Цими днями в нашій редакції відбулася друга онлайн-прес-конференція. Цього разу – із заступником голови Одеської облдержадміністрації Валерієм Матковським, який відповів на запитання власних кореспондентів «ОВ» у районах області. Прес-конференцію вів головний редактор «Одеських вістей» Євген Блінов, технічну частину забезпечив заступник головного редактора Віталій Сочалов.
Запитання гостеві пропонували шеф-редактор Іван Нєнов і власкори: Юрій Федорчук – по Любашівському, Ананьївському, Миколаївському та Красноокнянському районах, Олег Колєв – по Ізмаїлу та Ізмаїльському району, Антоніна Бондарева – по Ренійському, Кілійському та Болградському, Любов Кузьменко – по Котовському, Кодимському та Балтському, Олена Харченко – по Фрунзівському та Великомихайлівському, Таїсія Баранова – по Арцизькому, Татарбунарському і Тарутинському, Тетяна Сторчак – по Савранському та Ширяївському, Тетяна Гурічева – по Білгород-Дністровському, Саратському та Овідіопольському районах.
Перш ніж розпочати прес-конференцію, Євген Блінов коротенько ознайомив журналістів із трудовою біографією гостя. Валерій Дмитрович закінчив політехнічний інститут. Трудився на Волзькому автомобільному заводі в місті Тольятті, потім в Одесі, де багато років працював у сфері житлово-комунального господарства, очолював управління ЖКГ. Обіймав посаду заступника міського голови, працював у районних адміністраціях Одеси. З 9 квітня минулого року – заступник голови облдержадміністрації.
Перші запитання – від власкора Олега Колєва:
– В Ізмаїлі вже кілька років як запроваджено двоставковий тариф оплати за теплозабезпечення, зокрема й багатоповерхових будинків, обладнаних теплолічильниками. Це викликало численні нарікання з боку громадськості, були створені ініціативні групи. Дане питання порушувалося на пленарних засіданнях міськради, засіданнях громадської ради. Наскільки, на Ваш погляд, законний двоставковий тариф, який передбачає як абонементну оплату протягом цілого року, так і змінну, тобто безпосередньо за надаване тепло?
– На мою думку й на думку тих людей, які займаються житлово-комунальним господарством, тут був штучно створений прецедент. Якщо немає лічильника тепла, тоді цілком зрозуміло застосування двоставкового тарифу. Що значить двоставковий тариф і для чого він був запроваджений? Для того, щоб полегшити життя населенню. Протягом п’ятьох, п’ятьох із половиною місяців, коли є тепло у квартирах, людям важко оплачувати повну вартість. Тому оплату розтягнули на весь рік.
Жителі або громада можуть через місцеві органи влади ухвалити, щоб у них був одноставковий тариф, тобто робити оплату під час опалювального сезону, а потім протягом літнього періоду не платити.
Зовсім інша ситуація, коли у нас у квартирах або в будинках стоять лічильники тепла, які лічать, скільки гігакалорій одержав той чи інший будинок. Ми домовилися з мером Ізмаїла, що до цього питання повернемося в поточному місяці. Орган місцевої влади має винести своє певне рішення, бо кількість скарг не зменшуватиметься.
Можемо підсумувати так: якщо без лічильника тепла, тоді можна застосовувати один чи інший порядок оплати, якщо є лічильник – безумовно, треба застосовувати оплату тільки в опалювальний сезон.
– Як Ви вважаєте, чи законним є запровадження в Ізмаїлі тарифу з обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопроводу? Адже власники квартири відповідають тільки за водогінні мережі, розташовані всередині квартири. Чи не є це спробою перекласти відповідальність за внутрішньобудинкові мережі на гаманці рядових ізмаїльців?
– Є межа поділу, передбачена законом. Вона на урізі будинку. Все, що йде до будинку, – обслуговує комунальне підприємство, яке надає послуги з подавання чи то холодної, чи то гарячої води, а чи водовідведення. Так само і з електрикою. Усе, що усередині будинку до вентиля у квартирі, – оплачують мешканці, а обслуговує житлове підприємство. Кожен громадянин відповідає за все, що перебуває всередині його квартири. Це його власність, і він сам утримує мережі водопроводу та ремонтує їх як йому завгодно.
– Як Ви вважаєте, чи справді створення ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) є гідною альтернативою ЖЕКам?
