ЛуїЖан Люм’єр
(1864 – 1948)
Стороння людина
1926 року діячі кінематографії зібралися в Парижі на всесвітній конгрес. Чимало було виголошено промов про значення кіно та шляхи розвитку цього великого винаходу братів Люм’єр.
Увагу організаторів конгресу привернув бідно зодягнений старий, що мовчки сидів у куточку зали.
– Що вам тут треба? – суворо запитали його. – І яке ви маєте відношення до конгресу?
Незнайомець, знітившись, підвівся й відповів:
– Бачите, я Люм’єр.
Великого винахідника у підготовчій метушні забули запросити на конгрес.
ЕТельЛіліан Войнич
(1864 – 1960)
Як вони подружили
В юності ЕтельЛіліан захоплювалась слов’янськими мовами, перекладала на англійську Лермонтова, Пушкіна, Шевченка, взялася за переклад Міцкевича і, щоб вдосконалити польську мову, приїхала у Варшаву.
Якось у неділю, йдучи вулицями Варшави, вона помітила, що люди кудись поспішають.
– Партію кайданників на Сибір ведуть! – кинула якась жінка.
Арештантів уже вивели з тюрми… В натовпі дівчина помітила високого юнака в окулярах. Темні вусики, негуста борідка… Юний арештант теж дивився на неї. Так вони і простояли один проти одного, поки колона вирушила в далеку дорогу.
Сталося так, що сім’я народовольця, з якою Ліліан дружила в Петербурзі, була заслана в Сибір і там познайомилась з молодим вигнанцем – поляком М. Войничем. Він готувався до втечі. Петербуржці знали, що Ліліан уже повернулась на батьківщину, і дали втікачеві листа до неї, прохаючи на перших порах допомогти йому влаштуватися у чужому місті. Втікач дістався до Лондона. Ліліан… впізнала в ньому бородатого юнака в тюремному халаті. Вражені, дивились вони одне на одного. З цієї зустрічі почалася їхня дружба. Потім Ліліан Буль стала Ліліан Войнич. Дружиною народовольця.
