. Ми вже два дні намагаємося з’ясувати, на чиєму балансі перебувають труби – сільгоспкооперативу чи сільради? Але ж саме власник повинен опікуватися охороною свого майна. У селах уже забули, що таке об’їзд полів… Проте, ми виявили коло осіб, задіяних у демонтажі труб. Можу повідомити, що й замовник, і виконавці – жителі сусіднього району. А якщо говорити за великим рахунком, то «металошукачі» орудуватимуть доти, доки не будуть внесені зміни до Закону України про металобрухт.
Так, руйнування працездатної зрошувальної системи під Орлівкою – лише один епізод у цілій серії подібних. Скільки труб викопано в сусідніх районах! Скільки праведних промов звучало з усіх трибун – а демонтаж усе одно тривав. Людям залишалося тільки губитися в здогадах – хто ж «кришує» цей «бізнес»?
Бомба вповільненої дії під зрошувальні системи, на наш погляд, була закладена тоді, коли їх розділили: у насосних станцій один господар, у трубопроводів – інший. А найчастіше взагалі не зрозуміло хто. Хоча зовсім очевидно, що це – одна неподільна «серцевосудинна система».
Сказано – «розділяй і пануй». От і набиваються особисті кишені за громадський рахунок.
– Я вважаю, що це – результат безкарності, – говорить заступник голови Ренійської райдержадміністрації Іван Стадников. – Років із півтора тому в нашому районі, недалеко від Рені, почали викопувати труби зрошувальних систем, і ми всі добре знаємо, хто це робив. І що ж? Ці «металошукачі» й сьогодні ходять по місту, посміхаються…