– Ви знаєте, я не вважаю що ОСББ – це панацея від проблем у системі ЖКГ. Зараз стоїть питання про ухвалення Житлового кодексу, який передбачає, що мешканці повинні визначитися зі структурою керування своїм будинком. Про що йдеться? У нас, на жаль, звикли вважати: все, що в моїй квартирі, – моя власність, а все, що за дверима, – це чиєсь. Тут є прорахунки й у законодавчій базі, і в нашій свідомості.
Якщо ми візьмемо свідоцтво про власність на нашу квартиру в багатоповерховому будинку – там написано, що ми є власниками якихось квадратних метрів нашої житлоплощі. А де сходова клітка? А де підвал і горище? Ось ця проблема на сьогоднішній день дає міським виконавчим комітетам змогу на власний розсуд передавати в оренду приміщення, які належать усім тим, хто мешкає в тому чи іншому будинку.
Якщо ми говоримо, що мешканці будинку відповідають за свою власність, тоді їм належить розпоряджатися і власністю, яка є загальною. Це те ж горище, підвал, нежитлові приміщення. А ОСББ – це тільки один із напрямів. Особисто я вважаю, що людям належить право вибору, щоб визначити структуру та порядок управління своїм будинком. Тому законодавчу базу потрібно відповідним чином відрегулювати.
Запитання від Олени Харченко:
– На продовження теми. У нас у Фрунзівці створено об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. За спеціальною програмою 2010 року було розпочато ремонт однієї двоповерхівки – замінили вікна, двері й покрівлю. Відтоді більше не проводилося жодних робіт. Будинок стоїть у непривабливому вигляді в самому центрі селища. Чи можуть люди сподіватися завершення ремонту?
– Мешканці саме цього будинку зверталися до мене торік. Я тоді доручив голові райдержадміністрації, щоб цьому питанню приділили увагу. Але якщо люди знову звертаються, я візьму його під свій контроль.
– Великою проблемою мешканців вулиці Фрунзе в райцентрі є відсутність централізованого водопостачання. Слід сказати, що це одна з найбільших вулиць, її довжина – понад три кілометри. У колишні роки за гроші обласного бюджету було побудовано нову водомережу, але під’єднання до артсвердловини є неможливе через те, що не відремонтовано водонасосну станцію. Для цієї роботи підготовлено необхідну документацію, потрібні лише гроші – понад 960 тисяч гривень. Таких коштів у бюджеті Фрунзівської селищної ради немає. Чи є надія на допомогу з обласного бюджету?
– Я був там 2010 року, зустрічався із селищним головою й це питання знаю дуже добре. Справді, йдеться про 960 тисяч гривень для завершення робіт. Ми домовилися із селищним головою, що в жовтні до губернатора надійде відповідне прохання. Ми включимо ці роботи в план наступного року – для їх фінансування.
Запитання від Тетяни Гурічевої:
– У Білгороді-Дністровському є давня проблема. Нині там із метою оптимізації системи теплозабезпечення, з використанням власних ресурсів обсягом два з половиною мільйони гривень, проводяться роботи щодо прокладання тепломереж. Це дасть змогу закрити дві котельні, що працювали на дорогому мазуті. Однак зараз державна казначейська служба в Білгороді-Дністровському не перерахувала КП «Білгороддністровськтеплоенерго» кошти в сумі мільйон гривень, вкрай потрібні для завершення робіт. Такі дії можуть призвести до зриву опалювального сезону. Жителі вкрай стурбовані станом справ. Крім того, в мікрорайоні розташовані дошкільні заклади та школа. Чи можливо для завершення зазначених робіт посприяти прискоренню проведення платежів?
– Проблема проходження грошей через казначейство – це головний біль не тільки мерів міст, але й голів облдержадміністрацій. Виконувач обов’язків заступника міського голови Білгорода-Дністровського якраз нещодавно був у мене з цим питанням. Проблему ми беремо на контроль.
– Ситуація, що склалася після стихії на початку липня в Саратському районі. Зокрема, стався прорив дамби Олександрівського ставка. Досі стоять підтоплені деякі будинки в Сараті та в прилеглих селах. Для запобігання подібним ситуаціям потрібні значні кошти з екологічного фонду, щоб продовжити роботу щодо розчищення русла річки Сарата в районі селища Сарата.
