Є чимало шкіл різних бойових мистецтв, і що собою являє кожна з них, більшості з нас відомо мало. Про історію розвитку і особливості деяких з них наш кореспондент поговорив із президентом Федерації джундокан України Валерієм Кусієм.
– Коли і де зародилися бойові мистецтва?
– Від появи людини на планеті. Геть безглуздо говорити, що це прерогатива якоїсь однієї країни. Наприклад, греки ще в VII столітті до нашої ери створили панкратіон – синтез кулачного бою та боротьби. В 648 році він був представлений на Олімпійських іграх. До речі, цей вид бойового мистецтва входив у систему навчання грецьких солдатів, зокрема спартанських гоплітів і у фалангах Олександра Македонського. Потім його перейняли римляни. В Індії зародився ефективний вид бойових мистецтв, відомий за назвою каларі-паят, його ще називають магічним мистецтвом меча й чарівництва. Саме індійські воїни, що володіли каларі-паятом, змогли дати відсіч військам Олександра Македонського. У В'єтнамі це в’єтво-дао, у Кореї – тхеквондо, у Таїланді – муей-тай, у Китаї – кунгфу, в Англії – бокс тощо.
– А в Японії – карате?
– Карате прийшло у спорт з Окінави, а туди – з Китаю ще у XII столітті, у вигляді традиційного кунг-фу. Після того як Окінава офіційно стала японською префектурою, нові закони зняли покривало таємничості й система освіти епохи Мейдзі (1868-1912) прийняла карате та кобудо як частину програми фізичного виховання. До речі, корінними японськими бойовими мистецтвами є боротьба сумо, к’юдо (школа стрільби з лука), але ніяк не карате.
– Що собою являє ваша школа – годзю-рю карате?
– В 1933 році разом із дзюдо вона була включена в Японії до списку обов'язкових дисциплін, що вивчалися військовиками та поліціянтами. В неї були закладені прийоми, дуже схожі на застосовувані у дзюдо, джиу-джитсу, айкідо, боксі, кобудо. А у США та деяких інших країнах досі інструктори годзю-рю є технічними радниками поліцейських академій.
– Розкажіть про свій досвід навчання силових структур.
– За 30 років практики в бойових мистецтвах мені випадало викладати й консультувати у підрозділах міліції особливого призначення. Завдання, які ставляться перед силовими структурами, як ви розумієте, специфічні. Тому в основу курсу входило традиційне окінавське бойове мистецтво – робота з холодною зброєю кобудо та система тайхо-джитсу, тобто система поліцейського арешту. Коротенько, що це значить: якщо, наприклад, вам загрожують ножем або пістолетом, передусім вам слід контролювати себе, щоб за найменшу мить зреагувати та знешкодити супротивника. Повторюю, не покалічити, а знешкодити. Це і є основним у мистецтві бою тайхо-джитсу. На чолі тут ставиться не так багатющий арсенал прийомів, як завчені до рівня м'язової пам'яті три-чотири прийоми. Підкреслюю, що найважливішим принципом є самоконтроль, необхідність завжди бачити перед собою обличчя нападника й ніколи не дозволяти собі опинитися спиною до нього. Особливо це важливо, якщо супротивників кілька.
– Що Ви можете сказати про рівень вишколу силових структур в часи Радянського Союзу і сьогодні?
– В часи Радянського Союзу силові структури й армія були дуже добре навчені. В ті часи у населення був величезний ентузіазм і добре патріотичне виховання. А спорт і фізкультура були на першому місці. Люди виказували готовність іти воювати практично до будь-якої гарячої точки. Прикладом до моїх слів може послугувати Афганістан. Добре пам'ятаю, як я й мої колеги за службою писали рапорти командуванню, щоб нас направили до цієї країни. І якби в той час удалося створити професійну армію – сильнішої за неї у світі б не існувало. Яскравим прикладом до того сьогодні може слугувати французький Іноземний легіон, у якому більшу частину солдатів становлять вихідці зі Східної Європи. Важливо також підкреслити, що на сьогодні у дзюдо, боксі, карате, панкратіоні, фрі-файті, джиу-джитсу, бойовому самбо, рукопашному бої, змішаних видах провідні позиції та панівне становище посідають збірні країн СНД. Гадаю, що про досягнення таких бійців, як Олександр Карелін, Костя Цзю, Віталій та Володимир Клички, Федір та Олександр Ємельяненки, Олег Тахтаров, Ігор Вовчанчин і багатьох інших, усі чули.
Сьогодні в основі навчання силових структур – рукопашний бій, панкратіон, карате, бойове самбо. Ці види спорту посідали й посідають панівне становище. А все це вкупі дає змогу досягати хороших результатів.
