Останнім часом хвиля жорстокості і насильства захльоснула наше життя. Ми, схоже, починаємо звикати до страшних фактів убивств людей і тварин, катувань, страт, масових побоїщ, які спостерігаємо на екранах телевізорів.
Серед різних проявів садизму у нашому суспільстві з'явилося і таке явище, як жорстокість до людей похилого віку. Воно має на увазі кілька проявів, зокрема й знущання з боку членів сім’ї, родичів, або тих, хто доглядає за ними…
У грудні минулого року в одній з квартир будинку, розташованого у центрі Одеси, співробітники міліції виявили труп літньої жінки. Правоохоронці приїхали за дзвінком сусідів, які помітили, що у неї три дні навстіж відчинене вікно, у той час, коли на вулиці була мінусова температура. Жінка жила зі своїм п'ятдесятилітнім сином. З їхньої квартири постійно лунали крики, стогони. Звертання до правоохоронних органів ні до чого не призводили: після того, як приїжджав наряд міліції, мати ставала на захист сина.
«Він же вас коли-небудь уб'є», – співчутливо зітхали сусіди, зустрівши її на вулиці…
«Нічого не можемо зробити. Вона не хоче писати заяву на сина. Буде труп – викликайте», – відповідали в райвідділі міліції на прохання жителів будинку, які не могли байдуже спостерігати, як садист повільно і холоднокровно вбиває свою матір...
Жінка лежала на підлозі у своїй кімнаті…
Судмедексперт визначив, що смерть настала кілька днів тому…
Тіло її було у синцях і саднах, а також таким виснаженим, що навіть був відсутній характерний трупний запах, який зазвичай виникає за такий тривалий час.
На запитання, чому не повідомив про смерть матері, син відповів: «Немає грошей на похорон»…
За словами сусідів, напередодні увечері сусід заходив позичити хліба. Коли його запитали, як почувається мама (тому що вони не бачили її вже днів зо два, і не чули криків, що стали звичними), він відповів: «Нормально».
Як з'ясувалося, жінка похилого віку зазнавала не тільки постійних побоїв, але й жила надголодь, тому що синок відбирав у неї всю пенсію і витрачав її винятково на власні потреби.
Таких фактів, на жаль, можна навести сотні. На сторінках нашої газети ми писали і про те, як тридцятирічний ледар і наркоман зі своєю подружкою знущається зі своїх 60-літніх батьків, відбираючи у них гроші у день одержання пенсій. До побиття начебто поки що не доходило, але коли син і його співмешканка вдома, батьки бояться виходити зі своєї кімнати… Дільничний, до якого звертався кореспондент газети, пояснив, що зробити нічого не може, тому що батьки не хочуть писати заяву на сина в міліцію. А без їхньої заяви немає підстав застосувати до нього які-небудь заходи впливу.
Ще про один випадок, коли кореспондент «ОВ» став свідком і учасником подій, що сталися по вулиці Богдана Хмельницького в Одесі, також розповідала наша газета. Тоді власник кіоска, розташованого на тролейбусній зупинці, на очах байдужих громадян, які очікували громадський транспорт, виштовхував з лави стареньку і ногами розкидав пакети з їжею, що належали бабусі, яка кілька днів ночувала на цій лаві. Довелося викликати міліцію, і згодом з’ясувалося, що жінку похилого віку вже понад місяць розшукують її родичі, а вона пішла з дому і загубилася.
Як подолати жорстокість?
Останнім часом багато говорять і пишуть про захист прав дитини. Існує чимало державних і громадських організацій, які займаються захистом дітей. Можливо, назріла необхідність зайнятися і захистом прав старих людей? Для цього внести конкретні зміни до цивільного і кримінального законодавства, у якому посилити санкції щодо тих, хто виявляє будь-яку жорстокість до людей похилого віку? Можливо, потрібна якась державна служба, яка стояла б на захисті прав людей похилого віку. Однією із заслуг нині існуючої служби у справах дітей є ліквідація такого явища, як дитяча безпритульність. Але ж старі – вони теж уже як діти…
