У розпал літа по одному з одеських телеканалів пройшов відеосюжет, що розбудив у глядачів слушне обурення.
– У селі Світлому Комінтернівського району Одеської області зароджується рабовласницький лад, – сказала в преамбулі ведуча програми. – На полі, засіяному кукурудзою та полуницею, наймані робітники відбувають примусову повинність у нелюдських умовах… Вони не мають можливості виїхати від сучасних рабовласників, що ображають і утискають свої безправні жертви.
Сюжет, та не той
Колеги з телебачення викликали дільничника Петра Кіцнака, з яким і поїхали на поле. Автор сюжету, називаючи збирачів ягід «чотирма блукальцями» з різних районів України й Молдови, говорить, що вони не захотіли показувати облич «зі страху перед погрозами орендодавця». Далі оповідь епатує глядача зонгами типу «люди потрапили в полон до латифундиста», їх мучили, не годували, не одягали й, найголовніше, не платили за працю. Однак «хазяїн-циган», викликаний на поле, у присутності дільничника видав працівникам обіцяну суму.
Як повідомив мені по телефону Олександрівський сільський голова (до складу сільради входить Світле) Юрій Шахрай, про таку надзвичайну пригоду довідався тільки після виходу сюжету. Не було в курсі справи й керівництво району. Що ж це за пристрасті такі, про які ніхто в місцевих органах влади не чув, але про це довідалися телевізійники? Довелося за редакційним завданням поїхати на місце самому.
Зараз завершилася прокурорська перевірка цього інциденту. У її плині з’ясувалося, що там же, на полуничному полі, якийсь Кочерга, один зі збирачів урожаю, видав розписку про те, що група не має претензій ні до сільради, ні до міліції. Згідно з поясненнями «страждальців», зафіксованими у протоколі, до них не застосовувалися заходи фізичного впливу.
Ім’я людини, що зателефонувала на телеканал, відсутнє в матеріалах. Але в селі подейкують, що це прихильник політичних сил, зацікавлених у роздуванні скандалу. Поки готувалася дана стаття, до міліції надійшов іще один аналогічний дзвінок, факти за яким не підтвердилися.
Отже, полуницю продано. Орендар, розчарований ягідним бізнесом, ще в травні розірвав договір про оренду даної ділянки землі. Але в осад випали проблеми, що стоять за інцидентом. Він змусив задуматися, чому в подібних ситуаціях відповідальні органи не спрацювали на випередження?
– Як сільський голова, я зафіксував наявність договору. Тут мої повноваження й закінчуються. Усно попередив усіх про необхідність дотримуватися закону, – говорить Ю. Шахрай. – А щодо чотирьох працівників зі Світлого, то я зустрічався з ними, коли об’їжджав землі. Скарг на те, що їх мучать і морять голодом, не було. Щодва тижні там бував дільничник. Але і йому від них не надходило тривожних заяв.
Керівник громади поскаржився, що сільрада не регулює трудові процеси. Важелі контролю – у виконавчої влади. Вона може впливати на підприємців, дає дозвіл на торгівлю, відає питаннями прописки тощо. До речі, власник нещасливої земельної ділянки платив (або повинен був платити) податки. Отже, й податківці мали право контролювати ситуацію. Тобто відносини між власником паю й орендарем перебувають у віданні органів виконавчої влади. Хоча сільради до народу ближче. Чи не тому з них завжди запитують? Що б не сталося в селі.
Правий Президент України Віктор Янукович: реформа місцевого самоврядування давно назріла. І давно настав час наділити ради більшими повноваженнями.
Живучи одним днем
Юрій Шахрай навіть не перевірив паспорти у «батраків». Говорить, що не має права. Зате міліція – має!
– Повідомлень про протиправні факти до нас не надходило. Ніхто з цих чотирьох громадян не заявляв про невиплату їм зарплати. Але сьогодні стало модним шукати компромат на міліцію, – пояснював причину галасу дільничник П. Кіцнак, поки ми їхали на полуничне поле.
На відстані близько кілометра від польової дороги двоє чоловіків закидали в кузов вантажівки пакетовану солому. Цікаво, хто вони такі?
– Наявність паспорта ніяк не засвідчує, чи перебуває даний громадянин у трудових відносинах з роботодавцем, чи легальне це працевлаштування, чи дотримує орендодавець обіцяні умови оплати, – пояснив дільничник.
До речі, анонімний доброзичливець теж не звернувся до органів захисту правопорядку, а відразу подзвонив на ТБ.
Звичайно, і сільський голова, і дільничник могли б діяти активніше – все-таки влада.
А може, нагляду й не потрібно? Адже збирачі врожаю самі знайшли контакт із власником ягідних угідь. І, не дочекавшись закінчення перевірки, відразу втекли. Запитати б, на що розраховували четверо дорослих людей, що підрядилися на роботу під чесне орендарське? Адже вони, як з’ясувалося, не уклали письмової угоди. Якби «батраки» діяли за законом, обстоювати права було б простіше. Але, схоже, працівників не бентежило їхнє нелегальне становище. А ночувати в тимчасових халупках і наметах під час збирання врожаю – звичайне явище. Жоден орендар не будуватиме на два місяці класний котежд для селян. Інакше розориться, не дочекавшись урожаю.
Взагалі, не кожному землекористувачеві вдається зводити кінці з кінцями. Тому заощаджують на всьому, на чому можна й не можна. Зокрема, не оформляють офіційних трудових договорів. І якщо по правді, наймають кого доведеться, найчастіше залітних бурлаків. Бо мало хто з осілих селян погодиться працювати за копійки. А місцеві бомжі та приїжджі безробітні погоджуються на будь-які умови! Не дивно, що багато хто з них виглядають непрезентабельно, а іноді навіть вселяють підозру.
От і працівники зі Світлого мали дуже красномовний вигляд. Жінка ледве вимовляла слова, її мова переривалася в ефірі звуковою заставкою, щоб уникнути негідних висловів. Троє чоловіків, що сиділи поруч, теж були, м’яко кажучи, самі не свої.
Трудові відносини будуються стихійно не в самому тільки Світлому, а повсюди. Мовби живемо одним днем. Як тут говорити про продуктову безпеку держави, про перспективу розвитку АПК? А говорити треба, і серйозно.
