У великого російського письменника Федора Михайловича Достоєвського є слова про те, що поле битви, на якому диявол бореться проти Бога, – серця людей. Задумуємося ми над цим чи ні, така боротьба відбувається постійно. А задуматися варто, аби у щоденній суєті не збитися з дороги життя на манівець.
Хочу навести лише два приклади, щоб під цим кутом зору на них поглянули і читачі «Одеських вістей».
Минулого року до проводів силами небайдужих троїчан на сільському цвинтарі було встановлено надгробок і хрест із надписом: «Тут покоїться прах 42-х дітей, що померли з голоду в 1933 році. Імена їх знає Бог». Це вже вдруге увічнено пам’ять жертв Голодомору на даному кладовищі. Про цю подію я не подавав матеріалу до газети, розуміючи, що люди робили добру справу не заради гарного слова, а за велінням серця. Чому пишу сьогодні, про це трохи згодом. Ініціювала цей захід і надала пам’ятник із надгробком і хрест Любов Герасименко. Дізналася вона про цю подію зі слів матері, Марії Циби, 1924 року народження, яка бачила на власні очі, як в день поховання її батька привезли на двох підводах і поряд захоронили 42 дитини з Троїцької районної лікарні. Підтвердили даний факт Віктор Гергель та Микола Кустол. Їм про це розповіли їхні батьки. Останні сумніви щодо достовірності цих даних були розвіяні, коли, встановлюючи хрест, натрапили на численні дитячі кістки. Хочу назвати поіменно людей, які долучилися до цієї важливої справи. Окрім подружжя Герасименків, це Ігор Гілка, Віталій та Євген Бобошки, Сергій Токаренко, Людмила Тарарака, Сергій Трохимчук, Микола Плохотнюк, Віктор Гергель, Таїсія Кравченко, Валентина Магденко. Освятив могилу настоятель Свято-Троїцького храму отець Георгій – у присутності учнів, вчителів Троїцької школи-садка і подвижників цієї потрібної справи.
Здавалося б, справу зроблено, і слава Богу. Але ж ні. Знайшлися нелюди, в серцях яких перемогу здобув диявол. В останній тиждень листопада минулого року, коли вся Україна вшановували пам’ять жертв Голодомору, викрадено металевий хрест із захоронення. Думаю, на запитання: хто і з якою метою це вчинив? – відповідь зможе знайти міліція.
На жаль, акт вандалізму на цвинтарі в Троїцькому скоєно не вперше. Не так давно такі ж нелюди поглумилися над кількома могилами, розбивши надгробні плити.
Все ж є надія, що пам’ять жертв Голодомору буде належним чином вшановано. В цьому запевнив Троїцький сільський голова Віктор Бондаренко, пообіцявши, що до нинішніх проводів на місці поховання буде встановлено добротний дерев’яний хрест.
Друга подія, про яку я хочу розповісти, сталася на початку нинішнього року. Цього разу у нелюдів рука здійнялася на «братів наших менших». Вони вкинули двох цуценят до шкільного туалету, прирікши їх на голодну і холодну смерть. Врятувати тварин вдалося лише завдяки наполегливості працівників Троїцької ЗОШ І-ІІІ ст. Валерія Осадчого та В’ячеслава Кузьміна, які більше години боролися за життя цих милих створінь.
Як добре, коли в серцях людей перемагає добро, перемагає Бог. І як боляче, коли гору бере диявол. Звертаюся до всіх людей: не будьте байдужими, зупиніть зло. Адже нам жити в цьому світі. І яким він буде, великою мірою залежить від кожного з нас.
