Однооке правосуддя

Чи допустимо Феміді помилятися настільки, щоб злочинні дії виявилися узаконеними? Звичайно ж, ні! Але в серпні протиправний інцидент відбувся на базі відпочинку «Автотранспортник», що в самому центрі курортної Затоки. У полуденну спеку тут з’явилися люди в уніформі. Вони пред’явили документи приватної охоронної фірми «Патріот» і судову постанову «про передання земельної ділянки на зберігання», потім зачистили від «сторонніх» територію в лічені хвилини.

Сторонніми виявилися працівники бази відпочинку вкупі з її комендантом. В останнього забрали всі наявні документи щодо проведення господарської діяльності, книгу реєстрації відпочивальників, копії договорів, інші папери. З’ясувалося, охоронну фірму найняла колишня робітниця автопідприємства, колектив якого користувався даною базою для оздоровлення та відпочинку з початку 1960­х років.

Як могло статися, що рекреаційну ділянку працівників колишнього ВАТ «АТП­15173» (нині ТОВ «Авторемсервіс», яке з 2006 року за рішенням Затоківської селищної ради офіційно орендує та оплачує землю під «Автотранспортником») по суду передали на зберігання приватній особі? Юристи називають дану ситуацію безпрецедентною та натякають на судову помилку, яка призвела до рейдерського захоплення чужого майна.

Не перший рік триває судовий позов між колишнім охоронцем автопідприємства Валентиною Граждан, ТОВ «Авторемсервіс» та Затоківською селищною радою, яка ухвалила в серпні 2005 року рішення щодо передання в довгострокову оренду земельної ділянки 0,215 га під базу відпочинку. В. Граждан вважає, що частина даної території належить їй у спадщину. І головним аргументом висуває більш ніж півстолітню обставину виділення її матері 0,085 соток для будівництва будинку в цьому самому місці.

Справді, після переселення у 1957 році 21 сім’ї працівників та службовців із заболочених єриків з метою їхньої безпеки, таку ділянку згідно з архівними документами було відведено. Але за умови, що будівництво на виділеній території згідно з проектом та необхідними узгодженнями слід закінчити за три роки. Оскільки для багатодітної сім’ї це виявилося не під силу, їм надали інше житло. А ділянку повернули до складу земель селищної ради. Однак Граждан продовжує наполягати на 0,085 сотках, як спадщині після смерті матері. Втім, суд уже кілька разів відмовляв їй у розгляді цього позову.

Але раптом, у жовтні 2011 року, одним із суддів Білгород­Дніст­ровського міськрайсуду був винесений вердикт, який згодом вразив відповідачів як грім серед ясного неба. У підсумку договір оренди земельної ділянки був визнаний недійсним, а земельна ділянка «Автотранспортника» передавалася на зберігання Валентині Граждан. Але сторона, що виграла, не ввела негайно «війська» на територію. Причини очевидні. По­перше, кому глибокою осінню потрібна база відпочинку без відпочивальників та прибутку? По­друге, суддя у день ухвалення рішення припустився помилки в резолютивній частині рішення. Очевидно, через поспіх, адже в цьому суді він працював буквально останні години перед переведенням до Одеси. Помилку в тексті вдалося виправити черговим судовим рішенням лише в липні поточного року. Після цього територію бази відпочинку, що «несе золоті яйця», і взяли «під контроль».

Серпень виявився занадто спекотним для засновників та працівників бази відпочинку. Дирекція «Авторемсервісу» відправила низку листів до місцевих та обласних правоохоронних органів, Генпрокуратури, СБУ тощо. Одним з останніх заходів, вжитих потерпілими, стало звертання по допомогу до депутата облради Анатолія Дорошенка.

– На превеликий жаль, – розповів на депутатському прийомі представник та довірена особа ТОВ «Авторемсервіс» Олексій Панов, – двері багатьох правоохоронних структур виявилися для нас зачиненими. Складається враження, що зі стороною, яка вчинила безцеремонно, нам слід розправлятися самостійно, і чи не аналогічним чином. Мені натякнули, що за цією справою можуть стояти інші люди. Справді, звідки в колишньої рядової робітниці бази відпочинку, нині пенсіонерки, кошти для оплати одеської охоронної служби та адвокатського супроводу справи? Проте, за право мати частину земельної території, нібито їй приналежної, вона судиться вже кілька років! Навіть незважаючи на нове судове рішення, ухвалене Білгород­Дністровським міськрайонним судом у середині серпня 2012 року, що скасовує сваволю рейдерського захоплення, нічого не змінилося! Ми не можемо потрапити на територію бази. Наше підприємство зазнало збитків у вигляді вгаяної вигоди, адже гроші з відпочивальників привласнювалися!

Ось як прокоментувала ситуацію одна з адвокатських компаній, яка ознайомилася із цією справою:

– ТОВ «Авторемсервіс» користується цією земельною ділянкою десятки років. У підприємства є посвідчення про право власності на тутешні споруди, договір оренди. Воно – сумлінний платник податків. Парадоксально, що при цьому судовим рішенням ділянку «Автотранспортника» передали на зберігання простій цивільній особі! При переданні не було виконавчої служби. Не було складено акту приймання­передання майна, що перебуває на земельній ділянці. Незважаючи на обставину, що на земельну ділянку був накладений

арешт, на базі відпочинку протягом серпня жили відпочивальники. Причому рішення забороняло в разі арешту експлуатацію та обслуговування «Автотранспортника». Виходить, судове рішення відкрило дорогу злочинним діям?

У листі Генеральному прокуророві України засновники бази відпочинку просять провести термінову перевірку за фактами і дати тому, що сталося, належну оцінку. І закликають вирішити питання щодо звільнення з посади колишнього судді Білгород­Дністровського міськрайонного суду Д., нині – судді одного з районних судів Одеси за порушення, допущені під час здійснення ним правосуддя.

Выпуск: 

Схожі статті