– Місяць тому ми зустрічалися з головою райдержадміністрації, саме порушуючи питання про підтоплення селища. Частину робіт там було виконано, але це не розв’язало проблему, скоріше навіть ускладнило її. Русло, яке проходить через населений пункт, потрібно розчистити не тільки в межах селища, але й за ними, щоб відбувалося скидання води.
Зважаючи на те, що в травні цього року в облдержадміністрації створено, нарешті, екологічний департамент, у нас з’явилася вже можливість накопичувати гроші. Це гостре питання, і ним потрібно серйозно займатися, Не обіцятиму, що ми виконаємо ці роботи наступного року, але будемо планувати їх на 2015-й.
Запитання від Любові Кузьменко:
– Який порядок нарахування плати за вивезення сміття для власників комунальних квартир і для приватного сектору?
– У багатоповерхових будинках, де немає приватної прибудинкової території, – як в Одесі, так і в інших містах – нарахування за вивезення сміття залежить від кількості людей, зареєстрованих у тій чи іншій квартирі. Якщо говорити про будинки із присадибною ділянкою, то нарахування залежить від того, яка це ділянка.
Запитання від Тетяни Сторчак:
– У Савранському районі в розпорядженні комунальників є кілька одиниць застарілої техніки – самоскид, асенізаційна машина та бульдозер. Термін їх експлуатації перевищує 40 років. Бракує техніки й у Ширяївському районі…
– Більше того, проблема ще ускладниться з 1 січня наступного року – у зв’язку з тим, що вирішено передати утримання доріг усередині районів на обласний рівень. А отже, все ляже на плечі облдержадміністрації та голів райдержадміністрацій. Ми зібрали базу даних і поставили це питання перед нашим Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Відправили всі матеріали щодо кількості техніки, яка є, і тієї, яка нам необхідна.
Адже в минулий зимовий період 2012-13 р. ми зіштовхнулися з дуже серйозними проблемами. Наприклад, довелося посилати «Кіровець-702», щоб доставити породіллю до лікарні з далекого села, бо туди неможливо було проїхати. Питання ще серйозніше постає у зв’язку з тим, що потрібно привозити дітей з віддалених сіл до школи, а отже, в зимовий період дороги неодмінно мусять бути розчищені. Не скажу, що цю проблему найближчими роками буде вирішено, але те, що нею потрібно займатися дуже серйозно, – поза всяким сумнівом.
Запитання від Юрія Федорчука:
– Чи можливим є будівництво на півночі Одещини заводу з переробки сміття? Адже кількість несанкціонованих смітників постійно зростає. Із цього питання випливає ще одне – про сортування сміття по різних контейнерах.
– Є кілька моментів, пов’язаних безпосередньо з екологією. Безумовно, сьогодні проблема сміттєвивезення з невеликих населених пунктів стоїть дуже гостро. Куди дівають нині сміття? Відвозять по посадках, частину спалюють в осінній період. У невеликих містах що з ним робити? Єдиного підходу поки що немає. Скоріш за все, потрібна організація сучасних полігонів на міжрайонному рівні.
Друге питання, якого ви поки що не порушуєте, але воно для нас не менш важливе, – це створення водовідвідної мережі в Любашівці. Я там зустрічався з головою райдержадміністрації, щоб вирішити бодай частково питання видалення стоків із лікарні, двоповерхівок, що розташовані в тому мікрорайоні, і двох шкіл. Усе сьогодні стікає в канаву поруч із колишнім підприємством. Ми вже обговорили технологію, у нас є розуміння. Домовилися про те, що ці роботи будемо включати в районний і обласний бюджети. Але не можу обіцяти, що закінчимо їх наступного року.
– Якщо дозволите, ще одне запитання. В Ананьєві набила оскомину проблема забезпечення жителів якісною питною водою та водовідведення. Можливо, Вам відомо, що комунальне підприємство «Ананьївводоканал» не має дозволу на подавання води, а нечистоти без очищення скидають у річку Тилігул. Скажіть, які плани стосовно цього питання?
– З подаванням води питання справді стоїть дуже гостро. У мене навесні були голова Ананьївської райдержадміністрації та мер міста, і ми цю проблему, гадаю, будемо вирішувати цього року. Включили Ананьїв у програму, яка фінансується за рахунок державного екологічного фонду. Там планується цього року побудувати ще дві свердловини, щоб було надійне водоподавання.
Запитання від Таїсії Баранової:
– Жителі містечка «Комсомолець» (Арциз-2) скаржаться, що відмостки будинків значно відійшли від фундаменту. Тому вся дощова вода безперешкодно заливає підвали, і, як наслідок, – будівлі. Також проблеми і з вуличним освітленням: іноді не вмикають світло по кілька днів, та й вимикають дуже рано.
– Я поспілкуюся з головою райдержадміністрації щодо проблем цього містечка, і тоді будемо готувати жителям обґрунтовану відповідь. Але не просто відпишемося, а розробимо заходи.
Запитання від Антоніни Бондаревої:
– Через Рені тече річка, і коли проходить велика злива, вона не може пропустити всю воду й затоплює нижню частину міста. А там розташована станція другого підйому, що подає питну воду до міста. На ліквідацію наслідків таких надзвичайних пригод не раз виділялися кошти з бюджету, але «корінь зла» залишився. Жителі Рені запитують, коли станцію другого підйому буде перенесено в безпечне місце?
– Я добре знайомий із цією ситуацією. Торік дана насосна станція затоплювалася двічі. Її чомусь побудували в найнижчій частині, а каналізаційні стоки – у найвищій точці міста.
Коли там побував віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул, він дав доручення нашому Міністерству регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ профінансувати роботи цього року. Коли було друге підтоплення торік, я якраз намагався добути гроші для Рені. Ми тоді дістали кошти на ремонт дитячого садка і зробили дороги, але, на жаль, держава не розрахувалася з підрядниками (з 21 мільйона профінансувала лише 4). І ось нещодавно з’явилася постанова Кабміну – поки що на папері – щоб дофінансували ще 11 мільйонів.
Головне питання, яким я займався в Рені – це перенесення насосної станції, будівництво якої почалося років із двадцять тому. Я був там разом із мером міста. Постараюся зробити все, щоб роботи було виконано цього року.
– Друге запитання. У Кілійському районі побудовано станцію очищення води, однак через те, що замало абонентів, сьогодні нависла загроза її зупинки. Чи буде продовжено будівництво водогону в Кілійському районі?
– Я окреслив низку проблем, які вважаю пріоритетними в Одеській області. Зокрема – водопостачання. Є два проекти щодо будівництва групових водогонів. Перший реалізовано відсотків на 80-85. Щодо другого розроблено проектну документацію, але не все ще погоджено. Не можна в тому районі будувати вежі Рожновського. Добута з їхньою допомогою вода не відповідає нормам. Тому одне з основних питань, які ми ставимо, – виділення грошей з Держбюджету на продовження реалізації першого й другого проектів. Ми багато говоримо про здоров’я людей, а якість води – це, либонь, найважливіша складова питання.
– Ви дуже відомий фахівець і в Одесі, і в області, – відзначив шеф-редактор газети Іван Нєнов. – Я пам’ятаю що городяни, керівники підприємств були вдоволені, коли Вас було призначено віце-мером Одеси за житлово-комунальними проблемами. На жаль, пропрацювали Ви недовго – півтора-два місяці, і чомусь пішли геть. Але в області, скажу щиро, люди зраділи, коли за якийсь час Вас було призначено на посаду віце-губернатора за тими ж питаннями. Які найголовніші житлово-комунальні проблеми слід негайно розв’язати в Одесі і які в області?
– В області – це питання водопостачання, водовідведення, доріг та їх утримання. Проблем, звичайно, чимало, бо на півночі, півдні та в центрі області є своя специфіка, але ці основні актуальні для всіх.
Питання водопостачання особливо важливе для півдня. Я сам народився в селі, й коли бачу, що селяни за п’ять – сім кілометрів у бідонах возять воду для того, щоб худобу напоїти – це вже лихо й проблема, яку належить розв’язувати. І питання доріг актуальне скрізь.
Я не приховую, мені було набагато приємніше працювати в місті, бо тут є швидка реалізація планів і задумів, і треба сказати, я досить добре знаю місто та його проблеми. В області я їх тільки починаю відчувати, пропрацювавши ледь більше року. Потрібно було все вивчити, побувати на місці. А по місту я наведу лише кілька прикладів за останні півроку.
Перше питання – енергозабезпечення центру. Ми якимсь дивом уникли катастрофи з енергопостачанням. Але цю проблему до кінця не розв’язано.
Далі – питання теплопостачання, особливо центральної частини міста. Ніхто не надає значення одній простій речі. Адже що таке ТЕЦ? Ну, дає тепло. Але ТЕЦ сьогодні ще й транспортує електроенергію й виробляє її. Це підприємство може давати до 80 мегаватів, якщо запустити на повну потужність. Цьому ніхто не надає значення. Єдиної програми теплоенергопостачання в Одесі немає.
Інша проблема – водопостачання та водовідведення. Я багато років займався цим, щоб вирішити питання водовідведення з боку приморської частини міста. Я поставив собі завдання знайти кошти для того, щоб побудувати новий напірний колектор на південні очисні споруди з боку Аркадії, Французького бульвару, проспекту Шевченка, Таїровського масиву і території Черемушок – для того, щоб забрати звідси всі зливові стоки.
У 2010 році я став заступником міського голови. І нам вдалося реалізувати мою мрію. 42 мільйони доларів було виділено Одесі, було взято кредит для того, щоб побудувати цей напірний колектор. Не хочу говорити, як проект реалізується, це вже не моє питання, хоча як одесита це мене зачіпає. І з багатьма речами, які там роблять, я не згоден. Питання стоків по місту – це питання найпершої важливості.
Та й уся система ЖКГ... Я вважаю, що ми не дамо справі лад доти, доки не дійдемо низки рішень. Перше питання стосується того, що люди мають робити оплату за надані послуги на підставі актів виконаних робіт, підписаних представниками тих будинків, щодо яких цю послугу надають. Питання елементарне: виконав роботу, підписали акт про виконані роботи, потім заплатили. А не так, як сьогодні – платять наперед, і ми бачимо те, що діється.
На кожен будинок має бути відкритий накопичувальний розрахунковий рахунок, куди б ішла квартплата. Ці гроші мають іти на конкретний будинок, і розпоряджатися ними за законом належить мешканцям. Отже, їм належить вирішувати, на що найперше направити гроші. Це величезна робота, її неможливо виконати за рік-два. Але проблему, безумовно, треба розв’язувати.
– А може, нашим фахівцям, керівникам з’їздити до Вінниці? Адже багато що з того, про що Ви сказали, там уже зробили…
– Маєте рацію. Місто визнано найкомфортнішим для життя в Україні. Мер Вінниці, коли його було обрано на другий термін поспіль, набрав голосів більше, ніж першого разу. Тут справді люди побачили плоди роботи, виконаної в першу його каденцію.
Ми хочемо поїхати до цього міста і ближче подивитися, як там живуть прості люди.
До речі, я зустрічався з мером Вінниці 2005 року, коли його щойно були обрали. Він запросив мене для того, щоб вислухати моє бачення низки питань, і передусім – у системі ЖКГ. Не знаю, чи все він реалізував із задуманого, але розмова була дуже діловою. Це чоловік, який не боїться братися за складні, незвичні проекти, і домагається їх реалізації. Тому у Вінниці, яка ніколи не була між найперших, такий рейтинг. Буквально за сім років це місто здійснило потужний ривок у своєму розвитку.
– Можливо, це роль особистості, роль мера, який дуже любить своє місто й знає справу, якою займається?
– На моє глибоке переконання, будь-якій політичній силі для того, щоб утриматися на рейтингових висотах, потрібно передусім вирішувати, а не говорити. Вирішувати насамперед питання, пов’язані з підтримкою подібних починань, сприяти висуванню тих людей, які зробили б те, що зробив на сьогодні мер Вінниці.
На завершення онлайн-конференції головний редактор газети Євген Блінов надав гостеві заключне слово, а також попросив оцінити такий формат бесіди.
– Я вперше на такій зустрічі й мушу сказати, що ви молодці. Це справді цікавий проект, коли ваші кореспонденти можуть поспілкуватися в прямому ефірі з чиновниками, позапитувати і, найголовніше, потім оцінити реакцію влади на ті чи інші проблеми. Для себе я ставлю таке завдання: якщо з десятьох питань бодай два-три вирішиш, то це вже правильно в нинішній ситуації.
Таке пряме спілкування з кореспондентами якраз дає змогу знати про проблеми, інформація про які не завжди до нас доходить. І найголовніше – кореспонденти можуть потім відслідковувати вплив влади на їх розв’язання.
Гадаю, що це не остання наша зустріч. Найголовніше, що потім, приблизно за півроку, ми зможемо оцінити вирішення питань, порушених сьогодні.
